Рішення

від 29.01.2025 по справі 320/20966/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року №320/20966/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ТОВ "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" до ГУ ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1), ДПС України (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 16.02.2023р. за №№8275587/38567914, 8275586/38567914, 8275588/38567914, 8275585/38567914, 8275584/38567914, 8275583/38567914, 8275579/38567914 про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

2. Зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні по господарських операціях з ТОВ "ЛОРЕАЛЬ УКРАЇНА" від 10.11.2022р. за №№13, 15, від 30.10.2022р. №39, від 25.11.2022р. за №№43, 45, від 30.11.2022р. за №№47, 50, датою їх надходження до контролюючого органу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023р. (справа №320/20966/23) адміністративний позов задоволено, тим самим ухвалено:

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) від 16.02.2023р. за №№8275587/38567914, 8275586/38567914, 8275588/38567914, 8275585/38567914, 8275584/38567914, 8275583/38567914, 8275579/38567914 про відмову у реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В; код ЄДРПОУ 38567914) в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.11.2022р. за №№13, 15, від 30.10.2022р. №39, від 25.11.2022р. за №№43, 45, від 30.11.2022р. за №№47, 50.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В; код ЄДРПОУ 38567914) від 10.11.2022р. за №№13, 15, від 30.10.2022р. №39, від 25.11.2022р. за №№43, 45, від 30.11.2022р. за №№47, 50 датою їх фактичного подання на реєстрацію.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В; код ЄДРПОУ 38567914) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 788,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень).

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В; код ЄДРПОУ 38567914) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень) згідно платіжної інструкції від 18.05.2023р. за №4999.

29.03.2024р. канцелярією суду зареєстровано за вх. №31398 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить включити до судовий витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у справі №320/20966/23 у розмірі 41796,95 грн. під час розгляду справи у Київському окружному адміністративному суді.

У результаті автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Маричу Є.В. 16.12.2024р., що слідує з наявного у справі Акту, підписаного заступником начальника канцелярії суду Староста І.О., секретаря суду Сирота К.С. та завідувача архіву суду Прокопович Д.В.

Ухвалою суду від 18.12.2024р. заяву призначено до розгляду в письмовому провадженні.

У результаті автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Маричу Є.В.

Представником відповідачів до суду надано заперечення на вказану заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні заяви з підстави її необґрунтованості.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачеві понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 252 КАС України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між ТОВ "ШНАЙДЕР ГРУП" (Компанія) та ТОВ "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (Клієнт) 04.04.2023р. укладено договір про надання правової допомоги б/н, за умовами якого об`єднання зобов`язалось надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2 Договору визначено вартість послуг у розмірі 19 880,50 грн. - за попередній етап, 15 050,25 грн. - етап судового оскарження (суми вказані без урахування ПДВ).

Компанією виставлено два рахунки від 31.07.2023р. №562 на суму 23 856,60 грн., від 25.10.2023р. №740 на суму 18 060,30 грн. (суми вказані з урахуванням ПДВ).

Сплата за наведеними рахунками підтверджується платіжними інструкціями від 08.08.2023р. №5157, від 07.11.2023р. №5329.

Сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2023р. №586, від 31.10.2023р. №770.

Щодо обґрунтованості вартості послуг на правничу допомогу у розмір 47 796,95 грн., суд зазначає таке.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом виконаних робіт та додатком до нього, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 47 796,95 грн., не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом без виклику сторін, за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначним і не потребував значного часу для їх збирання, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 796,95 грн. є безперечно не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Суд зауважує, що зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат (що може здійснюватися виключно за наявності відповідного клопотання сторони про це), позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов`язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов`язані критерієм неминучості з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій неминучості) має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.

У той же час предметом спору у справі є правомірність рішення відповідача-1 щодо відмови реєстрації семи податкових накладних в ЄРПН.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Таким чином, визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та явно завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, що зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, у складі якого утворено Комісію, що прийняла оскаржувані рішення, які судом визнано протиправним та скасовано за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 241, 247, 252 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, - задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАВІА УКРАЇНА" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В; код ЄДРПОУ 38567914) понесені ним витрати, пов`язанні з наданням їй професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.