Рішення

від 29.01.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року м. Київ справа № 320/18772/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 28.04.2017 №45411-1305 на суму 8859,75 грн та від 07.04.2020 №77618-3313-2615 на суму 9302,74 грн за користування земельною ділянкою площею 109,02 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковим органом не було подано детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкового зобов?язання, що зазначене в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, що свідчить про те, що ним як суб?єктом владних повноважень не забезпечено виконання передбаченого процесуальним законом обов?язку доказування правомірності своїх дій під час прийняття спірних ППР, що має своїм наслідком визнання їх протиправними та скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що спірні податкові-повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України. На думку відповідача, з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю, споруду), їх частину у позивача виникло право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 поштовим відправленням отримано Рішення ГУ ДПС у м. Києві № 8007-17 про опис майна в податкову заставу від 08.12.2022 року.

09 січня 2023 року позивач звернувся з листом до Головного управління ДПС у м. Києві з проханням роз?яснення підстав прийняття Рішення про опис майна в податкову заставу № 8007-17 від 08.12.2022 року та скасувати його.

24 лютого 2023 року на адресу позивача надійшов лист за № 329/Д/26-15-24-01-11-18/3ВГ від 07.02.2023 року, зі змісту якого вбачається, що Рішення про опис майна в податкову заставу № 8007-17 від 08.12.2022 року було прийнято на підставі податкових повідомлень-рішень: від 28.04.2017 № 45411-1305 на суму 8859,75 гривень та від 07.04.2020 № 77618-3313-2615 на суму 9302,74 гривень.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2013 року позивач є власником нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №40) (в літ. А) загальною площею 101,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (Додаток Б Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 (із змінами та доповненнями).

Нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, не входять до житлового фонду (стаття 4 Житлового кодексу).

Таким чином, приміщення у багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду, є нежитловим приміщенням, в якому дозволено займатися будь-якими непромисловими видами діяльності, за умов та виключень, що визначені у законодавстві, зокрема у пункті 2.50 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 (із змінами та доповненнями).

Платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Так само у власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а та постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №815/4923/16 (адміністративне провадження №К/9901/31767/18).

Разом з тим, розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку, необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.

Як вбачається з відзиву відповідача, розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки при формуванні спірної ППР від 28.04.2017 № 454111305 відповідачем здійснено самостійно за формулою:

109,02x1427,84x2,0x1,5x1,249x1,433x1,06х1%=8859,75 грн., де:

109,02 кв.м. - площа земельної ділянки;

1427,84 грн. за 1 кв.м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко-планувальної зони (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014р. № 23/23, введено в дію з 01.07.2015р. Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014р. №565/565);

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 р. № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 р. № 6-28-0.22-215/2-15 та ст. 289 ПКУ;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 та ст. 289 ПКУ;

- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 р. №22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПКУ;

1% - ставка земельного податку (відповідно до таблиці 1 до додатку 3 Положення "Про плату за землю в місті Києві" затвердженого Рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" від 23.06.2011 р. № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974.

Щодо розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 776183313-2615, у відзиві на позовну заяву зазначається, що відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України віл 27.03.2018р. № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» було внесено наступні зміни: у примітках до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. № 489, цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0». Також при розрахунку податкового зобов?язання використовувалась відповідь Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання інформації щодо нормативно-грошової оцінки від 16.04.2019р. № 05708-7550 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 23.04.2019 № 21154/9).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки при формуванні спірної ППР від 07.04.2020 № 776183313-2615 відповідачем здійснено самостійно за формулою:

109,02x 1427,84?3,0?1,05?1,249?1,433?1,06?1%=9302,74 гривень, де:

109 кв. м. - площа земельної ділянки;

1427,84 гривень за 1 кв. м. - базова вартість 1 кв. м. території в межах економіко-планувальної зони (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014р. № 23/23, введено в дію з 01.07.2015р. Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014р. № 565/565);

3,0 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018р. № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;

1,05 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 р. № 6-280.22-215/2-15 та ст. 289 ПІКУ;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-201/2-16 та ст. 289 ПКУ;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПКУ;

1% - ставка земельного податку (відповідно до таблиці 1 до додатку 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 р. № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974).

Також судом встановлено, що при розрахунку земельного податку ОСОБА_1 була використана Довідка № Н-00027/2015 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 91:114:044), видану Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту земельних ресурсів, згідно якої площа пропорційної частини ділянки, що обліковується за ОСОБА_1 становить 109,02 кв.м. та відповідь Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання інформації щодо нормативно-грошової оцінки від 16.04.2019р. № 05708-7550.

У той же час, під час вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У пункті 271.2 статті 271 цього Кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За приписами норм статей 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Статтями 1, 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

З контексту наведених норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

У той же час, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна Довідка № Н-00027/2015 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 91:114:044), яка була взята до уваги податковим органом при розрахунку податкового зобов`язання позивачу по земельному податку з фізичних осіб на 2017 та 2020 роки, видана Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту земельних ресурсів 09 липня 2015 року.

Тобто станом на час прийняття оскаржуваних рішень, термін дії вказаної довідки не був вичерпаний, а тому податковим органом правомірно її було використано при розрахунку податкового зобов`язання позивачу по земельному податку з фізичних осіб на 2017 та 2020 роки.

Разом з тим, суд зауважує, що базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки, згідно вказаної вище Довідки про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 91:114:044), становить 1 427, 84 грн./кв. м., разом з тим, нормативна грошова оцінка, яка бралась відповідачем для розрахунку земельного податку за 2017 та 2020 роки, становить 8 533, 06 грн./кв. м.

Вказана нормативна грошова оцінка була розрахована, як зазначив відповідач на підставі даних наданих листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту земельних ресурсів від 16.04.2019 року № 05708-7550, що в свою чергу свідчить, що визначення нормативно грошової оцінки у розмірі 8 533, 06 грн./кв.м. було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України "Про оцінку земель" та Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначають механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, та передбачають, що податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб та пропорційно до їх частки.

У той же час, як встановлено матеріалами справи, площа земельної ділянки з метою оподаткування визначена податковим органом без визначення загальної площі земельної ділянки, без урахування їх пропорційної частки, що знаходиться у користуванні позивача.

Отже, наведені контролюючим органом розрахунки до спірних ППР містять складові, правильність визначення яких не підтверджена належним, достатнім і достовірними доказами, відтак, спірні податкові повідомлення - рішення від 28.04.2017 №45411-1305 на суму 8859,75 грн та від 07.04.2020 №77618-3313-2615 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2017 №45411-1305 на суму 8859,75 грн та від 07.04.202 №77618-3313-2615 на суму 9302,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.