Ухвала

від 29.01.2025 по справі 522/7010/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1239/25

Справа № 522/7010/17

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк Індустрі» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» нараховану, але не виплачену йому заробітну плату в сумі 3 789,85 грн.; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 26.10.2013 по 10.04.2017 р. у розмірі 32 849,86 грн. та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 4 029,99 грн. Позивач мотивує вимоги тим, що 26 жовтня 2013 року був звільнений за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, з посади водія Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754»». На день звільнення з роботи йому була нарахована заробітна плата за період з 01 січня 2013 року по 25 жовтня 2013 року, однак до цього часу розрахунок не здійснено, ніяких грошових коштів останній не отримав, в зв`язку з чим звернувся до суду з зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 до ДП «Енергомонтажний поїзд №754» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати задоволено. Стягнено з ДП «Енергомонтажний поїзд №754» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 3 789,85 грн; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 26.10.2013 року по 10.04.2017 року у розмірі 32 849,86 грн та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 4 029,99 грн. Стягнено з ДП «Енергомонтажний поїзд №754» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 гривень

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Йорк Індустрі» як особа, яка не брала участі у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ТОВ «ЙОРК ІНДУСТРІ» є переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Енергомонтажний поїзд №754». Про існування даної справи скаржнику не було відомо, оскільки після звільнення колишнього директора ДП «Енергомонтажний поїзд №754» ОСОБА_2 була втрачена вся поточна документація та бухгалтерські документи підприємства. За даним фактом були внесені відомості до ЄРДР за ч.2 ст. 357 КК України.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи, судом першої інстанції не було надано оцінку діям працівника та роботодавця. Позивачем ОСОБА_1 не було зазначено, що у зв`язку із цим, він не звільнився із займаної ним посади, а натомість чекав кілька років з метою штучного збільшення боргу підприємства перед ним як працівником. Вказані обставини, на думку скаржника, свідчать про зловживання працівником своїми правами та використання незахищеності державного підприємства як роботодавця у правовідносинах, пов`язаних із оплатою праці.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 29 січня 2025 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Йорк Індустрі» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, сама по собі наявність у особи вірогідності правового інтересу у справі не обов`язково свідчить, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. Це питання підлягає вирішенню, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

До подібних висновків щодо права оскарження судових рішень особою, що не брала участі у справі, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Так,скаржник наголошуєна тому,що ТОВ «ЙОРК ІНДУСТРІ» є переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Енергомонтажний поїзд №754». Про існування даної справи скаржнику не було відомо, оскільки після звільнення колишнього директора ДП «Енергомонтажний поїзд №754» ОСОБА_2 була втрачена вся поточна документація та бухгалтерські документи підприємства. Стягнення оскаржуваним рішенням з ДП «Енергомонтажний поїзд №754» заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, а також компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати є непропорційним видом стягнення для державного підприємства.

Тобто зі змісту апеляційної скарги ТОВ «ЙОРК ІНДУСТРІ» вбачається, що фактично він зазначає, щооскаржуване рішення суду від 24 травня 2017 року стосується його прав та інтересів, оскільки покладе на державне підприємство непропорційні види стягнення.

Проте вказані посилання скаржника є лише припущенням щодо подій майбутнього, тоді як факт прийняття судового рішення про права, інтереси чи обов`язки особи, яка не була залучена до справи, має існувати саме в момент ухвалення рішення, а не ставитись в залежність від настання чи не настання певних подій у майбутньому.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, наголошує, що відомості щодо наявності законних прав ТОВ «ЙОРК ІНДУСТРІ» та які б могли бути порушені оскаржуваним рішенням суду, відсутні.

Згідно із частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що заявники ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення із окремою позовною заявою, оскільки спосіб гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року вирішувались права та обов`язки ТОВ «Йорк Індустрі».

У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ЙоркІндустрі» підлягає закриттю.

Керуючись ст. 367, 368, п. 3 ч. 1 ст. 362, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк Індустрі» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 січня 2025 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький