Постанова

від 15.01.2025 по справі 205/10867/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/329/25 Справа № 205/10867/23 Головуючий упершій інстанції: Бізяєва Н. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 05.10.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір №0301\1007\88-383, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит в іноземній валюті у розмірі 43925,00 доларів США строком до 04.10.2017 року включно (п.1.1 кредитного договору). 05.10.2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено договір поруки №0301\1007\88-383- Р-1. У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №0301\1007\88-383 05.10.2007 року було укладено іпотечний договір №0301\1007\88-383 - Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою по АДРЕСА_1 . 19.09.2023 року з листа ТОВ «Укрдебт Плюс» позивачу стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на вказану квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Лист від ТОВ «Укрдебт Плюс» позивачем було отримано особисто. ТОВ «Укрдебт Плюс» також повідомило, що на підставі договору відступлення прав вимоги №2245/К від 13.05.2020 року воно набуло право вимоги за кредитним договором №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року та іпотечним договором №0301\1007\88-383-Z-I від 05.10.2007 року і станом на сьогодні є іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору. У вищезазначеному листі ТОВ «Укрдебт Плюс» вимагало забезпечити їм вільний доступ до предмета іпотеки, підготувати та надати представникам ТОВ «Укрдебт Плюс» довідку про склад сім`ї. 07.06.2013 року приватним нотаріусом КМНО Паракудою І.В. було здійснено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №1333, про звернення стягнення на квартиру за по АДРЕСА_1 . Строк за який здійснено стягнення: з 25.05.2012 року по 26.04.2013 року. У виконавчому написі зазначено: «За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, пропоную задовольнити вимоги стягувана - ПАТ «Дельта Банк», в сумі розміром 390762,34 копійки, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 43480,79 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 347541,95 грн.; сума заборгованості за відсотками - 5407,28 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 43220,39 грн.». З виконавчого напису вбачається, що ПАТ «Сведобанк» є правонаступником АКБ «ТАС - Комерцбанк». Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням положень Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Також виконавчий напис приватним нотаріусом вчинений з порушенням вимог ст.. 88 ЗУ «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та не переконався в тому, що іпотекодержателем надіслано повідомлення - письмову вимогу про усунення порушень. Тому позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №1333 від 07.06.2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., про звернення стягнення на квартиру, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 07 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №1333, про звернення стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Додатковим рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року стягнуто в рівних частинах, а саме по 536,80 грн з ПАТ «Дельта Банк», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 1073,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укрдебт Плюс», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення й ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обгрунтування, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 05 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0301\1007\88-383, згідно умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 43925,00 дол. США на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 11,9 % річних, з кінцевим строком повернення 04 жовтня 2017 року (а.с. 98-99 т.1).

Погашення кредиту та процентів за вказаним вище договором здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку погашення (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору (а.с. 100-101 т.1).

18.12.2009 року між первісними сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року, якою п.3.1 цього договору викладено в наступній редакції: «Позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісячно, починаючи з грудня 2010 року, через касу Банку згідно Додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків передбачених п. 3.8, 3.9 та 5.14 даного договору» (а.с. 102 т.1).

У Додатку №2 до Кредитного договору №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року визначено умови кредитування, в тому числі розмір щомісячних платежів, з яких останній не пізніше 04.10.2017 року (а.с. 103-104 т.1).

Договором від 19.11.2010 року про внесення змін до кредитного договору №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року внесено зміни, та зазначено, зокрема, що ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_1 уклали даний Договір про внесення змін та доповнень про: 1. На дату укладання цього Договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає 43925,00 дол. США. 1.1 Розмір простроченої заборгованості за кредитним договором складає 1703,00 дол. США. 2. Викладено Кредитний договір в іншій редакції, де предмет договору зазначено, що Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 55500,00 дол. США, строком до 04.10.2017 року, зі сплатою 11,9% процентів річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с. 105-110 т.1).

Договором від 19.11.2010 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року, що передбачає реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника та направлений на зміну умов кредитування позичальника за кредитним договором про наступне: 1. Сторони визначились, що на дату укладання цього Договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за Кредитом, що відображена на позичковому рахунку Позичальника № НОМЕР_1 складає 43 925,00 дол. США. 1.1. Прострочена заборгованість відсутня. 1.2. Розмір простроченої заборгованості по процентам за Кредитним договором на дату укладання цього Договору про внесення змін та доповнень складає 1703,00 дол. США. 1.3. Розмір строковї заборгованості по процентам за дату укладання цього договору складає 711,36 дол. США. 2 Сторони домовились з 19.11.2010 року, шляхом укладання цього Договору збільшити суму заборгованості на позичковому рахунку Позичальника № НОМЕР_1 на суму залишків, нарахованих на дату укладання цього Договору. 3. Сторони домовились, що з урахуванням п. 2 цього Договору, розмір заборгованості за Кредитом складає 45 628,00 дол. США. Також п. 3.1 внесли зміни, щодо строку користуванн Кредитом по 04 жовтня 2027 рік. 4. Сторони домовились внести зміни до п. 3.1.1 Кредитного договору, а саме: починаючи з 10.01.2011 року Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів (ануїтетні) у сумі 523,85 дол. США (а.с. 113 т.1).

Також установлено, що 05.10.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №0301/1007/88-383-Z-1, яким забезпечується належне виконання іпоотекодавцем вимог іпотекодаржателя, що випливають з кредитного договору №0301/1007/88-383 від 05.07.2007 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотеодержателем. На забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержавтелю належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 112-114 т.1).

Договором (укладеним у письмовій нотаріальній формі) про внесення змін та доповнень №1 від 19.11.2010 року до договору іпотеки №0301/1007/88-383-Z-1 від 05.10.2007 року, де зазначено, що абзац 2 пункту 1 Договору Іпотеки викладено «повернення іпоткодавцем іпотекодержателю кредиту у сумі 45628,00 дол. США.» п. 5 договору іпотеки, сторони оцінюють Предмет іпотеки в розмірі 328057,20 грн., що за курсом НБУ становить у еквіваленті 41329,00 дол. США. Також зміни та доповнення були внесення і в інші пункти Договору Іпотеки (а.с. 115 т.1).

07.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1333, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабміну від 29.06.1999 року за №1172, яким запропоновано звернути стягнути з нерухомого майна - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно іпотечного договору №0301/1007/88-383-Z-1 від 05.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»).

У вказаному вище виконавчому написі також зазначено, що на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а також Акту приймання-передачі кредитних файлів до ПАТ «Дельта БАнк» перейшли права первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк». Строк за який проводиться стягнення: з 25.05.2012 року по 26.04.2013 року; за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Дельта Банк» в сумі розміром 390762,34 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом 43480,79 дол. США; сума заборгованості за відсотками 5407,28 дол. США (а.с. 8 т.1).

19.07.2013 року заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Пономаренко О.О., на підставі виконавчого напису №1333, виданого 07.06.2013 року, та заяви про відкриття виконавчого провадження, було відкрито виконавче провадження №38952673 про стягнення із ОСОБА_1 на корить ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 390762,34 грн.

13.05.2020 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір про відступлення прав вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за №682, згідно з яким ПАТ «Дельта-Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Укрдебт Плюс» право вимоги за кредитним договором від 05.10.2007 року №0301/1007/88-383, що також підтверджується копіями витягів з додатку №1 та №2 до цього договору (а.с. 116-117, 118, 119 т.1).

Позивач отримавписьмове повідомлення ТОВ «Укрдебт Плюс» від 12.09.2023, у якому відповідач повідомив, що набув право вимоги за кредитним договором №0301\1007\88-383 від 05.10.2007 року та вимагав забезпечити їм вільний доступ до предмета іпотеки, підготувати та надати довідку про склад сім`ї (а.с. 23, 24 т.1).

Положеннями статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», пункти 1, 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Як зазначає позивач, нотаріус про вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Згідно змісту оспорюваного виконавчого напису, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задовольнити вимоги стягувача в сумі розміром 390762,34 грн; в тому числі сума заборгованості за кредитом 43480,79 дол. США, сума заборгованості за відсотками 5407,28 дол. США; строк, за який проводиться стягнення - з 25.05.2012 року по 26.04.2013 року (а.с. 8 т.1).

Тобто, заборгованість, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса, визначена за період менше одного року (з 25.05.2012 року по 26.04.2013 року) лише на суму заборгованості за кредитом (тіло кредиту) 43480,79 дол. США та заборгованості за відсотками 5407,28 дол. США.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обов`язок доведення обґрунтованості позову покладено на позивача і саме він має подати докази, а у контексті даної справи довести те, що його заборгованість на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною.

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17, у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №361/4549/19.

Будь-якого обґрунтування спірності вказаної вище заборгованості, зокрема, щодо розміру тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, неправильності нарахування цих сум, тощо, позивач не наведено; відповідних письмових доказів суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом, призначення судової бухгалтерської (економічної) експертизи - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення іпотекодавця про вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 та від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц з подібних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року в справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18).

Судом установлено, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення від кредитора.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальської (Паракуди) І.В. від 09.05.2024 №5/01-16, на підставі Додатку №45 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження правил нотаріального діловодства" від 22.12.2010 року № 3253/45, нею було складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, та які не підлягають зберіганню, який погоджено протоколом №1 засідання експертної комісії державної архівної установи від 11.01.2019 року. Всі документи, на підставі яких 07.06.2013 вчинено виконавчий напис за реєстровим №1333, було знищено (а.с. 154 т.1).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №619/4933/20 (провадження №61-12141св21) зазначено, що « […] чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не довела належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню».

Враховуючи, що обов`язок направлення боржнику відповідної вимоги про усунення порушень за кредитним договором покладено на кредитора (іпотекодержателя), тому він має доводити (спростовувати доводи) виконання свого обов`язку щодо отримання позивачем відповідного повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши відсутність у матеріалах справи доказів того, що боржник ОСОБА_1 повідомлявся належним чином за 30 діб про намір кредитора вчинити виконавчий напис; враховуючи недоведеність відповідачем дотримання кредитором одного із етапів процедури звернення стягнення на іпотечне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №1333, вчиненого 07 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, про звернення стягнення на квартиру за адресою по АДРЕСА_1 .

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, викладеної у відзиві на позовну заяву, колегія зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

02квітня 2020року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, яким КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020№211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2(знаступними змінами),встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

У подальшому низкою постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України неодноразово продовжувався та діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Пунктом 19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України(вредакції Закону№3450-IXвід 08.11.2023)встановлено,що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли з 17.11.2020 року (сплата позивачем регламентної виплати) та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинений 07 червня 2013 року.

Як зазначає позивач, про виконавчий напис нотаріуса він дізнався 19.09.2023 року, після одержання листа ТОВ «Укрдебт Плюс» від 12.09.2023, який отримав особисто.

З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 04 жовтня 2023 року, що підтверджується інформацією на поштовому конверті (а.с. 26 т.1).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, що позивачу було відомо про наявність оспорюваного виконавчого напису раніше (до вересня 2023 року) - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що про наявність виконавчого напису нотаріуса позивачу стало відомо лише 19.09.2023 року, а з даним позовом до суду він звернувся 04.10.2023 року, трирічний строк позовної давності ним не пропущений.

Щодо посилань відповідача на наявність цивільної справи №205/7134/13-ц та виконавчого провадження №38952673, суд зазначає наступне.

Встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №205/7134/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2014 року №205/7134/13-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду (а.с. 63 т.2).

Відповідно до листа Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2024, цивільна справа №205/7134/13-ц знищена, у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 62 т.2).

Будь-яких доказів, що у справі №205/7134/13-ц оспорювався саме виконавчий напис №1333 від 07.06.2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., матеріали справи не містять; зміст ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2014 року №205/7134/13-ц про залишення позову без розгляду також відповідних посилань на реквізити напису нотаріуса не містить.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У письмових поясненнях суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Санцевич О.В. зазначила, що позивач раніше не звертався до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська чи до іншого суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 81 т.2).

Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що у цивільній справі №205/7134/13-ц оспорювався саме виконавчий напис №1333 від 07.06.2013 року.

Також установлено, що на примусовому виконанні Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області з 19.07.2013 року перебувало виконавче провадження №38952673, відкрите на підставі виконавчого напису №1333, виданого 07.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 390762,34 грн (а.с. 45 т.1).

Відповідно до листа Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10.12.2024 №326150, зокрема, державним виконавцем 07.08.2015, на підставі ч. 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника), була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві; відсутня можливість надати оригінал (для огляду в судовому засіданні) та повну копію виконавчого провадження №38952673 з примусового виконання виконавчого напису №1333 вчиненого приватним нотаріусом 17.07.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 390762,34 грн, адже виконавчі провадження, які завершено до 2021 року, були знищені за закінченням строку зберігання (а.с. 82-83 т.2).

У виконавчому провадженні №38952673 державним виконавцем також виносились постанови про арешт майна боржника від 19.07.2013, про стягнення виконавчого збору від 29.07.2013, про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 05.08.2013, що підтверджується інформацію з виконавчого провадження від 09.12.2024 (а.с. 63 т.1, 69-71 т.2).

Однак, будь-яких доказів, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність виконавчого провадження №38952673, зокрема, докази отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, отримання виклику до виконавця, отримання будь-якого процесуального документу виконавчого провадження, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №38952673, тощо, - суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.

Крім того, виконавче провадження №38952673 було відкрите щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 390762,34 грн, а не звернення стягнення на майно, у відповідності до виконавчого напису №1333 від 17.07.2013.

Також матеріали справи не містять доказів одержання позивачем копії виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно до 19.09.2023 року.

З урахуваннямвикладеного,надавши оцінкипредставленим усправі доказаму їхсукупності,колегія дійшлависновку продоведеність позивачемйого необізнаностідо 19.09.2023року проіснування тазміст виконавчогонапису від №1333 від 17.07.2013.

Разом з тим, місцевий суд залишив поза увагою обов`язок спростування безспірності заборгованості за оспорюваним виконавчим написом на позивачеві, тому рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Укрдебт Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Укрдебт Плюс».Останнє неуповноважене напредставлення інтересівіншого відповідачау справі-ПАТ «Дельта Банк», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд апеляційної переглядає справу в частині задоволення позовних вимог до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскаржуваній частині в частині правового обґрунтуваннязадоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Укрдебт Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Укрдебт Плюс» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню змінити в частині правового обґрунтування.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова