Рішення

від 29.01.2025 по справі 480/4247/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Справа № 480/4247/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4247/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 при обчислення та виплаті ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 19.01.2020 по 14.06.2022 включно, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та як наслідок недоплати ОСОБА_1 грошового забезпечення на загальну суму 272866,93 грн.

2. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 цієї постанови, а також з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у відповідні роки (2020 - 2022 роки) і на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Свої вимоги мотивує тим, що під час проходження військової служби відповідачем виплата його грошового забезпечення здійснювалась не у повному обсязі, а саме у період із 29.01.2020 р. до 14.06.2022 р. нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилась без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., та на 01.01.2022р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року. Вважаючи, що грошове забезпечення за 2020-2022 роки виплачувалась відповідачем у зниженому розмірі, при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 20.08.2017, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак, нарахування позивачу грошового забезпечення, горошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період проводилося відповідно до законодавства України.

Представник позивача у відповіді на відзив просить позовні вимоги задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з 01.11.2016.

Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 14.06.2022 №163 позивача з 14.06.2022 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 16, зворотній бік).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 14.06.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.

В подальшому пункт 4 цього нормативно - правового акту було викладено у редакції пункту 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі Постанова № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р.

Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Водночас, Законом України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі за текстом - Закон № 2017-III) регламентовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

На думку суду, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі- Закон № 1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ІХ) від таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Так, законами № 294-ІХ, № 1082-IX, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ у 2020-2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020, 2021, 2022, 2023 р.р. у розмірі - 2102,00 грн, 2 270,00 грн, 2481,00 грн та 2684,00 грн, відповідно.

Статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на правила частини 3 статті 7 КАС України, з 01.01.2020 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, як такі, що не відповідають положенням Законів № 294-ІХ, 1082-IX, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ (правовим актам вищої юридичної сили), згідно з якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023р. у справі № 160/14974/21.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 01.01.2020р. необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою № 103 серед іншого також затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, підпунктом 1 пункту 3 яких:

1) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.;

2) у пункті 10 цифри і слова 01.01.2019 замінено цифрами і словами 01.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 неправомірними.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 після касаційного перегляду вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. За висновком Верховного Суду у цій справі, який викладено у пункті 34 постанови, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а відтак не підлягає застосуванню до спірних відносин пункт 4 в редакції Постанови № 103.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2020р. відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами № 294-ІХ, № 1082-IX, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Разом з цим, відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто всупереч вищенаведеним нормам права.

Враховуючи, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, яка в свою чергу відображена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21.

Так, за останньою правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Водночас суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесені зміни до пункту 4 постанови №704 шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Зазначені зміни набули чинності з 20.05.2023.

Таким чином, з 29.01.2020 до 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.

Щодо початку періоду перерахунку грошового забезпечення позивача, зазначеної у позовних вимогах - 19.01.2020, то суд зазначає повторно, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 до 14.06.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, на 01.01.2021р. та на 01.01.2022 р., а також в частині зобов`язання відповідача щодо нарахування та щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 до 14.06.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.

Суд зазначає, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020р., на 01.01.2021 р. та 01.01.2022р., а не на 01.01.2018р., наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі за текстом - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з приписами пункту 2 Порядку розділу XXIII № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Пунктом 6 Порядку розділу XXIII № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз.3 п.7 розділу XXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі щодо протиправного неврахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020, 2021 та 2022 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2020, січень 2021 та січень 2022 років, як розрахункової величини, суд дійшов висновку про протиправність виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування відповідної величини та, як наслідок наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р.

При цьому, щодо вимог позивача в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, суд враховує таке.

Виходячи з положень розділу ХХІV Порядку №260, розміри грошової допомоги на оздоровлення та грошової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розраховуються з місячного грошового забезпечення військовослужбовця за займаною посадою, на яке останній має право на день підписання наказів про надання такої допомоги.

Однак, згідно з витягом із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 14.06.2022р. №163 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога для оздоровлення позивачу у 2022 році взагалі не виплачувалася (а.с.16, зворотній бік).

Також із розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на 01 січня календарного року вбачається, що позивач не отримував матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки (а.с. 20).

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази, які б підтверджували ту обставину, що на користь позивача взагалі призначалася та виплачувалися у цих роках така матеріальна допомога та допомога на оздоровлення, а тому доводи позивача щодо неправильного розрахунку суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020,2022 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік не відповідають дійним обставинам справи та є необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що полягають у не визначенні розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної Постанови №704 та як наслідок недоплати ОСОБА_1 грошового забезпечення на загальну суму 272866,93 грн., суд зауажує.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказана вимога (зазначення суми недоплати грошового забезпечення у розмірі 272866,93 грн.) є передчасною та не підлягає на даний час задоволенню, оскільки предметом розгляду цієї справи є право позивача на перерахунок і виплату грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, яке взагалі заперечується відповідачем.

Зважаючи на встановлені під час розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 до 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020.

Зобов`язати Національну академую сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, буд. 32,м. Львів,79026, код ЄДРПОУ 08410370) здійснити з 29.01.2020 до 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 до 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, буд. 32,м. Львів,79026, код ЄДРПОУ 08410370) здійснити з 01.01.2021 до 31.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2022 до 14.06.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, буд. 32,м. Львів,79026, код ЄДРПОУ 08410370) здійснити з 01.01.2022 до 14.06.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 та 01.01.2021.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, буд. 32,м. Львів,79026, код ЄДРПОУ 08410370) здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2020, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт із урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, буд. 32,м. Львів,79026, код ЄДРПОУ 08410370) здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та із урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова