Постанова

від 29.01.2025 по справі 600/2543/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2543/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

29 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернівецької митниці, в якій просить визнати протиправними і скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 18.12.2023 № UА408000/2023/000729/2, від 19.12.2023 № UА408000/2023/000734/2, № UA408000/2023/000735/2, від 22.12.2023 № UА408000/2023/000743/2, № UA408000/2023/000744/2, № UA408000/2023/000745/2, № UA408000/2023/000746/2, № UA408000/2023/000747/2, від 02.01.2024 № UA408000/2024/000002/2, № UA408000/2024/000003/2, № UA408000/2024/000004/2.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при аналізі поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено розбіжності та неточності, що викликало обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Надані додатково документи не дали змоги здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак декларантом не підтверджено, у встановленому МК України порядку, заявлений рівень митної вартості товарів.

Митну вартість визначено за резервним методом, за основу для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості за митною декларацією, за якою товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2023 року між акціонерним товариством «SOCIETATE NATIONALA A SARII SA», як постачальником, та Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс», як бенефіціаром укладено Договір поставки №210.

Відповідно до ст. 2.1 Договору предметом договору є постачання промислової солі 0-4 мм, для розморожування доріг, оптом, на умовах, у строки та за цінами, встановленими в Додатку №1 до цього договору.

Згідно із ст. 8.2 Договору вартість контракту становить 383500,00 євро, звільнення від ПДВ відповідно до Директиви 2006/112/СЕ ст.146 і розраховується відповідно до максимальної договірної кількості цін, узгоджених сторонами.

Відповідно до ст.14.1 Договору постачальник зобов`язаний упакувати поставлену продукцію відповідно до положень контракту.

За змістом Договору та додатків до Договору сторони домовились про постачання солі кам`яної промислової 0-4 мм, вартість якої на момент відправки вантажу становить 59 євро за тонну.

На виконання умов зазначеного Договору здійснено поставку партій товару.

Позивачем подано до відповідача митні декларації від 18.12.2023 №23UA408020075676U9, від 18.12.2023 №23UA408020075793U8, від 18.12.2023 №23UA408020075794U7, від 22.12.2023 №23UA408020076566U0, від 22.12.2023 №23UA408020076562U4, від 22.12.2023 №23UA408020076581U4, від 22.12.2023 №23UA408020076567U0, від 22.12.2023 №23UA408020076573U8, від 02.01.2024 №24UA408020000074U8, від 02.01.2024 №24UA408020000075U7, від 02.01.2024 №24UA408020000076U6 згідно яких заявлена митна вартість товару була визначена за основним методом, за ціною договору (контракту).

ДО вказаних митних декларації додані: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, банківські платіжні документи, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копії митних декларацій країни відправлення, документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду митних декларацій відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2023 № UА408000/2023/000729/2, від 19.12.2023 № UА408000/2023/000734/2, № UA408000/2023/000735/2, від 22.12.2023 № UА408000/2023/000743/2, № UA408000/2023/000744/2, № UA408000/2023/000745/2, № UA408000/2023/000746/2, № UA408000/2023/000747/2, від 02.01.2024 № UA408000/2024/000002/2, № UA408000/2024/000003/2, № UA408000/2024/000004/2.

Згідно рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішеннях про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, згідно із вказаними рішеннями про коригування митної вартості визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

- відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку-фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсами умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

- товар постачається на умовах FCA RO OCNELE MARI salt Min. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до рахунків-фактур та розрахунку МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано.

- для підтвердження транспортних витрат надано рахунки-фактури та довідки про транспортні витрати. Інших документів не надано. Довідка не є документом первинного обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат, відсутнє документальне підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

З огляду на вищевказане, митний орган у рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Однак, декларантом додатково подано листи про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст. 53 МК України. Враховуючи вищезазначене, заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару "Сіль технічна (хлорид натрію), не придатна до споживання людьми. Використовується як реагент проти обмерзання на дорогах взимку. Вміст NaCl 97,5 % (3,0 мм). Romania" - 0,2501 USD/кг, задекларовану за МД №UA100380/2023/618014 від 27.11.2023 у кількості 24550,00 кг насипом та за №UA 305160/2023/042594 від 23.12.2023 у кількості 24650,00 кг насипом.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися позивачем. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

В якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, щоподані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку-фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсами умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

- товар постачається на умовах FCA RO OCNELE MARI salt Min. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до рахунків-фактур та розрахунку МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано.

- для підтвердження транспортних витрат надано рахунки-фактури та довідки про транспортні витрати. Інших документів не надано. Довідка не є документом первинного обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат, відсутнє документальне підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

Щодо вказаних висновків відповідача суд зазначає наступне.

Встановлено, що стаття 8 договору №210 від 24.10.2023 містить відомості про загальну вартість товарів, валюту контракту, вказівку на постачання товару партіями і особливості закріплення кожної окремої партії товару.

Згідно із ст. 9 Договору постачання продукції, що є предметом цього договору, здійснюється ритмічно, відповідно до графіків поставок, встановлених в додатку №1 цього контракту, протягом терміну дії цього контракту, передбаченого ст.2, на підставі письмового замовлення бенефіціара.

Бенефіціар зобов`язується надати гарантію належного виконання контракту (банківським переказом на рахунок постачальника) у розмірі 30% від вартості кожного замовлення на поставку на ринку України, підтвердженого постачальником, до поставки, замовлених і підтверджених товарів.

Умови платежів визначені в статті 10 договору, згідно з якою бенефіціар здійснює оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку-фактури, надісланого постачальником бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Платіж має бути здійснений бенефіціару так, щоб на дату, узгоджену для поставки товару та зазначену в рахунку, суми заборгованості та суми виставлені в рахунку, були на рахунку постачальника.

Додаток №1 до Договору визначає асортимент товару (сіль кам`яна промислова 0-4 мм.), кількість (6500 тон), ціну товару (59,00 євро за тонну), розклад та умови доставки.

Відповідно до Проформи (рахунку-фактури) №6620 від 06.12.2023 вартість товару в кількості 500 тон за ціною 59,00 євро становить 29500,00 євро, а гарантія в розмірі 30% від вартості товару складає 8850,00 євро.

Отже, загальна вартість Проформи склала 38350,00 євро, яка була сплачена Позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №320JBKLNC від 08.12.2023, копія якої додається.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Вартість, тип продукції, вага та місце походження визначені у контракті, відповідають інформації зазначеній у долучених до матеріалів справи інвойсах та інших документів, а отже контролюючим органом безпідставно не враховано платіжні документи, як такі, що підтверджують факт оплати товару та ціну імпортованого товару.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, вартість, тип продукції, вага та місце походження визначені у контракті, відповідають інформації зазначеній у долучених до матеріалів справи інвойсах та інших документів, а отже контролюючим органом безпідставно не враховано платіжні документи, як такі, що підтверджують факт оплати товару та ціну імпортованого товару. Сума платіжних документів повністю відповідає сумі передплати визначеній у рахунках-проформи.

Відтак, висновки відповідача у цій частині - безпідставні.

Встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення надано довідки про транспортно-експедиційні витрати та рахунки, які пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача.

Надані довідки про транспортно-експедиційні витрати містять посилання на номера автомобіля, що зазначені в пакувальному листі та Інвойсі; у свою чергу, пакувальний лист має дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 CMR. В останній же є посилання на інвойси, сертифікат походження товару форми EUR 1, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/місце завантаження і відвантаження товару. Крім того, рахунки є розрахунково-платіжним документами, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідками про транспортно-експедиційні витрати, який, у свою чергу, є первинним документом.

Згідно з розділом III "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою" Правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил № 599, судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати та рахунки є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд зазначає, що у ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару. Відповідачем не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містятьсяу постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Коригуючи митну вартість товару, за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в зазначених митних деклараціях.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що за основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) у МД №UA100380/2023/618014 від 27.11.2023 та МД №UA408020/2023/42171 від 07.07.2023 року.

Разом з цим, оскаржувані рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за зазначеними митними деклараціями, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 18.12.2023 № UА408000/2023/000729/2, від 19.12.2023 № UА408000/2023/000734/2, № UA408000/2023/000735/2, від 22.12.2023 № UА408000/2023/000743/2, № UA408000/2023/000744/2, № UA408000/2023/000745/2, № UA408000/2023/000746/2, № UA408000/2023/000747/2, від 02.01.2024 № UA408000/2024/000002/2, № UA408000/2024/000003/2, № UA408000/2024/000004/2.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до доданих до позову доказів позивачем, за наслідками розгляду справи понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесення судових витрат, позивач подав до суду: копію договору про надання правової допомоги; ордер на надання правничої (правової) допомоги; акт прийому передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 19.03.2024; квитанцію №17 від 08.08.2024 на суму 7000,00 грн.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом даної справи підлягають відшкодуванню у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.