Рішення

від 29.01.2025 по справі 320/21204/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року №320/21204/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ; Харківській області, м. Лозова за період з 15.08.2022 по 01.11.2022. з 07.11.2022 по 14.05.2023 в розрахунку до 100000 гри. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ; Харківській області, м. Лозова за період з 15.08.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 14.05.2023 в розрахунку до 100000 гри. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/21204/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на наявність у ОСОБА_1 , починаючи з 15.08.2022 права на виплату додаткових щомісячних нагород у зв`язку із його безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуванням в районах бойових дій, на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Представник позивача наголошує на тому, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача були порушені права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 на отримання відповідної додаткової винагороди, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

12.12.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, в якому останній стверджує про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, адже позивач в період з 15.08.2022 по 11.12.2022, з 07.11.2022 по 14.05.2023 бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником не виконував.

При цьому, представник відповідача посилається на накази Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових дій) щодо не перебування Зведеного медичного загону Державної прикордонної служби України в період з 01.01.2023 по 14.05.2023 в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Також представник відповідача у відзиві на позову заяву висловив не згоди із заявленою сумою до стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу та наголосив, що стягнення надмірних грошових коштів з правоохоронного органу спеціального призначення в період правового режиму воєнного стану, є не припустимим.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача спростовує твердження відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 15.08.2022 №294 солдат ОСОБА_1 відряджений строком на 79 діб, починаючи з 15.08.2022 по 01.11.2022 до оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою підсилення медичних підрозділів ОСУ військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та проведення евакуаційних заходів на підставі бойового розпорядження АДПСУ від 13.08.2022 року №140Т.

У той же час, як свідчать матеріали справи 17.02.2023 позивач через свого представника адвоката Ковальчук Наталію Віталіївну звернувся із адвокатським запитом вих. №52-05/23 до відповідача, в якому просив надати інформацію чи отримував Позивач додаткову щомісячну винагороду з 16.08.2022 по 31.01.2023, з часу залучення його до складу Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби, якщо так, то в якому розмірі із наданням відповідних розрахунків.

При цьому, адвокат позивача просив надати інформацію чи враховувалось безпосередня участь Позивача у заходах по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 16.08.2022 по 31.01.2023, як це передбачено Постановою №168.

Листом від 27.02.2023 №14/800-23-Вих заявнику роз`яснено нормативний порядок нарахування та виплати додаткової щомісячної винагороди з урахуванням місця служби та районів ведення бойових дій військовослужбовцями Державної прикордонної служби.

08.05.2023 позивач через свого представника адвоката Ковальчук Наталію Віталіївну звернувся із адвокатським запитом вих. №33-05/23 від 08.05.2023 до відповідача, в якому просив надати інформацію чи брав участь Позивач участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, якщо брав участь, то у який період, а також документи, що підтверджують таку участь.

Окрім цього адвокат представник позивача просив надати інформацію чи було видано позивачу довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у відповідній формі.

Листом від 18.05.2023 №14/2137-23-Вих. Головний військово-медичний клінічний госпіталь (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України повідомив заявника, що солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 15.08.2022 року по 01.11.2022 рік та з 07.11.2023 року по 14.05.2023 року. Документи, які підтверджують його участь у вказаних заходах, не підлягають розповсюдженню, так як містять гриф «ТАЄМНО» та «ДСК».

Також у вказаному листі відповідач повідомив заявника, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у відповідній формі видається особисто під підпис військовослужбовцю в одному примірнику.

Позивач вважає, що Головним центром порушено його права та охоронювані законом інтереси, адже додаткової винагороди у зв`язку із його безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуванням в районах бойових дій, на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у збільшеному розмірі виплачено йому не було, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №58/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої, в редакції Постанови КМУ від 07.07.2022 №793, яка застосовується з 24.02.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 викладено в такій редакції:

« 1. Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.».

Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.

Аналізуючи вказані положення Постанови №168, суд вказує, що до 01.06.2023 військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У той же час, у редакції Постанови КМ № 836 від 09.08.2023, яка підлягає застосуванню, починаючи з 01.06.2023, пункт 1 Постанови №168 передбачає, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Між тим, відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ та від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ №392-АГ).

Так, згідно пункту 1 Наказу №392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 4 Наказу №392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Пунктом 5 Наказу №392-АГ передбачено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

Згідно з пунктом 11 Наказу №392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу №392-АГ).

При цьому, згідно з пунктом 2 Наказу №392-АГ, заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

2) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

3) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

4) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

5) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Дане правове регулювання спірних правовідносин діяло у період з 01.08.2022 по 30.11.2022.

У той же час, починаючи з 01.12.2022 до 31.01.2023 до спірних правовідносин застосовувався наказ Адміністрації Держприкордонслужби України №628/0/081-22АГ від 09.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168» (далі Наказ №628-АГ), згідно з пунктом 1 якого військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

Абзацом другим цього пункту передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Водночас, пунктом 2 згаданого наказу передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

- бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

- бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

- бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

- польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ від 09.12.2022, документами що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Надалі, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №196/39252, затверджено Порядок та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36), який визначає порядок та механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно із пунктом 2 Порядку №36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

1) у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

наземної охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури;

у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;

із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) у розмірі, збільшеному до 50 000 гривень, у порядку, визначеному абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки);

3) у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

В розрізі положень пункту 3 Порядку №36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

За правилами пункту 4 Порядку №36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке діяло у спірний період, суд констатує, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

При цьому, право військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, не є безумовним, а виникає за таких підстав:

- у період з 01.08.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2023 по 14.05.2023 - безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, формуючи такі висновки, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 по справі №200/193/23, а саме пункти 43-46: «Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ.

Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.»

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відповідно довідки № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/1276 від 07.10.2022 позивач у період з 16.08.2022-31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях.

Відповідно довідки № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/2274 від 14.11.2022 позивач у період з 01.10.2022 по 30.10.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях.

Відповідно довідки № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/2955 від 11.12.2022 позивач у період з 08.11.2022 по 30.11.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях.

Відповідно довідки № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/308 від 07.01.2023 позивач у період з 01.12.2022 по 30.12.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях.

Суд при наданні оцінки вказаним доказам, як підставам для формування висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., звертає увагу на те, що як Наказом №392-АН так і Наказом №628-АГ регламентовано, що бойові (спеціальні) завдання мають виконуватися на лінії бойового зіткнення, а виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення має бути поєднане із вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

При цьому, у спірний період участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., має здійснюватися перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Суд відмічає, що у довідках № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/1276 від 07.10.2022, № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/2274 від 14.11.2022, № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/2955 від 11.12.2022, № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/308 від 07.01.2023 міститься посилання, серед іншого на рапорт командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України про безпосередню участь у бойових діях та виконання військовослужбовцями, у тому числі позивачем, бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » першого ешелону оборони (наступу) в період з 16.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 30.09.2022; рапорт командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України, погоджений начальником медичної служби об`єднаного командного пункту оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про безпосередню участь у бойових діях та виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » першого ешелону оборони (наступу) в період з 01.10.2022 по 31.10.2023; рапорт командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України, погоджений начальником медичної служби об`єднаного командного пункту оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про безпосередню участь у бойових діях та виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, утому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » першого ешелону оборони (наступу) в період 01.11.2022 по 30.11.2022; рапорт командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України, погоджений начальником медичної служби об`єднаного командного пункту оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про безпосередню участь у бойових діях та виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » першого ешелону оборони (наступу) в період з 01.12.2022 по 30.12.2022.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що позивач у період з 16 серпня по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня по 11 грудня 2022 року, з 13 грудня по 30 грудня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях та виконував бойові (спеціальні) завдання із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » першого ешелону оборони (наступу).

Суд відмічає, що відповідач, стверджуючи про зворотне, не надає жодних належних та достатніх доказів на спростування наведеного вище.

Також, суд вказує, що жодних заперечень в частині не отримання вище вказаних довідок Головним центром до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає підтвердженими належними та достатніми доказами наявність у Позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях та виконання ним бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення за період з 15 серпня по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 07 листопада по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня по 30 грудня 2022 року.

Разом з цим, суд наголошує, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення та/або виконання ним бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником у період з 01.01.2023 по 14.05.2023 безпосередньої його участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів.

Водночас, суд наголошує, що наявний в матеріалах справи лист від 18.05.2023 №14/2135-23-Вих. Головного військово-медичного клінічного госпіталю (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України містить лише посилання на участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 15.08.2022 року по 01.11.2022 рік, з 07.11.2022 року по 14.05.2023 року проте не містить посилань на відомості журналів бойових дій, інформації щодо районів ведення таких воєнних (дій), рапорту (донесення) начальника командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця та зокрема позивача у бойових діях.

Відтак, вказаний лист лише інформує період участі позивача у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, однак не підтверджує виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення та/або виконання ним бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником у період з 01.01.2023 по 14.05.2023 безпосередньої його участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №1 Донецька область, Дніпропетровська область, Харківська область визначено як райони ведення воєнних (бойових) дій (період з 01.12.2022 по 31.12.2022).

Згідно із наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 №67 районами ведення воєнних (бойових) дій з 01 січня по 31 січня 2023 року є: в Донецькій області Покровський район: Очеретинська селищна територіальна громада, Авдіївська міська територіальна громада, Мар`їнська міська територіальна громада, Гродівська селищна територіальна громада, Новогродівська міська територіальна громада, Селидівська міська територіальна громада, Курахівська міська територіальна громада; з 01 лютого по 28 лютого 2023 року (наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 №68) районами ведення воєнних (бойових) дій є: Харківська область: Куп`янський район: Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада, Кіндрашівська сільська територіальна громадан, Курилівська сільська територіальна громада; Донецька область: Покровський район; Очеретинська селищна територіальна громада, Авдіївська міська територіальна громада, Мар`їнська міська територіальна громада, Гродівська селищна територіальна громада, Новогродівська міська територіальна громада, Курахівська міська територіальна громада; з 01 березня 2023 по 31 березня 2023 (наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 №89) районами ведення воєнних (бойових) дій є: Харківська область: Куп`янський район: Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада, Кіндрашівська сільська територіальна громада, Курилівська сільська територіальна громада; Ізюмський район: Борівська селищна територіальна громада.

Звідси слідує, що пункт розгортання Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби, де ніс (несе) службу позивач м. Першотравенськ Дніпропетровської області; м. Покровськ Донецької області; АДРЕСА_3 не відносяться до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Наведене додатково вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. за період з 27.12.2022 по 14.05.2023.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Отже, резюмуючи викладене, детально проаналізувавши наявні документи в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення адміністративного позову, а саме визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та не виплати Позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період починаючи з 15.08.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 26.12.2022, з розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат та зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

В іншій частині позовні вимоги, за висновком суду, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Що ж стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд відмічає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Так, позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги, який укладений між позивачем та адвокатом Ковальчук Наталією Віталіївною укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до якого адвокат приймає на себе зобов`язання, серед іншого надати правову допомогу клієнту в усіх адміністративних справах, що стосуються клієнта (далі договір).

Згідно із пунктом 4 наведеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару та строки його виплати указані в окремому Додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 від 01.02.2023 до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2023 року (далі Додаток №1), даний додаток визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги, підготовку документів, юридичний супровід та представництво і захист Клієнта.

Пунктом 2 встановлено наступну вартість послуг:

- усна консультація з вивчення документів та їх правових аналізом, за 1 годину робочого часу 500,00 грн.;

- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, за 1 годину робочого часу 500, 00 грн.;

- підготовка адвокатських запитів до компетентних органів за 1 годину робочого часу 500,00 грн.

- підготовка позовної заяви, адміністративного позову, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, пояснення, заяви, клопотання, заперечення, апеляційної скарги, касаційної скарги та інше, за 1 годину робочого часу 500,00 грн.;

-представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, за 1 судове засідання 2000,00 грн.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.06.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.02.2023 позивачем сплачено адвокату гонорар в розмірі 8000,00 грн., який включає в себе надання останнім таких послуг: усна консультація із вивченням документів та їх правовим аналізом (1 год) 500,00 грн.; вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів (1 год) 500,00 грн.; підготовка та подача адвокатського запиту вих. №41-05/23 від 11.05.2023 (2 год) 1000,00 грн.; підготовка та подача адвокатського запиту вих. №04-06/23 від 06.06.2023 (2 год) 1000,00 грн.; підготовка позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду (10 год) 5000,00 грн.

Частиною шостою ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачем не надано заперечень щодо не співмірності витрат на правничу допомогу та будь-якого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подано.

В той же час згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).

Отже, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зобов`язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.

Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам "неминучості" такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: усна консультація з вивчення документів та їх правових аналізом, вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, підготовка адвокатських запитів до компетентних органів, охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Отже, такі процесуальні дії не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи та вчинені позивачем на власний розсуд, а тому не є неминучими, внаслідок чого їх вартість у загальному розмірі 6000,00 грн. не підлягає розподілу.

Таким чином, дослідженню на предмет розподілу підлягають лише витрати на правничу допомогу, пов`язані з складанням позовної заяви.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачкою до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період починаючи з 15.08.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 26.12.2022, з розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, з 15.08.2022 по 01.11.2022, з 07.11.2022 по 26.12.2022, з розрахунку до 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисяч грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.