Рішення

від 28.01.2025 по справі 140/10644/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10644/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Маневицької селищної ради до Міністерства юстиції України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Маневицька селищна рада звернулася з позовом до Міністерства юстиції України та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2167/7 від 23.09.2024 «Про залишення скарги без розгляду по суті», прийнятий на підставі пункту 4 частини шостоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скарги Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№ 1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.06.2024 за №№СК-3516-24, СК-3517-24, СК-3518-24, СК-3519-24.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ прийнято відповідачем із порушенням Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, зокрема, в частині порушення строків розгляду скарги, також в частині вмотивованості висновків Мін`юсту про те, що скаргу подано особою, права якої у зв`язку із оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено (а.с.1-19 т.1).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні (а.с.64 т.1).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що спірний у даній справі наказ повністю відповідає вимогам Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, скаржником у скарзі не наведено та не підтверджено належними засобами доказування жодних обставин, які б підтверджували факт порушення його прав. Також відповідач вказує, що саме по собі порушення прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків щодо його правомірності.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено (а.с.235 т.1).

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с.244-257 т.1) не погодився з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у запереченні на відповідь на відзив (а.с.1-5 т.2) підтримала свою позицію, наведену у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Доросинівської сільської ради Волинської області Панасюк Інною Іванівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723687300:05:003:0151 за Волинською обласною державною адміністрацією, індексний номер: 72564641 від 12.04.2024.

Також державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Доросинівської сільської ради Волинської області Панасюк Інною Іванівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723687300:05:003:0152 за Волинською обласною державною адміністрацією, індексний номер: 72565017 від 12.04.2024.

Маневицька селищна рада 28.06.2024 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргами №№ 1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, у яких просила провести перевірки правомірності прийнятих вищевказаних рішень державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Доросинівської сільської ради Волинської області Панасюк Інною Іванівною.

За результатами розгляду скарг Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 20.08.2024 сформовано висновок, яким зазначена Колегія рекомендувала залишити без розгляду по суті скарги Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№ 1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, оскільки скарги подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Наказом Міністерства юстиції України №21967, вирішено залишити без розгляду суті скарги Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, оскільки скарги подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся за судовим захистом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Положеннястатті 19 Конституції Українивстановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюєЗакон України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII(далі - Закон № 3425-XII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого нотаріат в Україні - нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю,закономможе бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно достатті 2 Закону № 3425-XIIправовою основою діяльності нотаріату єКонституція України, цейЗакон, інші законодавчі акти України.

За змістом частини другоїстатті 2-1 Закону № 3425-XIIконтроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Частиною першоюстатті 3 Закону №3425-XIIвизначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбаченізаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюєЗакон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV(далі - Закон №1952-IV в редакції на час спірних відносин).

За визначенням термінів, зазначених у частині першійстатті 2 цього Закону:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно з частиною першоюстатті 5 Закону №1952-IVу Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до частини першоїстатті 6 Закону №1952-IVорганізаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

За змістом частини першоїстатті 10 Закону №1952-IVнотаріус є державним реєстратором.

Відповідно до статті 27Закону №1952, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленомузакономпорядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно з пунктом 1 частини 3статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якимизаконта/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьоїстатті 10 Закону №1952-IV).

Статтею 37 Закону №1952-IV(в редакції станом на час прийняття наказу) передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Зокрема, положеннямистатті 37 цього законупередбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченомуабзацом другимчастини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання в установленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Частиною 6статті 37 цього законупередбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цимЗакономдля подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

Частиною 6статті 37 цього законупередбачено, що Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановленіЗаконом України «Про звернення громадян».

Пунктом 8 Порядку унормовано, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушеньзаконув рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушеньзаконув рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Пунктами 12 - 17 Порядку, матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановленіЗаконом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду.

У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Судом з`ясовано, що Маневицька селищна рада 28.06.2024 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргами №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, у яких просила провести перевірки правомірності прийнятих вищевказаних рішень державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Доросинівської сільської ради Волинської області Панасюк Інною Іванівною.

Вищевказані скарги зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.06.2024 за №№СК-3516-24, СК-3517-24, СК-3518-24, СК-3519-24.

За результатами розгляду скарг Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 20.08.2024 сформовано висновок, яким зазначена Колегія рекомендувала залишити без розгляду по суті скарги Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, оскільки скарги подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Наказом Міністерства юстиції України №21967 від 03.09.2024, вирішено залишити без розгляду суті скарги Маневицької селищної ради від 28.06.2024 №№1914/01-12/2-24, 1913/01-12/2/4, оскільки скарги подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Тож, очевидним є порушення відповідачем термінів розгляду скарги позивача.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі №400/4409/21 сформулював підхід для розмежування двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття з метою уникнення прояву надмірного формалізму, а також з урахуванням превалювання суттю над формою.

У вказаній справі Суд зазначив, що основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, у частині оцінки процедурних порушень; 3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 4) процедура вторинна якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначенимзакономзавдання (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 5) якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, а не страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а не дотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).

Відповідно достатті 2 КАС України, одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень є прийняття рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, на думку суду, такий термін розгляду скарги 67 днів, є тим розумним строком, який є необхідним для вирішення скарги, та в подальшому для залишення її без розгляду.

Однак, саме таке порушення процедури розгляду скарги, як - порушення термінів її розгляду є таким, що не призвело до прийняття протиправного рішення, тому, доводи позивача щодо порушення Міністерством юстиції термінів розгляду скарги не є підставою для визнання протиправним та скасування наказу.

Щодо доводів позивача про відсутність достатніх мотивів, викладених Міністерством юстиції про те, що скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням не порушено.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Пунктом 7 частини першоїКАС Українивизначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються назаконі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другоїКАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другоїКАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормамистатті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Маневицькою селищною радою у своїх скаргах було зазначено, що на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Панасюк І.І., у Державному реєстрі прав зареєстровано право власності на земельні ділянки за Волинською обласною державною адміністрацією з порушенням вимог пункту 24 Розділу Перехідних положень Земельного Кодексу України (розділ X доповнено пунктом 24 згідно із Законом №1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»), відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів та всупереч вимогам пунктів 9,10 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV.

Позивач обґрунтував це тим, що рішення №72564641 від 12.04.2024 про державну реєстрацію права власності за Волинською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку з кадастровим номером: 0723687300:05:003:0151 прийняте за відсутності законних підстав лише наа підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 01.03.2024 у справі №903/199/24 про відкриття провадження у справі; рішення № 72565017 від 12.04.2024 про державну реєстрацію права власності за Волинською обласною державною адміністрацією па земельну ділянку з кадастровим номером: 0723687300:05:003:0152 прийняте за відсутності законних підстав лише на підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 01.03.2024 у справі №903/199/24 про відкладення підготовчого засідання.

Разом з тим, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що 27.03.2024 на підставі рішень №№72276862, 72276531 державного реєстратора виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Волинської області ОСОБА_1 припинено прано власності позивача на земельні ділянки на підставі рішення Маневицької селищної ради від 25.03.2024 №45/20 «Про припинення права комунальної пласкості на земельні ділянки» та відомостей Державного земельного кадастру віл 25.03.2024 №№ 71620646, 71621434.

Отже, відомості про припинення прав внесено до Державного реєстру прав на підставі рішень, прийнятих самим же позивачем. Водночас відповідні рішення державного реєстратора Меркулової О.В. позивачем не оскаржувались.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних рішень жодних прав позивача на земельні ділянки в Державному реєстрі зареєстровано не було, а також позивачем не було подано будь-яких документів, які б підтверджували факт порушення його прав оскаржуваними рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, судом підтверджено, що скарги подано особою, права якої в розумінні реєстраційного законодавства у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено, оскільки стосується прав інших суб`єктів.

Мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарг, що оскаржуються, відображені у Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20.08.2024.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2196/7 від 03.09.2024 «Про залишення скарги без розгляду по суті».

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Маневицької селищної ради Волинської області (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця Незалежності, будинок 26, код ЄДРПОУ 04333193) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяВ. Л. Шепелюк