Ухвала

від 23.01.2025 по справі 757/57122/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/57122/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/993/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000001934 від 20 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024000000001934 від 20 вересня 2024 року - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.

У мотивування скарги зазначає, що слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна не враховано, що дозвіл на проведення обшуку слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано на приміщення, де знаходились представники суб`єкта господарювання, відомості щодо якого містяться у матеріалах, та законність господарських операцій якого є предметом досудового розслідування.

Зауважує, що проведеними оглядами вилученої техніки, про що складено відповідні протоколи та які надано слідчому судді, зафіксовано наявність інформації щодо обставин придбання продукції поза бухгалтерським обліком, виготовлення документів з недостовірними відомостями щодо походження продукції, дані осіб, причетних до вчинення розслідуваного злочину.

Вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно наголошено на тому, що є достатні підстави вважати, що вилучене майно містить інформацію, яка має доказове значення, зберегло на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому мають доказове значення, а незастосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження спричинить її знищення з метою уникнення відповідальності причетних осіб.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, а також адвоката ОСОБА_7 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001934 від 20 вересня 2024 року, за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом здійснення експортних операцій, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» (код ЄДРПОУ 33001687) у період з 01 січня 2023 року до теперішнього часу проводили операції по формуванню схемного податкового «кредиту» на користь ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42349321) шляхом надання останнім удаваних послуг з переробки товарно-матеріальних цінностей. У той же час, виготовлену продукцію (олія соняшникова та шрот соняшниковий) службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» реалізовували за готівкові кошти без відповідної реєстрації податкових накладних у системі ЄРПН та без відображення в податковому та бухгалтерському обліках на користь ряду суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками «ризиковості» та «транзитності», зокрема: ТОВ «Севтес» (код ЄДРПОУ 44442707), ТОВ «Хуріканс Форс» (код ЄДРПОУ 44585465) та ТОВ «Мілістан Агро» (код ЄДРПОУ 42833059).

Встановлено, що ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» є пов`язаними між собою структурами, оскільки мають спільних бенефіціарних власників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , менеджмент та місцезнаходження.

У подальшому, службові особи ТОВ «Севтес», ТОВ «Хуріканс Форс», ТОВ «Мілістан Агро» та ряду інших суб`єктів підприємницької діяльності під час митного оформлення сільськогосподарської продукції в митному режимі «експорт» подали до митних органів України сертифікати походження продукції (соняшникова олія) від ТОВ «Агроком Нова Водолага». Вказане підтверджуються висновками аналітичного дослідження Державної податкової служби №841/5/99-00-08-01-03-05 від 25 січня 2024 року.

За отриманим даними, діяльність службових осіб ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» шляхом не відображення у податковому та бухгалтерському обліках ряду господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей дозволило ухилитись від сплати загально обов`язкових платежів на загальну суму 76 млн. грн та протиправно отримати бюджетні кошти шляхом відшкодуванням ПДВ за період з 01 січня 2023 року до теперішнього часу у розмірі 235 млн. грн.

Так, службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» ухилились від сплати обов`язкових платежів, у подальшому на підставі фіктивно сформованих документів заволоділи коштами державного бюджету внаслідок відшкодування протиправного сформованого ПДВ та легалізували його шляхом здійснення експортних операцій.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_11 відповідно до своєї рольової участі в підприємстві визначає, формулює, планує, здійснює та координує всі види діяльності групи компаній, окрім того фактично очолює виробничі процеси і контролює результати діяльності групи компаній та здійснювала безпосередню комунікацію з невстановленими на теперішній час представниками т.зв. «конвертаційних центрів», які надали послуги з незаконного експорту продукції, яка фактично була виготовлена на виробничих потужностях ТОВ «Агроком Нова Водолага» без відповідних відображень у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Також, ОСОБА_12 відповідно до своєї рольової участі в підприємстві приймала участь в організації управлінського обліку результатів господарсько-фінансової діяльності групи компаній, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій підприємств.

Вказана група осіб діє за попередньою змовою, переслідуючи виключно спільний корисливий умисел, зокрема участь у тендерних закупівлях, штучного завищення від ринкової вартості послуг постачальника електричної енергії, в подальшому проведення обготівкування коштів та розподілу грошових коштів отриманих внаслідок вчинення вказаних дій.

26 листопада 2024 року відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/49792/24-к від 31 жовтня 2024 року проведено санкціонований обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , мобільний телефон SAMSUNG SM-G998B/DS imei НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro max imei НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 та ноутбук марки HP модель AX201NGW, S/N:5CG3080B6L, який належить ОСОБА_13 .

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_14 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

04 грудня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12024000000001934, яке вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , мобільний телефон SAMSUNG SM-G998B/DS imei НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 , мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro max imei НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 та ноутбук марки HP модель AX201NGW, S/N:5CG3080B6L, який належить ОСОБА_13 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024000000001934 від 20 вересня 2024 року - відмовлено.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

За змістом пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом вимог частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Обґрунтовуючи у клопотанні підстави для накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , мобільний телефон SAMSUNG SM-G998B/DS imei НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 , мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro max imei НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 та ноутбук марки HP модель AX201NGW, S/N:5CG3080B6L, який належить ОСОБА_13 , слідчий у клопотанні посилався на необхідність збереження даного майна як речових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, не зважаючи на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/49792/24-к від 31 жовтня 2024 року надавався дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин групи компаній, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток, комп`ютерної техніки, прокурором у клопотанні та під час судового розгляду на даній стадії досудового розслідування не доведено, що в арешті є потреба, оскільки відсутні докази того, що вилучене майно, на яке просять накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте у результаті вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям статті 98 КПК України, а також, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні, або мають відношення до нього та необхідності у застосуванні заходу забезпечення як арешт майна з метою збереження речових доказів.

Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за частиною четвертою статті 191 КК України, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені мобільні телефони та ноутбук можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених вказаними статтями КК України.

У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання мобільних телефонів та ноутбуку.

Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить та органом досудового розслідування не надано доказів того, що майно, вилучене 26 листопада 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , може бути речовими доказами у кримінальному провадженні №12024000000001934 від 20 вересня 2024 року за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом здійснення експортних операцій, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, слідчий не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді, оскільки відомостей на підтвердження вказаних обставин матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4