Ухвала

від 29.01.2025 по справі 500/438/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/438/25

29 січня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС" ЛТД до Борсуківської сільської рада Кременецького району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС" з позовною заявою до Борсуківської міської ради Кременецького району Тернопільської області, в якій просить:

визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 25.09.2023 в частині земельної ділянки площею 0,2188 га з кадастровим номером 6123885200:01:002:0050 та рішення на підставі якого затверджено дану технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 25.09.2023;

визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 25.09.2023 в частині земельної ділянки площею 7, 6135 га з кадастровим номером 6123885200:01:002:0049 та рішення на підставі якого затверджено дану технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 25.09.2023;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6123885200:01:002:0050 із цільовим призначенням- 01.15 (земельні ділянки запасу під сільськогосподарськими будівлями та дворами), площею 0,2188 га

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6123885200:01:002:0049 із цільовим призначенням- 01.15 (земельні ділянки запасу під сільськогосподарськими будівлями та дворами), площею 7,6135 га;

визнати протиправними дії Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (ЄДРПОУ: 04395886) щодо відмови у погоджені межі земельної ділянки площею 1.0166 гектарів, яка розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Маневе, вул. Манівська, 80, яка є в праві постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬВЕЙС» ЛТД відповідно до рішення Снігурівської сільської ради № 24 від 15.11.1996 року (державний акт на право постійного користування землею серія ТР№22 від 12.08.1997р.);

зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області (ЄДРПОУ: 04395886) погодити межі земельної ділянки площею 1.0166 гектарів, яка розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Маневе, вул. Манівська, 80, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬВЕЙС» ЛТД відповідно до рішення Снігурівської сільської ради № 24 від 15.11.1996 року (державний акт на право постійного користування землею серія ТР№22 від 12.08.1997р.).

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Розгляду адміністративним судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі №563/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17, від 17 жовтня 2018 у справі №380/624/16-ц, постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №441/343/16-ц.

Визначальною ж ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 у справі №826/13961/17 та ін.).

Також, у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач по суті звернувся з позовом до суду з метою захисту речового права постійного користування земельною ділянкою, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ТР №22 від 12.08.1997, оскільки за рахунок площі належної йому ділянки сформовано дві інші земельні ділянки комунальної власності Борсуківської сільської ради з кадастровими номерами 6123885200:01:002:0050 та 6123885200:01:002:0050. При цьому відповідачем не визнається належне позивачу право постійного користування земельною ділянкою, так як ним відмовлено у погодженні меж спірної ділянки.

Згідно обставин справи відповідачем не приймалось владне управлінське рішення по відношенню саме до позивача, а також відповідачем не надавалися позивачу адміністративні послуги.

Отже, у даному випадку відсутні ознаки, наведені у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правового спору між сторонами справи, відносини між якими не ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої чи щодо надання позивачу адміністративних послуг.

При цьому сам по собі факт того, що відповідачем є орган місцевого самоврядування, який у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень. Розгляду ж адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. За відсутності указаного в даних спірних відносинах цей спір не є публічно-правовим, а спрямований на захист цивільного речового права позивача на земельну ділянку.

Так, згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Чинною редакцією Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Згідно із закріпленими в пункті 6 частини 1 статті 20 зазначеного Кодексу (у чинній редакції) правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд вважає, що спірні правовідносини позивач пов`язав саме із захистом речового права на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому будівлі та споруди, тобто права цивільного, відповідно спір у цій справі не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).

Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження у даній адміністративній справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, розгляд якої відноситься до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬВЕЙС" ЛТД до Борсуківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮзьків М.І.