Рішення

від 03.11.2023 по справі 361/482/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/482/20

провадження № 2/361/137/23

03.11.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю Фінансова компаніяФінтайм Капіталпро стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №1176 від 20березня 2008 року в розмірі 4254,49 доларів США.

В обґрунтування позову зазначав, що 20 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством СЕБ Банк (далі ВАТСЕБ Банк або Банк) і ОСОБА_2 (далі Позичальник) був укладений кредитний договір №1176, за умовами якого ВАТСЕБ Банк надало ОСОБА_2 на придбання нерухомого майна кредит у розмірі 48000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом, які розраховуються та сплачуються за плаваючою відсотковою ставкою. Банк взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором виконав повністю, надав Позичальникові кредит у вказаній вище сумі.

28 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фідобанк (далі ТОВФідобанк), який є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТСЕБ Банк, і Товариством зобмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтайм Капітал (далі Товариство або ТОВФКФінтайм Капітал) було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВФКФінтайм Капітал набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року.

Позивач вказував, що 15 травня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВФКФінтайм Капітал був укладений договір про відступлення прав вимоги №15/05/19, за умовами якого він придбав частину прав вимоги в розмірі 4254,49 доларів США за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року до ОСОБА_2 , тому, посилаючись на ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України, у зв`язку з набуття ним цього права вимоги, звернувся до суду з цим позовом.

01 жовтня 2019 року на адресу ОСОБА_2 позивач направляв досудову вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року, проте ця вимога відповідачем залишена без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій зазначав, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити повністю, розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтовані, на підтвердження заявлених вимог суду не надано первинної бухгалтерської документації, яка підтверджувала б наявність заборгованості за кредитним договором. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Також відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ВАТСЕБ Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1176.

За умовами цього договору Банк надав Позичальнику на придбання нерухомого майна кредит у розмірі 48000 доларів США, з плаваючою відсотковою ставкою, дата повного повернення кредиту 20 березня 2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника в іпотеку Банку передана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

28 лютого 2019 року між ПАТФідобанк, який є правонаступником прав та обов`язків ВАТСЕБ Банк, і ТОВФКФінтайм Капітал укладений договір про відступлення прав вимоги.

За цим договором у порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору (п. 1 договору).

У додатку №1 до вказаного договору під п. 10 значиться боржник ОСОБА_2 , відповідач у даній справі.

15 травня 2019 року між ТОВФКФінтайм Капітал і ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав вимоги №15/05/19.

За умовами цього договору первісний кредитор ТОВФКФінтайм Капітал відступило, а новий кредитор ОСОБА_1 прийняв право грошової вимоги, що належить первісному кредитору на підставі договору про відступлення прав вимоги від 28 лютого 2019 року, укладеного між первісним кредитором і ПАТФідобанк, що є правонаступником ВАТСЕБ Банк, і стає кредитором за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року, укладеним між ВАТСЕБ Банк і ОСОБА_2 .

У п. 1.2 вказаного договору в силу цього договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора як кредитора в грошових зобов`язаннях, що виникли із основного договору в розмірі, зазначеному в підпункті 1.3 цього договору не забезпечені іпотекою.

Згідно із п. 1.3 вказаного договору про відступлення прав вимоги №15/05/19, сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитором новому кредитору за цим договором, складає 4254,49 доларів США, що еквівалентно 111309 грн. 69 коп., згідно із курсом НБУ на 15 травня 2019 року, та складається із: 3335,97 доларів США, що еквівалентно 87278 грн. 57 коп. згідно із курсом НБУ на 15 травня 2019 року, розмір заборгованості за тілом кредиту; та 918,52 доларів США, що еквівалентно 24031 грн. 12 коп. згідно із курсом НБУ на 15 травня 2019 року, розмір заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 1.4 зазначеного договору право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі права вимоги, що є невід`ємною частиною цього договору, який підписується відповідно до п. 1.6 даного договору.

У п. 1.6 договору про відступлення прав вимоги №15/05/19 сторони погодили, що акт прийому-передачі права вимоги первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують протягом 3 (трьох) робочих днів з дня виконання новим кредитором свого зобов`язання, передбаченого п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору про відступлення прав вимоги №15/05/19, вартість прав вимоги, що відступається первісним кредитором новому кредитору, вказаних у п. 1.1 цього договору, за домовленістю сторін становить 10000 грн.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на підставі вказаного вище договору про відступлення прав вимоги №15/05/19 від 15 травня 2019 року, він набув право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року в розмірі 4254,49 доларів США, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У. ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Враховуючи наведені норми, суд не приймає подані позивачем ОСОБА_1 акт прийому-передачі права вимоги згідно із договором про відступлення права вимоги №15/05/19 від 15 травня 2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №10 від 15 травня 2019року на суму 10000 грн., оскільки такі докази до позовної заяви позивачем не додавалися, та із будь-якими клопотаннями про неможливість подання таких доказів разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 до суду теж не звертався.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

У ст. 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року №2664-III фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Із встановлених судом вище обставин справи вбачається, що із укладенням 15 травня 2019 року договору про відступлення права вимоги №15/05/19 за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій із надання фінансових послуг, на фізичну особу, позивача ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 та у постанові від 08листопада 2023 року у справі №206/4841/20 виклала правовий висновок та зазначила, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у вказаних вище постановах, суд дійшов висновку, що позивач, фізична особа ОСОБА_1 не наділений правом здійснювати фінансові операції відповідно до вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та відповідно не може бути кредитором за кредитним договором №1176 від 20 березня 2008 року, оскільки у даному випадку для зобов`язань, які виникли на підставі вказаного кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.

Оцінивши дослідженідокази вїх сукупності,враховуючи,що відповіднодо вимогзаконодавства Українине допускаєтьсязаміна кредиторау кредитнихзобов`язаннях нафізичну особу,тому відступленняправа вимогиза договоромпро відступленняправ вимоги№15/05/19,укладеного 15травня 2019року міжТОВФКФінтайм Капіталі ОСОБА_1 ,правових наслідківне спричиняє,підстави длястягнення звідповідача ОСОБА_2 на користьпозивача ОСОБА_1 суми заборгованостіза кредитнимдоговором №1176від 20березня 2008року в розмірі 4254,49 доларів США відсутні, тому позов задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.