Рішення

від 29.01.2025 по справі 120/1125/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2025 р. Справа № 120/1125/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - відповідач), в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 14.08.2010 по 31.01.2023.

- зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 14.08.2010 по 31.01.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що у період з 14.08.2010 по 31.01.2023 проходила службу в кримінально-виконавчій службі України. Наказом Державної установи «Центр пробації» від 19.01.2023 № 62/к, я 31.01.2023 позивача звільнено з посади старшого інспектора Немирівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). На момент звільнення зі служби вислуга позивача у календарному обчисленні становила 12 років 05 місяців 17 днів та у пільговому обчисленні 15 років 07 місяці 15 днів.

11.04.2023 року, відповідно до наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 79 о/с ОСОБА_1 , як рекомендовану поліцейською комісією до проходження служби в поліції, було прийнято на службу і призначено на посаду інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції». 31.10.2023 наказом Національної поліції України, відповідно до статей 81, 82 Закону України «Про Національну поліцію», а також Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом МВС України від 12.03.2016 № 177, позивачу присвоєно спеціальне звання - «майор поліції». У листопаді 2023 року позивач звернулась до відповідача із рапортом до Департаменту про зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі. Разом з тим відповідач листом від 25.12.2023 № СЕД-1368/ відмовив у задоволенні-рапорту у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою від 07.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, зокрема, що нормами статті 78 Закону «Про національну поліцію України» передбачено вичерпний перелік видів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції. Оскільки до вичерпного переліку видів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції, не включено Державну кримінально-виконавчу службу, то відповідно період служби Позивачки в Державній кримінально-виконавчій службі з 14 серпня 2010 по 31 січня 2023 року не може бути зарахований до стажу служби в поліції.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 14.08.2010 по 31.01.2023 ОСОБА_1 проходила службу в кримінально-виконавчій службі України, і на день звільнення мала спеціальне звання «майор внутрішньої служби».

Наказом Державної установи «Центр пробації» від 19.01.2023 № 62/к, я 31.01.2023 позивача звільнено з посади старшого інспектора Немирівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). На момент звільнення зі служби вислуга позивача у календарному обчисленні становила 12 років 05 місяців 17 днів та у пільговому обчисленні 15 років 07 місяці 15 днів.

11.04.2023 року, відповідно до наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 79 о/с ОСОБА_1 , як рекомендовану поліцейською комісією до проходження служби в поліції, було прийнято на службу і призначено на посаду інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції». 31.10.2023 наказом Національної поліції України, відповідно до статей 81, 82 Закону України «Про Національну поліцію», а також Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом МВС України від 12.03.2016 № 177, позивачу присвоєно спеціальне звання - «майор поліції».

У листопаді 2023 року позивач звернулась до відповідача із рапортом до Департаменту про зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі. Разом з тим відповідач листом від 25.12.2023 № СЕД-1368/ відмовив у задоволенні-рапорту у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до абзацу першого частини першої, частини другої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування відповідачем позивачу до стажу служби в поліції стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Як встановив суд, у період з 14.08.2010 по 31.01.2023 ОСОБА_1 проходила службу в кримінально-виконавчій службі України.

У той же час, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (надалі - Закон № 2713), що набрав чинності 20 липня 2005 року.

У попередніх редакціях частини п`ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10 липня 2015 року та від 06 грудня 2016 року) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п`яту статті 23 Закону № 2713 викладено в такій редакції: «На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».

У постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а надалі - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

З огляду на наведене суд вважає, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а надалі - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону № 580, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 дійшов висновку про те, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Також правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21, яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, суд уважає помилковими доводи відповідача про те, що період служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону № 580 переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наполягає, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580, а тому не може бути зарахована до стажу служби в поліції. Проте відповідач оминає те, що чинним на час проходження позивачем служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580 до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи в поліції періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14.08.2010 по 31.01.2023.

Твердження відповідача про те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України (Державній пенітенціарній службі України) відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки суд оцінює критично, так як чинним на час проходження позивачем служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, які мають такий самий правовий статус які в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби).

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 14.08.2010 по 31.01.2023.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 14.08.2010 по 31.01.2023.

Зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 14.08.2010 по 31.01.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту кіберполіції Національної поліції України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент кіберполіції Національної поліції України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код ЄДРПОУ 40116400)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович