Постанова

від 29.01.2025 по справі 320/46093/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46093/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ» з позовом до Київської міської державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати Розпорядження Київської міської військової адміністрації від 04.10.2024 № 1161 «Про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05.03.2021 № 8038500000-10271, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» про забезпечення позову (вх. від 09.10.2024 №85190) відмовлено.

До Київського окружного адміністративного суду 29.10.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» про забезпечення позову, шляхом зупинення дії Розпорядження Київської міської військової адміністрації від 04.10.2024 № 1161 «Про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05.03.2021 № 8038500000-10271», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» про забезпечення позову (вх. від 29.10.2024 №90530) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.01.2025.

Розгляд апеляційної скарги 15.01.2025 відкладено за клопотанням сторони на 29.01.2025.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повідомив про те, що:

- прийняте Розпорядження Київської міської військової адміністрації від 04.10.2024 № 1161 «Про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 05.03.2021 № 8038500000-10271, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ», фактично зупиняє роботу стратегічно важливого підприємства, що призведе до не відворотних шкідливих наслідків у військовий час, таких як: не сплата коштів до Державного бюджету України; залишення трудового персоналу без виплати заробітної плати; невиконання державних та приватних замовлень на виготовлення алюмінію для оборонних підприємств; порушення строків та умов контрактів ТОВ «АДМ»;

- наведене, на думку заявника, потребуватиме додаткових судових процесів для захисту прав та законних інтересів заявника.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що:

- позивачем не було подано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам або неможливості їх захисту після прийняття рішення по суті спору;

- заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача;

- застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк:

- прийняте розпорядження не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами позивача і публічними інтересами;

- припис від 27 вересня 2024 року № 2/4/6/2-27/2676 про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне (який відсутній у позивача, так як не вручався), виносились не дозвільним органом, як того вимагає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а третьою особою - Державною екологічною інспекцією Столичного регіону. Натомість, саме дозвільним органом - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА), жодних приписів щодо ТОВ «АДМ» винесено не було, тому зупинення дозволу у спірному випадку є передчасним;

- у силу того, що відповідачем щодо позивача не виносились приписи, то і достатній час для усунення порушень не надавався;

- у товариства укладено ряд контрактів (договорів) з національними та іноземними підприємствами на поставку металів для вироблення товарів оборонного значення, які чинні на момент подання заяви про забезпечення позову та мають відповідальність (санкції) у випадку порушення строку поставки відповідно до умов даних контрактів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заявник наголосив на тому, що у разі невжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинка розпорядження про зупинення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин, не дає змогу виконувати укладені контракти/договори з контрагентами, зокрема, і на оборонні потреби.

У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено існування обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову, заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення відповідача.

Окрім того, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що є недоведеним та передчасним.

Наведені апелянтом доводи, є фактично доводами та підставами позовних вимог, при цьому, щоб надати їм оцінку (належність органу що видав припис, прийняв рішення зупинити дію дозволу, дотримання балансу, наявність/відсутність порушень з боку суб`єкта господарювання), суд на етапі вирішення питання про забезпечення позову, має дослідити обставини справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини та докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, яких на даному етапі ще не було надано стороною відповідача, що не допускається на даному етапі розгляду заяви про забезпечення позову. На підтримку вказаної позиції, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного перегляду спірної ухвали, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача у справі № 320/46093/24. Запропоновано Державній екологічній інспекції Столичного округу (співвідповідачу) надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Щодо доводів апелянта про порушення строків та умов контрактів з боку ТОВ «АДМ» призведе до не відворотних шкідливих наслідків для товариства (до апеляційної скарги надано ряд контрактів/договорів), колегія суддів зазначає, що вказане не є самостійною та достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, при цьому, суб`єкт господарювання покладає на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності, тому сам суб`єкт господарювання повинен усвідомлювати можливість настання негативних наслідків від її провадження у випадках, коли така діяльність можливо відбувається поза вимогами закону. При поданні заяви, заявником не надано доказів очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження, яким було не анульовано, а зупинено дію дозволу на викид речовин, до того ж, це рішення впливає не на роботу підприємства в цілому, а на частину виробничих процесів, тому мова про блокування роботи підприємства не йде.

Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Всі посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття ухвали судом першої інстанції обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.

У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик невиконання договірних зобов`язань, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко