Ухвала

від 29.01.2025 по справі 120/938/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 120/938/24

29 січня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія енергозберігаючі технології" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надано докази сплати судового збору в необхідному розмірі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

В межах встановленого строку до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав подання апеляційної скарги поза строками, встановленими ст. 295 КАС України, апелянт відзначає, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, а повторне звернення відбулось у максимально короткий термін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 наведені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, як відокремленим підрозділом ДПС та продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги.

В межах встановленого строку на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, обгрунтоване своєчасним зверненням з апеляційною скаргою вперше, сплатою судового збору та введенням воєнного стану.

Надаючи оцінку доводам вказаного клопотання, колегія суддів зокрема враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73,74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави… (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїй заяві скаржник зокрема посилається на те, що вперше апеляційна скарга подана останнім в межах строку, визначеного ст.295 КАС України.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийняте 26.08.2024 в порядку письмового провадження. Вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідачем подано до суду 23.09.2024, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 27 вересня 2024 року залишено апеляційну скаргу без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.

За заявами скаржника двічі ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року та від 21 жовтня 2024 суд продовжував строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 27 вересня 2024 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків. Отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 07.11.2024 в електронний кабінет 07.11.24, скаржник 14.11.2024 звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно.

При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений.

Суд акцентує увагу, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті й під час подання апеляційної скарги вдруге судовий збір так і не було сплачено (а сплачено лише на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2024 з урахуванням ухвали суду від 03.12.2024 про продовження строку), що не демонструє добросовісне ставлення скаржника до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжиття усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги.

Колегія суддів вказує і на те, що апелянт ще на стадії подання первинної апеляційної скарги повинен був вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, однак податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України безпосередньо у справі №120/938/24, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності апеляційного оскарження судового рішення у цій справі та отримання відповідного фінансування у встановлений законом строк.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

В розрізі викладеного, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 24.07.2023 року у справі №200/3692/21.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Щодо посилань апелянта на введення воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, відповідно до яких Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

При цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на неспроможність апелянта своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги при зверненні з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого КАС України.

З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.

Крім того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Суд зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 року у справі №560/15534/21.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2024.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія енергозберігаючі технології" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.