Ухвала

від 28.01.2025 по справі 461/5921/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/5921/24

Провадження № 1-кс/461/651/25

УХВАЛА

28.01.2025 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення перевірки об`єкта будівництва Державною інспекцією архітектури та містобудування,

встановив:

Слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області розслідується кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024140000000106 від 25.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Старший слідчий слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням заступника начальника першого відділу процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення перевірки об`єкта будівництва Державною інспекцією архітектури та містобудування.

Доцільність надання дозволу на проведення перевірки об`єкта будівництва слідчим обґрунтовано необхідністю збирання доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи слідчого, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень КПК, слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок. Такий висновок наведено судом касаційної інстанції у постанові по справі №51-499км17 від 06 березня 2018 року.

Так, відповідно до статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, та її норми є нормами прямої дії. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КПК передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За змістом частини 2 статті 40 КПК, слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 84 КПК, одним із процесуальних джерел доказів є документи, до яких пунктом 4 частини 2 статті 99 цього Кодексу віднесено і висновки ревізій та акти перевірок.

Згідно із частиною 2статті 93 КПК, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини 2 статті 131 КПК, заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2)накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Призначення перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.

Використання виразу «витребування та отримання»у частині 2 статті 93 КПКпередбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму.

Отже, кримінальний процесуальний закон не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до частини 2 статті 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

Згідно зі статтею 86 КПК, отримання доказу всупереч порядку, встановленому цим Кодексом, тягне за собою недопустимість такого доказу, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (доктрина «плодів отруєного дерева»).

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини - доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 листопада 2021року (справа №234/8805/18, провадження №51-2318км21).

Відтак, очевидним є те, що у разі задоволення клопотання поданого слідчим та отримання акту чи висновку перевірки, проведеного на підставі відповідної ухвали слідчого судді, такий доказ буде недопустимим.

Не можна не відзначити, що наведені положення чинного законодавства залишені поза увагою прокурора при погодженні даного клопотання.

З урахуванням вищенаведеного приходжу до висновку, що відсутні законні підстави для задоволення клопотання, відтак воно задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 26 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1