Рішення

від 29.01.2025 по справі 320/45035/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року №320/45035/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРККО» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРККО» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 8701/0709 від 24.05.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 21 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків доставки товару по зовнішньоекономічному контракту є безпідставним, оскільки таке порушення було зумовлене військовою ситуацією в Україні.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що позивачем порушено граничні строки надходження товару, а посилання на форс-мажорні обставини є непідтвердженими та безпідставними.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МАРККО» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 09.05.2022 №N005-09 з нерезидентом «АКІМАК В.У.» (Нідерланди), за період з 09.05.2022 по 26.04.2023.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 03.05.2023 №8474/10-36-07-09-04/40463278, за висновками якого встановлено порушення вимог частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту та валютні операції», в результаті чого порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 09.05.2022 № ND05-09 з нерезидентом «АКІМАК В.У.» (Нідерланди) в сумі 23000,00 доларів США.

На підставі матеріалів документальної перевірки складено податкове повідомлення-рішення №8701/0709 від 24.05.2023, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 133 731,37 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до змісту п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За нормами п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473, Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше, встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно п. 21 Розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону, є НБУ та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

За змістом ч. 2 та 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд здійснюється агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Банки як уповноважені установи - агенти валютного нагляду під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

В обґрунтування заявленого позову товариство посилається на лист Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 годин 30 хв 24 лютого 2022 року. В зв`язку із чим, на думку позивача, своєчасне виконання контракту стало неможливим.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає вказані твердження позивача необґрунтованими, а лист Торгово-промислової Палати України неналежним доказом у даній справі, з огляду на наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до норм ч. 2 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікат про такі обставини.

За положеннями абз. 1 ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Суд наголошує на тому, ключовою ознакою форс-мажору, є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні скаржник, який посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У разі здійснення підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення.

Суд зауважує, що форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань, проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для продовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

З наведених приписів вбачається, що Національному банку України надані повноваження встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На виконання таких повноважень НБУ пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, установив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

У свою чергу, дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБУ, є обов`язковим для суб`єктів господарювання, а порушення таких строків зумовлює відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення.

Разом з тим, правовою підставою для зупинення вказаних строків та звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за їх порушення є одночасна сукупність наступних умов: 1) настання форс-мажорних обставин; 2) наявність документу органу, уповноваженого засвідчувати відповідні обставини непереборної сили.

Наявність складу валютного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями.

При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків.

Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад.

Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом.

У свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

У даному випадку, позивач звертає увагу на те, що порушення строків за контрактом відбулося внаслідок форс-мажорних обставин, а саме через збройну агресію росії проти України.

Судом встановлено, що ТОВ «МАРККО» (Покупець) з компанією-нерезидентом «АКІМАК В/У» (Нідерланди) (Продавець) було укладено контракт 09.05.2022 №N005-09 на продаж товару (овочі, фрукти).

Станом на початок перевіряємого періоду 09.05.2022 заборгованість за контрактом від 09.05.2022 № N005-09, відсутня.

На виконання умов імпортного контракту з валютного рахунку в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» перераховано кошти нерезиденту на загальну суму 54 132, 56 доларів США, згідно з наданими до перевірки платіжними дорученнями: від 13.06.2022 №12 на суму 20 000,00 доларів США, від 17.06.2022 №14 на суму 23 000,00 доларів СІЛА, від 17.04.2022 №13 на суму 11132,56 доларів США.

Граничний строк надходження товарів - 13.12.2022, проте відповідно до вантажно-митних декларацій - товар на митну територію України надійшов 04.02.2023 року, таким чином товар надійшов з порушенням строків надходження товару на 53 дні.

Суд звертає увагу, що вказаний лист Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин військової агресії російської федерації проти України, лише встановлює наявність форс-мажорних обставин, як події в цілому, проте, порядок засвідчення форс-мажорних обставин відбувається за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану на території України і неможливістю контрагента поставити товар за контрактом.

Листування між позивачем та його контрагентом суд також не бере до уваги, оскільки під час такого листування позивач повідомляв про неможливість вчасно виконати поставку товару, однак жодних домовленостей додатково сторонами не встановлювалось.

Таким чином, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення позивачем ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIІІ, в зв`язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи, викладені у позовній заяві, позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРККО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 січня 2025 року.

Суддя Кочанова П.В.