Ухвала від 27.01.2025 по справі 380/25701/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 січня 2025 рокусправа № 380/25701/24місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд:

у складі головуючого судді Гулика А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ПП фірма "Грин" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПП фірма "Грин" код ЄДРПОУ 20838679, місцезнаходження: м. Львів, вул. Навроцького, 1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, у якій просить суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 24 квітня 2024року № 18742/13-01-04-07/20838679, яким встановлено порушення п.54.1 ст.54, пп.134.1.1. ст. 134 ПК України та збільшено суму податку на прибуток за 2023 рік у сумі 20154,00грн та донараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5039,00 грн.

Ухвалою від 30.12.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин. Заява обґрунтована тим, що у позовній заяві, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлень-рішень від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679. Податкові повідомлення-рішення надіслано Головним управлінням ДПС у Львівській області на адресу: вул. Навроцького, буд.4 м. Львів 79028 , що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7903104853183 та вручено особисто 03.05.2024. З викладеного випливає, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679 закінчився, оскільки минуло більше шести місяців, в той же час, як вбачається з тексту позовної заяви така сформована та подана через систему "Електронний суд" лише 20.12.2024.

Суд за результатами розгляду згаданої заяви, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Суд у цьому контексті зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до суду встановлюється шестимісячний строк, який якщо тне встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатисть про порушення прав, свобод чи інтересів.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679 отримано позивачем 03.05.2024.

Таким чином, строк звернення до суду почав перебіг, починаючи з 04.05.2024.

У свою чергу позивач звернувся до суду з позовом лише 20.12.2024, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Позивач додав до позову заяву про поновлення пропущеного строку. Зазначена заява мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679, яким встановлено порушення п.54.1 ст.54, пп. 134.1.1. ст.134 ПК України та збільшено суму податку на прибуток за 2023 рік у сумі 20154,00грн та донараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5039,00 грн вручено позивачу через електронну пошту 21.06.2022 листом №18400/6/13-01-04-07 від 21.06.2024. До листа додано Акт №13419/13-01-04/20838679 від 29.03.2024 про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток за 2023 рік, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679, а також копія повідомлення про вручення поштового відправлення 05.04.2024, в якому зазначено, в графі найменування адресата ППФ «Грин» акт, а також підпис про вручення зроблено однією особою як від імені працівника пошти, так і представника позивача. За адресою позивача зареєстровано кілька підприємств і працівник пошти міг його вручити будь-кому, але позивач його не отримав. Щодо вручення позивачу ППР доказів відповідач не представив. Станом на 05.04.2024 повідомлення про вручення 03.05.2024 підписано невідомою особою. Всі документи щодо перевірки, складались без участі позивача. Отже, строк на звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, оскільки позивач не отримав своєчасно податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 №18742/13-01-04-07/20838679, а від часу отримання ППР 21.06.2024 не пропущено строк оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Проте, долучене відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення №7903104853183 спростовує зазначені твердження, оскільки аргументи про те, що працівник пошти міг вручити акт перевірки будь-кому, а також повідомлення про вручення 03.05.2024 підписано невідомою особою не підтверджується жодними доказами, а тому не може враховуватися судом як підстава для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Тому, у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду необхідно відмовити повністю, відповідно причини пропуску строку зверненння до суду визнати неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовну заяву ПП фірма "Грин" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення необхідно залишити без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в :

позовну заяву ПП фірма "Грин" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.

Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Суддя Гулик Андрій Григорович