Постанова

від 29.01.2025 по справі 420/30252/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30252/23

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

повний текст судового рішення

складено 04.11.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Ступакової І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «ОДЕСАВИНПРОМ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2023 року №UA500220/2023/000010/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2023/000044.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що митницею за результатами перевірки митної декларації безпідставно застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів. На думку позивача, ним при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, не містили розбіжностей, та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства, та так само останнім протиправно витребувано додаткові документи. За таких обставин, позивач вважає прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, необґрунтованими, невмотивованими та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року позов задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Між ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» (покупець) та компанією «VETROPACK CHISINAU» S.A (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №40014849 від 15.06.2023 року (далі - Контракт), предметом якого є купівля-продаж пляшок скляних (п.1.1 Контракту).

Згідно п.2.1 Контракту ціна товару за договором буде вказана у додатках, а загальна вартість договору надалі іменуватиметься як «Договірна ціна». Положеннями п.2.3 Контракту встановлено, що постачальник має право виставляти покупцеві рахунок-фактуру в електронному вигляді. Місцезнаходження постачальника є місцем виконання вимог постачальника щодо оплати. Рахунки-фактури від постачальника вважаються прийнятими, якщо покупець не вносить заперечення проти них протягом 10 календарних днів після отримання рахунку-фактури. Згідно з п.п.3.1-3.3 Контракту упаковка обирається на розсуд постачальника. Доставка товару здійснюється за умовами FCA відповідно до Інкотермс. Якщо ця умова змінюється за згодою сторін, доставка всіх товарів здійснюватиметься за рахунок і на ризик покупця. Постачальник зобов`язаний доручити свої права за договором перевезення та транспортування покупцеві лише на вимогу останнього, однак, без будь-якої подальшої відповідальності та проти відшкодування всіх витрат, пов`язаних із таким дорученням.

На виконання умов вказаного Контракту компанія «VETROPACK CHISINAU» S.A виставила ПрАТ «Одесавинпром» інвойс №7800001378 від 03.08.2023 року на товар - пляшки скляні, кількість - 23400 пляшок, загальною вартістю 10094,76 евро.

На зазначену партію товару «пляшки скляні з кольорового скла «Champagne 680g SK 17,5 750 ml»» 04.08.2023 року було оформлено електронну митну декларацію №23UA500220001163U5, митну вартість імпортованого товару заявлено за ціною договору, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування товару (15000,00 грн.), враховуючи умови поставки FCA згідно Інкотермс.

В позовній заяві позивач зазначає, що в графі 22 митної декларації вказано ціну товару згідно виставленого рахунку - інвойсу №7800001378 від 03.08.2023 року, на суму 10094,76 евро, а в графі 12 МД зазначена загальна сума митної вартості товарів у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару - 418703,59 грн. (10094,76 евро х 39,9914 курс грн/евро + 15000,00 грн. транспортних витрат на перевезення вантажу).

На підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів до митної декларації додані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, та інші товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №40014849 від 15.06.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) від 03.08.2023 року №7800001378; договір про надання транспортних послуг №5 від 19.06.2023 року; довідку про транспортні витрати від 03.08.2023 року б/н; сертифікат про походження товару від 03.08.2023 року №А293499; копія митної декларації країни відправлення від 03.08.2023 року №MD2070/2023/81330 та інші документи, зазначені в графі 44 МД.

Відповідачем за результатом аналізу МД №23UA500220001163U5 позивачу було надіслано повідомлення про те, що у зв`язку з тим, що, на думку митного органу, подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, декларанту було поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) каталоги, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем до митного органу було надано: лист від ПрАТ «ОДЕСВИНПРОМ» від 19.07.2023 року №19/07/1, калькуляцію виробника товару від 17.07.2023 року, лист виробника товару від 19.07.2023 року №19/7, також надано лист отримувача товару від 04.08.2023 року №80, яким повідомлено, що надати інші документи немає можливості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, за МД №23UA500220001163U5, Одеською митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товару та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів UA500220/2023/000010/1 від 04.08.2023 року, яким збільшено митну вартість товару «пляшки скляні з безбарвного скла «Champagne 680g SK 17,5 750 ml» з 0,43 Євро/шт. до рівня 0,5400 дол.США/шт.. Неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. (МКУ ст.53, ст.55, п.12 ст.264).

У зв`язку з коригуванням митної вартості відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2023/000044 та роз`яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.

З урахуванням положень ч.7 ст.55 МК України товари були випущені у вільний обіг за МД №23UA500220001170U2 від 04.08.2023 року зі сплатою митних платежів за заявленою позивачем митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у розмірі 8675,45 грн..

У спірному рішенні №UA500220/2023/000010/1 від 04.08.2023 року про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

1) аркуші зовнішньоекономічного договору №40014849 від 15.06.2023 року не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах. Окремі ділянки контракту №40014849 від 15.06.2023 року містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань;

2) відповідно до п.2.2 контракту від 15.06.2023 року №40014849: Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист. В даному доповненні від 10.07.2023 року б/н до контракту від 15.06.2023 року №40014849 погоджувальна особа дані якої відсутні в облікової карточки ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» (код ЄДРПОУ 00412027);

3) у наданій до митного оформлення митній декларації фактура вартість товару нижче, ніж за попередніми поставками по цьому ж договору від 15.06.2023 року №40014849. Пунктом 2.2 договору не передбачено зниження ціни договору, а тільки підвищення;

4) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті подається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте п.2.2 контракту від 15.06.2023 року №40014849 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на подану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п.3 Контракту від 15.06.2023 року №40014849 «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки;

5) відповідно до п.4.4 Контракту від 15.06.2023 року №40014849 передбачено що дата та терміни доставки повинні бути узгоджені в письмової формі. Жодного підтверджуючого документу не було надано митному органу;

6) в наданому платіжному документі від 28.07.2023 року №13 вказаний інвойс від 10.07.2023 року №90075597/12.07.2023, який відсутній в графі 44 даної МД;

7) окрім того в п.3.2.13 договору про надання транспортних послуг від 19.06.2023 року №5 передбачено наявність страхування CMR на кожне окреме перечення у міжнародному сполученні при цьому в довідці про оплату транспортних витрат від 03.08.2023 року б/н зазначено «страхування не проводилось». Підтверджуючої банківської виписки про оплату за транспортні витрати не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви та неточності у визначеній митній вартості, заявленій позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вказано вище, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало складова митної вартості, так як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також відсутність документів щодо страхування.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до контракту, умов поставки є FCA. Умови постачання FCA за правилами Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання. Згідно умов поставки FCA згідно Інкотермс, а саме, Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити пакування товару, за виключенням випадку, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний в договорі товар без пакування (пункт А9 умов поставки FCA згідно Інкотермс). Отже, вартість пакування включена в ціну товару та додатково до митної вартості не додається у відповідності з положеннями ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Відповідно до інвойсу №7800001378 від 03.08.2023 року, а також додатку до Контракту від 10.07.2023 року пакування включено до ціни товару.

Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст.53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося). За умовами FCA, страхування не є обов`язковим. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані продавцем страхування товару не здійснювалось.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

В оскаржуваному рішенні митниця посилається на те, що аркуші зовнішньоекономічного договору не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, окремі ділянки контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про ознаки підробки контракту та укладення фіктивного правочину без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У разі сумніву митного органу в поданих декларантом документів, у відповідності до ч.2 ст.264 МК України передбачено, що на вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Тобто відповідач міг пересвідчитися шляхом витребування і безпосереднього огляду оригіналів документів, натомість відповідач таких дій не вчинив, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявність ознак підробки в зазначених документах.

Щодо документів, які підтверджують перевезення товарів, а саме, наданих до митного оформлення довідки б/н від 03.08.2023 року, та рахунку-фактури №49 від 03.08.2023 року, то слід зазначити наступне.

Пунктом 4.2 Договору №5 про надання транспортних послуг від 19.06.2023 року передбачено, що підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами Акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) та видаткової накладної з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов`язаний підписати Акт наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його пред`явлення виконавцем, або у такий самий термін письмово повідомити виконавця про свої заперечення щодо наданих виконавцем послуг. Замовник зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту надання послуг. Митним кодексом України не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, тобто такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Крім того, митницею не доведено яким чином документ про дату та терміни доставки може впливати на митну вартість товарів.

Також одним з доводів відповідача в оскаржуваному рішенні було те, що у наданих митних деклараціях митна вартість товару нижче, ніж за попередніми поставками по цьому ж договору від 15.06.2023 року №40014849, а також про те, що пунктом 2.2 договору не передбачено зниження ціни договору, а тільки підвищення.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Наявність у базі ЄАІС ДМСУ інформації про те, що аналогічний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу митного органу надавались документи на підтвердження митної вартості, лист №80 від 04.08.2023 року, серед яких, зокрема, комерційна пропозиція від 07.07.2023 року, якою продавець повідомив покупці про можливість продажу товару за меншою ціною. Листом №19/07 від 19.07.2023 року продавцем повідомлено митні органи України про можливу зміну ціни товару в сторону зменшення, задля подальшого уникнення ситуацій та спірних правовідносин.

Також можна зазначити, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17.

Щодо висновків про прайс-лист.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 року у справі №К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також нема, твердження відповідача про невідповідність вимог до прайс-листа безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У даному випадку контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, та який був наданий до митного контролю.

В наданому як митниці, так і суду платіжному документі від 28.07.2023 року №13 вказаний інвойс від 10.07.2023 року №90075597/12.07.2023, який також зазначений в графі 44 МД 23UА500220001170U2.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. Відповідач в порушення п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об`єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють підприємство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Таким чином, наведені відповідачем твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною контракту, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2023/000010/1 від 04.08.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2023/000044 є протиправними та належать до скасування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія І.Г. Ступакова