Ухвала

від 29.01.2025 по справі 620/894/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/894/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бобровицького районного суду Чернігівської області (вул. Незалежності, 47, м. Бобровиця, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17400), Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області (вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобровицького районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16.02.2024 № 12-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Бобровицького районного суду Чернігівської області», в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років державної служби з 02.02.2024, відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме: на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог частин третьої та шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору в законодавчо встановленому розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином за подання фізичною особою до суду адміністративного позову, який містить вимогу немайнового характеру, ставка судового збору становить 1211,20 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір», пунктом 1 частини першої якої встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, предметом спору є, зокрема, скасування наказу керівника апарату Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16.02.2024 № 12-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Бобровицького районного суду Чернігівської області», тому норми Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення від сплати судового збору не поширюється на дану вимогу.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030101;

- до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду за підставами, які визнані судом неповажними.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, позивач оскаржує наказ керівника апарату Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16.02.2024 № 12-ос «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Бобровицького районного суду Чернігівської області», в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу, проте до суду звернувся з позовом лише 21.01.2025, що свідчить про пропуск встановленого законом місячного строку для звернення до суду.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, постійне застосуванням графіків аварійних відключень електроенергії та оголошення повітряних тривог. Також зазначає, що ним оскаржується нормативно-правовий акт локального характеру, тому строк звернення до суду має вимірюватись усім часом його чинності та має триваючий характер, так як спірний наказ не скасований в добровільному порядку.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на таке.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача або інших осіб.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, зауважила, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, у Чернігівській області активні бойові дії завершились 03.04.2022, лише Новгород-Сіверська та Семенівська міські територіальні громади Новгород-Сіверського району, Корюківська (до 22.09.2022) та Сновська міські територіальні громади Корюківського району, Городнянська міська територіальна громада Чернігівського району включені до територій можливих бойових дій.

Враховуючи наведені обставини та те, що з квітня 2022 року активні бойові дії в районі, де зареєстрований позивач (м. Бобровиця, Ніжинський район ), не ведуться, відділення пошти та суди працюють, суд вище вказані посилання позивача до уваги не приймає.

Суд також не знаходить поважними посилання позивача на поважність інших причин пропуску строку звернення до суду, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів неможливості звернення до суду в межах місячного строку, через відключення світла та повітряні тривоги.

Крім того, суд зазначає, що оскаржуваний наказ є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій та стосується прав або інтересів визначеної в акті осіб, та не відноситься до нормативно-правових актів.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про наявність підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: 1) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав та доказів поважності причин його пропуску.

При цьому суд звертає увагу, що згідно частини дев`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бобровицького районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ