Рішення

від 29.01.2025 по справі 320/41695/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року справа №320/41695/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Голд Текстиль» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Голд Текстиль» (далі позивач) із позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що подані позивачем документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містили розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач та відповідач скористалися своїм правом і надали суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив відповідно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі №320/41695/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Голд Текстиль» (місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, просп. Миру, буд. 101/3-12, ідентифікаційний код 43370328) зареєстроване в якості юридичної особи 27.11.2019, номер запису 1 673 102 0000 018118 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між Niagara Mills (Pvt) Limited, компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, (далі продавець) та ТОВ «А-Голд Текстиль» був укладений договір №NM-SC-786/14073 (далі договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.5, 4.1, 11.4, 11.5 та 11.8 якого продавець зобов`язується виготовити й поставити у власність позивача товар, а позивач прийняти у власність та оплатити в повній відповідності з раніше здійсненими позивачем і підтвердженими продавцем замовленнями, проформами-інвойсами та/або специфікаціями.

Товар поставляється партіями, що зазначаються в специфікаціях.

Ціна на товар встановлена в іноземній валюті доларах США (USD) і розуміється на умовах поставки, що зазначаються в проформах-інвойсах, інвойсах та/або специфікаціях на кожну партію товару, якщо інше не буде обумовлено в додаткових угодах до договору.

Ціна товару визначається на кожну партію та фіксується в проформах-інвойсах, інвойсах та/або специфікаціях, які становлять невід`ємну частину договору.

Ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування. Тара й упаковка не підлягають поверненню.

Поставка товару здійснюється в терміни та на умовах, що зазначаються в проформах-інвойсах та/або специфікаціях на кожну партію товару, у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Incoterms (в редакції 2010 року), якщо інше не узгоджено в додаткових угодах до договору.

Продавець зобов`язується надати позивачу наступні документи: сертифікат походження; специфікацію; інвойс; пакувальний лист.

Оплати по договору на підставі проформи-інвойсу та/або інвойсу здійснюються позивачем шляхом простого банківського переказу у вигляді: передоплати в іноземній валюті долар США (USD), якщо інший порядок оплати не буде погоджений сторонами у специфікації(ях) до Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині невиконаних обов`язків і штрафних санкцій договір діє до повного їх виконання і сплати.

При тлумаченні договору мають силу правила Incoterms 2010.

Будь-які зміни та доповнення до договору мають силу лише за умови, якщо вони здійснені в письмовій формі й підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

01.12.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1 до договору, якою, зокрема, виклали пункт 11.4 договору в наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині невиконаних обов`язків і штрафних санкцій договір діє до повного їх виконання і сплати.

29.12.2022 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, виклали пункт 11.4 договору в наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині невиконаних обов`язків і штрафних санкцій договір діє до повного їх виконання і сплати.

19.03.2024 продавець та позивач уклали специфікацію №4 до договору (далі специфікація), відповідно до пункту 1 якої продавець зобов`язався здійснити поставку наступного товару: тканина вибивна (52% поліестер та 48% бавовна), в кількості 92 387 погонних метрів за ціною 1,02 долар США за 1 (один) погонний метр; тканина пофарбована (52% поліестер та 48% бавовна), в кількості 11 958 погонних метрів за ціною 1,02 долар США за 1 (один) погонний метр (далі товар).

Загальна вартість товару за специфікацією склала 106 431,90 долар США.

Відповідно до пунктів 2 та 3 специфікації продавець та позивач погодили, зокрема, наступні умови поставки та оплати товару: умови поставки товару FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, згідно з правилами Incoterms 2010. Термін поставки товару не пізніше 90 днів із дати виставлення проформи-інвойса.

Умови оплати товару: 35% попередня оплата протягом 30 банківських днів із дати виставлення проформи-інвойса, 65% попередня оплата оплачується протягом 30 банківських днів із моменту отримання факсової копії інвойса та факсової копії пакувального листа.

19.03.2024 продавець виставив позивачу до сплати проформу-інвойс №14073/4 на загальну суму 106 431,90 долар США. Відповідно до проформи-інвойса №14073/4 від 19.03.2024 товар постачається на умовах FOB м. Карасі, Ісламська Республіка Пакистан, а умови його поставки та оплати не пізніше 90 днів із дати виставлення проформи-інвойса; 35% попередня оплата протягом 30 банківських днів із дати виставлення проформи-інвойса, 65% попередня оплата оплачується протягом 30 банківських днів із моменту отримання факсової копії інвойса та факсової копії пакувального листа.

Виставлена продавцем проформа-інвойс №14073/4 від 19.03.2024 містить посилання на договір та специфікацію.

29.03.2024 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №NM-INV-24065 на загальну суму 106 431,90 долар США. Відповідно до інвойса №NM-INV-24065 від 29.03.2024 товар постачається на умовах FOB м. Карасі, Ісламська Республіка Пакистан, а умови його поставки та оплати не пізніше 90 днів із дати виставлення проформи-інвойса; 35% попередня оплата протягом 30 банківських днів із дати виставлення проформи-інвойса, 65% попередня оплата оплачується протягом 30 банківських днів із моменту отримання факсової копії інвойса та факсової копії пакувального листа.

Виставлений продавцем інвойс №NM-INV-24065 від 29.03.2024 містить посилання на договір та специфікацію.

01.05.2024 позивач перерахував на користь продавця 37 251,16 долар США відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 01.05.2024, в графі 70 якої міститься посилання на договір та проформу-інвойс №14073/4 від 19.03.2024.

15.05.2024 позивач перерахував на користь продавця 69 180,74 доларів США відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №1 від 15.05.2024, в графі 70 якої міститься посилання на договір та проформу-інвойс №14073/4 від 19.03.2024.

15.07.2024 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за специфікацією, проформою-інвойсом №14073/4 від 19.03.2024 та інвойсом №NM-INV-24065 від 29.03.2024.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 загальна вартість товару складає 106 431,90 долар США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до порту м. Констанци, Румунія, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи й портові витрати, здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія до місця ввезення на митну територію України, компенсував витрати по страхуванню контейнерного обладнання та сплатив агентську (експедиторську) винагороду. Розмір таких витрат склав 327 132,94 грн. (169 783,32 грн. + 28 122,77 грн. + 22 335,35 грн. + 102 034,52 грн. + 2 024,10 грн. + 1 999,55 грн. + 833,33 грн.).

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 15.07.2024 4 695 459,98 грн. (106 431,90 долар США х 41,0434 + 327 132,94 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0003) сертифікати якості продавця б/н від 29.03.2024;

(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 29.03.2024;

(0325) проформа-інвойс №14073/4 від 19.03.2024;

(0380) рахунок-фактура (інвойс) №NM-INV-24065 від 29.03.2024;

(0705) коносамент №MEDUK3221703 від 19.04.2024;

(0730) автотранспортна накладна №3023 від 01.07.2024;

(0861) сертифікат про походження товару №0850-2024 від 22.04.2023;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №2 від 01.05.2024, видана позивачем;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №1 від 15.05.2024, видана позивачем;

(3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги рахунок на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставлений Приватним підприємством «Інвервід» (далі експедитор);

(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, видана експедитором;

(4103) додаткова угода №2 від 29.12.2022 до договору;

(4103) специфікація;

(4104) договір;

(4301) договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладений між експедитором та позивачем;

(9000) лист продавця б/н від 21.06.2024.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів), заявки, передбачені договорами про надання транспортно-експедиційних послуг; копію митної декларації країни відправлення із врахуванням статті 254 МК України; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договору позивача, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; інші наявні в позивача документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

На вказаний запит позивачем були надані додаткова інформація та документи разом із супровідним листом №1507/24-01 від 15.07.2024 (далі лист). Так, позивач надав відповідачу наступні інформацію та документи:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерські документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо) позивач звернув увагу відповідача, що він разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 вже надавав останньому для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії наступних банківських платіжних документів, які підтверджують здійснення позивачем 100% оплати вартості товару в розмірі 106 431,90 долар США, придбаного за договором, специфікацією, проформою-інвойсом №14073/4 від 19.03.2024 та інвойсом №NM-INV-24065 від 29.03.2024, а саме: платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 01.05.2024, виданої позивачем на суму 37 251,16 долар США, з яких 37 251,16 долар США були перераховані в рахунок оплати за товар; платіжної інструкції в іноземній валюті №1 від 15.05.2024, виданої позивачем на суму 69 180,74 доларів США, з яких 69 180,74 доларів США були перераховані в рахунок оплати за товар.

При цьому, позивач зауважив відповідачу, що в поданих платіжних інструкціях, що підтверджують здійснення позивачем 100% оплати за поставлений товар, у полі «Призначення платежу» зазначено номери та дати договору та проформи-інвойса №14073/4 від 19.03.2024, а також найменування товару, що з урахуванням відомостей, зазначених в інших документах, наданих до митного оформлення товару, давало можливість відповідачу ідентифікувати платежі з партією товару.

Позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг.

Принагідно позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті, адже такий документ не надався йому постачальником;

2) щодо транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів), заявок, передбачених договором транспортно-експедиторського обслуговування, позивач звернув увагу відповідача на те, що він із метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення товару з території Ісламської Республіки Пакистану до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов`язаних із ними транспортно-експедиційних витрат, загальний розмір яких щодо товару склав 327 132,94 грн., надав відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 фотокопії наступних документів: коносамента №MEDUK3221703 від 19.04.2024, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №3023 від 01.07.2024, договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладеного між експедитором та позивачем, довідки про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, виданої експедитором, та рахунка на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставленого експедитором.

Позивач також надав відповідачу разом із листом для ознайомлення на 6 аркушах фотокопії наступних документів: заявки №1 від 27.03.2024 до договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладеного між експедитором та позивачем, рахунка на оплату №Ин000-0657 від 11.06.2024, виставленого експедитором, платіжної інструкції №4 від 11.06.2024, виданої позивачем на суму 169 783,32 грн., акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №657 ф від 29.06.2024, складеного між експедитором та позивачем, платіжної інструкції №3 від 11.06.2024, виданої позивачем на суму 2 399,46 грн., рахунка на оплату №Ин000-0674 від 01.07.2024, виставленого експедитором.

Що стосується твердження відповідача в його запиті, що в довідці про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, виданій експедитором, зазначено розмір агентської винагороди на території України в сумі 1 000,00 грн., а в рахунку на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставленому експедитором, - 1 999,55 грн. без податку на додану вартість, то позивач звернув увагу відповідача на те, що розмір агентської винагороди експедитора, який вказаний у його рахунку на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, стосується оплати винагороди експедитора за надані ним послуги позивачу щодо організації міжнародного морського перевезення товару з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан до порту м. Констанци, Румунія.

Водночас, позивач разом із листом надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію рахунка на оплату №Ин000-0674 від 01.07.2024, виставленого експедитором та в якому зазначено вже розмір агентської винагороди на території України, як і в довідці про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, виданій експедитором, у сумі 1 000,00 грн., яка, в свою чергу, стосується оплати винагороди експедитора за надані ним послуги позивачу щодо організації транспортно-експедиторських послуг у порту м. Констанци. Румунія та організації перевезення товару автомобільним транспортом як до митної території України, так і на митній території України.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що в інвойсі №NM-INV-24065 від 29.03.2024 зазначено номер контейнера раніше, ніж був виданий коносамент, то позивач звернув увагу відповідача, що інвойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі контейнер для організації його перевезення до порту відвантаження товару.

Більше того, позивач зазначив відповідачу, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010), які передбачають, зокрема, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, та продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Отже, організація перевезення товару до порту відвантаження (порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан) за умовами поставки FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2010) покладається саме на продавця, а відтак продавець здійснює резервування відповідного контейнера для забезпечення належного виконання ним взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару;

3) щодо вартості упаковки, тари, маркування позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до специфікації, проформи-інвойса №14073/4 від 19.03.2024 та інвойса №NM-INV-24065 від 29.03.2024 поставка товару відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2010) та навів витяг зі статті А.9 Розділу FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Більше того, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 2.4 договору ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування.

Отже, вартість тари, упаковки та маркування товару на умовах поставки FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2010) та за умовами договору була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення пакування та належного маркування товару.

Що стосується виокремлення окремих складових ціни товару в інвойсі №NM-INV-24065 від 29.03.2024, то позивач зазначив відповідачу в своєму листі, що він не погоджується з такою позицією відповідача в його запиті, адже інвойс виставляється продавцем відповідно до вимог законодавства Ісламської Республіки Пакистану.

При цьому позивач звернув увагу відповідача, що виокремити складові ціни можливо лише в такому документі як калькуляція ціни товару, яку продавець не надавав позивачу, та яка, в свою чергу, не міститься в переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, визначеному в частині другій статті 53 МК України;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію експортної митної декларації №ВОК-ЕХР-129065-29032024 від 29.03.2024, отриманої від продавця.

Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Позивач також зазначив відповідачу, що експортна митна декларація складена англійською мовою (однією з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй), тобто іноземною мовою міжнародного спілкування, а тому в силу приписів статті 254 МК України надання її перекладу законодавцем не вимагається;

5) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару (прайс-листа виробника, складеного відповідно до міжнародних вимог (довідника цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців), висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які прайс-лист продавця та висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;

6) щодо ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-який ліцензійний чи авторський договір, що стосується товару та є умовою продажу товару, оскільки такі ним не укладалися та не є умовою продажу товару.

16.07.2024 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 скоригував із 101 334,49 доларів США до рівня 136 178,44 доларів США, а товару №2 - з 13 067,83 доларів США до рівня 17 626,09 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зазначив, що при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Incoterms FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, як це зазначено в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024, відповідно до частини другої статті 53 МК України для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

До митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати №01 від 17.06.2024, видану експедитором, де зазначено перелік витрат (складові митної вартості), зокрема витрати понесені по території України, а саме «агентська винагорода на території України», яка складає 1 000,00 грн, у той же час декларант надає рахунок №Ин000-0658 від 11.06.2024, де «агентська винагорода на території України» складає 1 999,00 грн. Рахунок, у якому зазначені всі послуги за перевезення до митного оформлення, не надавався. Договором про надання транспортно-експедиційних послуг №12/12-19 від 12.12.2019 передбачено подання заявок клієнта. Заявки клієнта до митного оформлення не надавались. Також, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004 договір транспортного експедирування укладається обов`язково в письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 52, частин другої, дев`ятої, десятої та двадцять першої статті 58 МК України.

У пункті 2.4 договору зазначено, що ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування, проте в інвойсі ці складові не визначені.

В інвойсі №NM-INV-24065 від 29.03.2024 зазначено номер контейнеру, хоча коносамент № MEDUK3221703 був виставлений 03.04.2024, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви.

Митний орган також зазначив, що в нього наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тому відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

За результатом опрацювання запиту митниці декларант додатково надав наступні документи: рахунок на оплату №Ин 000-0674 від 01.07.2024, рахунок на оплату №Ин 000-0657 від 11.06.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №567від 29.06.2024, заявку на транспортно-експедиторське обслуговування №1 від 27.03.2024, платіжну інструкцію №4 від 11.06.2024, експортну декларацію країни відправлення. Опрацювавши всі подані до митного контролю документи, встановлено, що вони не усувають встановлені розбіжностей щодо всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме в експортній декларації країни відправлення відрізняється адреса отримувача вантажу, вага брутто та відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операції з ідентичними товарами, у тому числі за якісними характеристиками, прийнятої митним органом, з дотриманням усіх умов, зазначених у статтях 59 та 61 МК України, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник. Метод визначення митної вартості на підставі ціни угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у відповідності до вимог статті 60 МК України неможливо застосувати у зв`язку відсутністю вартості таких операції, з дотриманням усіх умов, зазначених у статтях 60 та 61 МК України, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: якість товарів; наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку; країна виробництва; виробник. Також відсутня можливість застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та на основі додавання вартості у відповідності до положень статей 62-63 МК України у зв`язку із тим, що декларантом не надано документів для розрахунку митної вартості за цими методами. У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнями митної вартості товарів, схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, на підставі опису товару, умов постачання за Incoterms, країни його походження та відвантаження, обсягу поставки за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано: товар №1 митна декларація №23UA110130021774U3 від 24.10.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 0,67 доларів США за 1 м2 або 5,90 доларів США за 1 кг); товар №2 митна декларація №23UA110130021774U3 від 24.10.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 0,67 доларів США за 1 м2 або 6,41 доларів США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000585 від 16.07.2024.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100380328232U8 від 17.07.2024 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 325 468,67 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару, а в наданому до митного оформлення інвойсі продавця №NM-INV-24065 від 29.03.2024 не виокремлено такі складові митної вартості товарів як його упаковку та маркування.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до специфікації, проформи-інвойса №14073/4 від 19.03.2024 та інвойса №NM-INV-24065 від 29.03.2024, які містять посилання на договір та специфікацію, спірний товар постачався на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (згідно з Incoterms 2010).

Умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов`язок сплатити витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, суд відхиляє довід відповідача про необхідність виокремлення продавцем у його інвойсі №NM-INV-24065 від 29.03.2024, в якому чітко зазначені умови поставки спірного товару FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, вартості пакування та маркування товару, адже останні вже включені в ціну товару на умовах поставки FOB відповідно до Incoterms 2010, а вимога до їх обов`язкового виокремлення в інвойсі чинним законодавством не передбачена.

Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №NM-INV-24065 від 29.03.2024 зазначено номер контейнера, що є, на думку відповідача, розбіжністю, то суд звертає увагу, що за умовами поставки FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2010) саме на продавця покладено обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження, який у спірному випадку постачався в контейнері, тобто продавець здійснив завантаження товару саме в контейнері та був обізнаний про номер відповідного контейнера

При цьому за приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частин другої та третьої статті 53 МК України до митного оформлення товару та до суду транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладений між експедитором та позивачем, та заявку №1 від 27.03.2024 до нього, коносамент №MEDUK3221703 від 19.04.2024, рахунок на оплату №Ин000-0657 від 11.06.2024, виставлений експедитором, та платіжну інструкцію №4 від 11.06.2024, видану позивачем щодо його оплати, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №657 ф від 29.06.2024, складений між експедитором та позивачем, рахунок на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставлений експедитором, та платіжну інструкцію №3 від 11.06.2024, видану позивачем щодо його оплати, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №000839 від 29.06.2024, складений між експедитором та позивачем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №3023 від 01.07.2024, рахунок на оплату №Ин000-0674 від 01.07.2024, виставлений експедитором, та платіжні інструкції №11 та №12 від 18.07.2024, видані позивачем щодо його оплати, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №001050, №001051, №001052 та №001053 від 18.07.2024, складені між експедитором та позивачем, довідку про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, видану експедитором.

Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач поніс до митного кордону України та сплатив наступні витрати щодо спірного товару:

1) 169 783,22 грн. за перевезення товару морським транспортом із порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до порту м. Констанци, Румунія;

2) 1 999,55 грн. (без урахування ПДВ) у якості агентської (експедиторської) винагороди експедитору за організацію перевезення товару морським транспортом;

3) 28 122,77 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи в порту м. Констанци, Румунія;

4) 22 335,35 грн. за портові витрати в порту м. Констанци, Румунія;

5) 2 024,10 грн. за страхування контейнерного обладнання;

6) 102 034,52 грн. за перевезення товару автомобільним транспортом із порту м. Констанци, Румунія до митної території України;

7) 833,33 грн. (без урахування ПДВ) у якості агентської (експедиторської) винагороди експедитору за організацію інших послуг, крім морського перевезення.

Судом встановлено, що розмір додаткових витрат позивача, пов`язаних із транспортуванням товару до митної території України, склав 327 132,94 грн. (169 783,32 грн. + 1 999,55 грн. + 28 122,77 грн. + 22 335,35 грн. + 2 024,10 грн. + 102 034,52 грн. + 833,33 грн.), які позивач у силу приписів пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України включив до митної вартості спірного товару.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосередніх перевізників, зазначених у коносаменті №MEDUK3221703 від 19.04.2024 та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №3023 від 01.07.2024, а не від експедитора, з яких позивач перебував у договірних правовідносинах.

Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу транспортні (перевізні) документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у спірному випадку є експедитор, а не перевізники, зазначені в коносаменті №MEDUK3221703 від 19.04.2024 та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №3023 від 01.07.2024.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 327 132,94 грн.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду договір, додаткові угоди №1 від 01.12.2020 та №2 від 29.12.2022 до договору, специфікацію, проформу-інвойс №14073/4 від 19.03.2024 та інвойс №NM-INV-24065 від 29.03.2024, які містять посилання на договір та специфікацію, платіжні інструкції в іноземній валюті №2 від 01.05.2024 та №1 від 15.05.2024, видані позивачем та які містять посилання на договір та проформу-інвойс №14073/4 від 19.03.2024, договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладений між експедитором та позивачем, та заявку №1 від 27.03.2024 до нього, коносамент №MEDUK3221703 від 19.04.2024, рахунок на оплату №Ин000-0657 від 11.06.2024, виставлений експедитором, та платіжну інструкцію №4 від 11.06.2024, видану позивачем щодо його оплати, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №657 ф від 29.06.2024, складений між експедитором та позивачем, рахунок на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставлений експедитором, та платіжну інструкцію №3 від 11.06.2024, видану позивачем щодо його оплати, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №000839 від 29.06.2024, складений між експедитором та позивачем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №3023 від 01.07.2024, рахунок на оплату №Ин000-0674 від 01.07.2024, виставлений експедитором, та платіжні інструкції №11 та №12 від 18.07.2024, видані позивачем щодо його оплати, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №001050, №001051, №001052 та №001053 від 18.07.2024, складені між експедитором та позивачем, довідку про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, видану експедитором, експорту митну декларацію №ВОК-ЕХР-129065-29032024 від 29.03.2024, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, а сама вартість товару в розмірі 106 431,90 долар США з урахуванням додатково понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 327 132,94 грн. відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №24UA100380327732U0 від 15.07.2024 в розмірі 4 695 459,98 грн. (106 431,90 долар США х 41,0434 + 327 132,94 грн.).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару.

При цьому відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення, адже така складена англійською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування та офіційною мовою Організації Об`єднаних Націй.

Суд також зазначає, що відповідач при направленні свого запиту щодо надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості спірного товару не витребовував у позивача надання копії транзитної митної декларації, про що передчасно зазначено у відзиві на позовну заяву.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі позивача №1507/24-01 від 15.07.2024 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, не був випущеним у вільний обіг та не був оплаченим.

У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції виробника спірного товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: договором, додатковими угодами №1 від 01.12.2020 та №2 від 29.12.2022 до договору, специфікацією, проформою-інвойсом №14073/4 від 19.03.2024, інвойсом №NM-INV-24065 від 29.03.2024, платіжними інструкціями в іноземній валюті №2 від 01.05.2024 та №1 від 15.05.2024, виданими позивачем, договором транспортно-експедиторського обслуговування №12/12-19 від 12.12.2019, укладеним між експедитором та позивачем, та заявкою №1 від 27.03.2024 до нього, коносаментом №MEDUK3221703 від 19.04.2024, рахунком на оплату №Ин000-0657 від 11.06.2024, виставленим експедитором, платіжною інструкцією №4 від 11.06.2024, виданою позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №657 ф від 29.06.2024, складеним між експедитором та позивачем, рахунком на оплату №Ин000-0658 від 11.06.2024, виставленим експедитором, платіжною інструкцією №3 від 11.06.2024, виданою позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №000839 від 29.06.2024, складеним між експедитором та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №3023 від 01.07.2024, рахунком на оплату №Ин000-0674 від 01.07.2024, виставленим експедитором, платіжними інструкціями №11 та №12 від 18.07.2024, виданими позивачем, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №001050, №001051, №001052 та №001053 від 18.07.2024, складеними між експедитором та позивачем, довідкою про транспортні витрати №01 від 01.07.2024, виданою експедитором, експортною митною декларацією №ВОК-ЕХР-129065-29032024 від 29.03.2024.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4 882,03 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №25 від 30.08.2024 на суму 4 882,03 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4 882,03 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 12 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №87/20062024 від 20.06.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я Божка Андрія Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1480377 від 31.08.2024, рахунка №1/87/20062024 від 29.08.2024, платіжної інструкції №26 від 30.08.2024 та акту про надання адвокатських послуг №1 від 04.11.2024 до договору про надання правової допомоги №87/20062024 від 20.06.2024.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Голд Текстиль» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №87/20062024, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу щодо представництва інтересів позивача при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України (пункт 1.1.1); надавати позивачу консультації з питань цивільного, господарського, адміністративного, податкового та кримінального права (пункт 1.1.2); організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем (пункт 1.1.3); представляти інтереси позивача та здійснювати його захист за окремою домовленістю між адвокатом та позивачем у судах будь-якої інстанції (в тому числі в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах) по всіх категоріях справ з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, перед юридичними та фізичними особами (ведення справи) (пункт 1.1.4).

Сторонами в пункті 4.1.1 договору про надання правової допомоги №87/20062024 від 20.06.2024 деталізовано порядок визначення гонорару адвоката за надання послуг, передбачених у пункті 1.1.1 договору.

Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №1 від 04.11.2024 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: формування правової позиції позивача щодо оскарження рішення Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 в судовому порядку, формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024, та їх збір - 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 - 6 500,00 грн.; ознайомлення з відзивом Київської митниці на позовну заяву б/н від 16.10.2024 в адміністративній справі №320/41695/24 та підготовка відповіді позивача на відзив б/н від 21.10.2024 в адміністративній справі №320/41695/24 - 3 000,00 грн.; підготовка письмових заяв (клопотань) позивача під час розгляду судом адміністративної справи №320/41695/24 - 1 500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 12 000,00 грн. Позивач сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.

Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 04.11.2024 було направлено відповідачу на його офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти представника позивача.

Відповідачем 08.11.2024 через підсистему Електронний суд подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в обґрунтування якого відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову.

Звертає увагу, що позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначними та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій. Крім того, адвокат Божко А.В. протягом значного періоду надає адвокатські послуги ТОВ «Текссол-С» та ТОВ «Віта-текс» в фактично ідентичних справах і позови, відповіді на відзиви, доказова база тощо є ідентичною. Підготовка позовної заяви клієнта фактично зводиться до зміни номерів та дат товаросупровідних документів та номеру митної декларації, зміст же позовної заяви при цьому залишається незмінним. З огляду на надані позивачем документи, незначну складність адміністративної справи, розгляд справи у порядку спрощеного провадження, обсяг та зміст позовної заяви, відповіді на відзив, Київська митниця вважає за доцільне зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за підготовку позову та його подання до суду, в тому числі, збирання доказів, підготовку та подання відповіді на відзив. Окремо звертає увагу суду на те, що такі види послуг Адвоката, які вказані у договорі окремими позиціями - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви та відповіді на відзив). На думку митниці, вказані дії є єдиним процесом опрацювання та підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому митниця критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг. Аналізом ухвалених судами рішень щодо стягнення витрат на правничу допомогу в аналогічних справах вбачається, що обґрунтованим та розумним розміром таких витрат є розмір від 3 500 до 7 500 грн. При цьому, вважаємо, що достатньою є сума до 5000 грн., а з урахуванням складності справи та наданих адвокатом доказів і спрощеним провадженням у справі 3500 грн.

Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

При цьому жодних доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин порівняльного характеру щодо типовості чи ідентичності заяв по суті справи, які подавались тим самим представником позивача, відповідачем не надано.

Також суд вважає, що розмежування наданих адвокатом послуг таких як формування правової позиції позивача щодо оскарження рішення Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 в судовому порядку, формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024, та їх збір та підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024 є виправданим, адже є окремими процесуальними діями представника позивача.

До того ж за приписами частини сьомої статті 134 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Суд зазначає, що у своїх запереченням відповідач навів виключно власні оціночні судження, не надавши суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції.

Як наслідок, суд вважає, що відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в розмірі 12 000,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь позивача, складає 16 882,03 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000059/2 від 16.07.2024.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Голд Текстиль» (ідентифікаційний код 43370328, місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., м.Хмельницький, просп. Миру, буд. 101/3-12) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 16882,03 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 03 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.