Ухвала

від 29.01.2025 по справі 240/27066/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Справа № 240/27066/23

29 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Додатковою постановою від 17.04.2024 у справі № 240/27066/23 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в розмірі 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №240/27066/23 за реквізитами отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

28.11.2024 до Сьомого апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2024 року надійшла заява Державної судової адміністрації України про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення.

В обгрутнуванні заяви зокрема зазначено, що на виконання вказаного рішення, судом 15.05.2024 видано виконавчий лист, який ДСА України, керуючись нормами статей 5, 15 Закону, абзацами четвертим, п`ятим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 № 25-р "Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України", пред`явила до виконання органу державної виконавчої служби.

Однак, орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі п.9 ст. 4 Закону, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування.

ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України.

Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не має відкритих рахунків у органі Казначейства.

Таким чином, ДСА України як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа Сьомого апеляційного адміністративного суду, виданого 15.05.2024 у справі № 240/27066/23, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області судового збору в дохід держави у розмірі 1610,40 грн. гривень, однак з причин, які не залежать від стягувана, а саме у зв`язку з тим, що ні органи Казначейства, ні органи державної виконавчої служби, на яких Законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати зазначене рішення суду, його виконання на сьогодні є ускладненим та неможливим.

Також зазначено, що самим боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області не вживається жодних заходів щодо виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі № 240/27066/23.

Зважаючи на викладене та у зв`язку з неможливістю виконання судового рішення у справі № 240/27066/23 щодо стягнення судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 1610,40 грн. наявна необхідність у заміні способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області сплатити судовий збір в розмірі 1610,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу та порядку виконання судового рішення, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вказана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відтак, саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання додаткової постанови від 17.04.2024 у справі № 240/27066/23, заявник посилається на лист Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від 13.10.2024, відповідно до якого повернуто вказаний виконавчий лист без виконання через відсутність відкритих рахунків ГУ ПФУ у Житомирській області в органах Казначейства, а стягувачем за виконавчим документом є Державна судова адміністрація, тобто держаний орган. Крім того, заявник посилається на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання органом ДВС, з тих підстав, що рішення про стягнення коштів, зокрема, з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на наведене, заявник вважає, що існують перешкоди у виконанні судового рішення, які не залежать від стягувача.

В свою чергу колегія суддів вказує на наступне.

Так, в даному випадку виконавчий лист у цій справі передбачає стягнення з органу владних повноважень судового збору на користь Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тобто, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено чіткий порядок та спосіб розподілу судових витрат у разі вирішення спору не на користь суб`єкта владних повноважень.

У додатковій постанові від 17.07.2024 судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору, шляхом стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області до Державного бюджету України, як того імперативно вимагають положення частини першої статті 139 КАС України.

Разом з тим, зміна способу виконання судового рішення в частині стягнення судового збору на користь Державного бюджету України за виконавчим листом №240/27066/23 у спосіб, зазначений заявником, а саме шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській сплатити судовий збір у сумі 1610,40 грн на користь держави, не передбачена та суперечитиме вимогам частини 1 статті 139 КАС України.

Варто зауважити, що у цьому випадку зміна способу та порядку виконання судового рішення у спосіб, не передбачений КАС України, не відповідатиме принципу законності та обґрунтованості судового рішення.

При цьому, як було зазначено вище, заявник-Державна судова адміністрація України посилається зокрема на те, що виконання рішення суду неможливе через відсутність відкритих рахунків, з яких можливе безспірне списання коштів, у ГУ ПФУ у Житомирській області в органах Казначейства.

Водночас, підпунктом 2 пункту 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів та боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (Далі Порядок №845) передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Також орган Казначейства відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів наділений повноваженнями безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію.

Колегія суддів зазначає, що реалізація гарантій держави з виконання судових рішень щодо списання коштів місцевих бюджетів, покладається на органи казначейства, які зобов`язані в кожному випадку, незалежно від заходів, учинених стягувачем, застосувати весь спектр наданих їм повноважень для невідкладного виконання судового рішення про стягнення коштів із вказаного суб`єкта. А отже, Головне управління Державної казначейської служби у Житомирській області має вживати всіх заходів з виконання рішення суду, встановлених Порядком №845.

Відтак, у спірних правовідносинах, управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державних органів.

За положеннями Порядку №845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Отже, управління Державної казначейської служби України повинно вживати всіх заходів по виконанню вищевказаного рішення суду, встановлених Порядком №845.

Згідно правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі №910/13057/16 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої виконавчі листи суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Таким чином, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області судового збору у розмірі 1610,40 грн шляхом зобов`язання останнього сплатити судовий збір у сумі 1610,40 грн на користь держави, є зміною судового рішення по суті та суперечить нормам КАС України щодо порядку розподілу судових витрат.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання додаткової постанови від 17.04.2024 у справі № 240/27066/23, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 139, 248, 378 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу та порядку виконання додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 240/27066/23, відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.325 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.