Постанова

від 28.01.2025 по справі 210/3557/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2351/25 Справа № 210/3557/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/3557/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Агєєва О.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокатСпівак ВікторіяАнатоліїна,на рішенняДзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 07листопада 2024року,яке ухвалено суддеюСкотарем Р. Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 - військовослужбовець військової служби за контрактом, командир 2 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант. Був призваний на військову службу в 2013 році.

Заявниця отримала від ІНФОРМАЦІЯ_1 сповіщення № 25 від 26.05.2022, в якому вказано, що 23.05.2022, під час участі в бойових діях по забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Лиман Донецької області, ОСОБА_2 зник безвісті. У зв`язку з чим, на підставі рапорту командира підрозділу №360 від 23.05.2022, ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення.

За даним фактом, на підставі заяви ОСОБА_1 , 06.06.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12022041230000616.

ОСОБА_2 включений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

У ході розслідування обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 заявниці стало відомо, що екіпаж танка під керівництвом командира танка старшого лейтенанта ОСОБА_2 виконував бойове завдання в н.п. Лиман Донецької області. Під час відбиття наступу зі сторони російської федерації у вказаний танк влучив снаряд, а потім ще два, внаслідок чого здетонував боєкомплект. Вибратись вдалося лише одному члену екіпажу. Територія, на якій відбулас подія, була окупована до 01.10.2022. Після деокупації, було відшукано місцезнаходження вказаного вище танку та вилучено останки, що в ньому знаходилися. Нажаль, провести експертизи та встановити їх належність не виявилося можливим, оскільки вони занадто пошкоджені. Отже, вказані обставини заявниця вважає достатніми для задоволення вимог заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Посилаючись на викладене, просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , який помер у віці 28 років, місце смерті населений пункт Лиман Донецької області.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року в задоволенні заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Співак В.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені в заяві ОСОБА_1 доводи щодо дати, з якої особу може бути оголошено померлою, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2024 у справі №278/970/23, яку суд першої інстанції застосував неправильно. Подія, яка дає підстави припустити загибель ОСОБА_2 , у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, достовірно відома та підтверджується матеріалами справи 23.05.2022. Тобто, станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду 17.06.2024 із заявою про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 , минуло більше шести місяців, а тому висновок суду першої інстанції про те, що заява подана до суду передчасно, до спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій, є помилковим.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, заявницю ОСОБА_1 та її представника адвоката Співак В.А., які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 24.09.2016 року (а.с. 13).

Відповідно до витягу з Наказу т.в.о. начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2022 року № 145 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира 2 танкової роти НОМЕР_2 танкового батальону, який зник безвісті знято з усіх видів забезпечення (а.с.18).

Згідно сповіщення сім`ї № 25 від 26.05.2023 року, адресованого заявниці ОСОБА_1 , її чоловік, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 командир танкової роти танкового батальону військової частини НОМЕР_1 , був вірний присязі у бою на нашу Батьківщину, ІНФОРМАЦІЯ_4 під час участі у бойових діях по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Лиман Донецької області зник безвісті (а.с.11).

09.06.2022 року за заявою ОСОБА_1 від 08.06.2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022041230000616 за ч.2ст. 110 КК України(а.с.20).

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240425-1429 від 25.04.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), у зв`язку із чим відкрито кримінальне провадження № 12022041230000616 від 09.06.2022 року (а.с.21).

Відповідно до Акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 зникнення безвісті командира 2 танкової роти 1 танкового батальону старшого лейтенанта ОСОБА_2 вважати пов`язаним із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби, при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора російської федерації (а.с.89-92).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 05.06.2022 року № 1280 про результати службового розслідування територія, на якій сталася подія на даний час тимчасово окупована противником, старший лейтенант ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті. Неправомірних дій зі сторони командира 2 танкової роти 1 танкового батальону старшого лейтенанта ОСОБА_2 в ході проведення службового розслідування не встановлено (а.с.93-94).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер у віці 28 років, місце смерті населений пункт Лиман Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що заяву подано до суду з порушенням строків, визначених частиною другою статті 46 ЦК України, тобто до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від15 лютого 2023 року

у справі № 910/18214/19 такожзвертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

При цьому, приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

-воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

-бойові дії форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

-воєнні дії організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

-район воєнних (бойових) дій визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виснувано, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності.

Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).

За висновками Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, параграфи 31 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що 18 червня 2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер у віці 28 років, місце смерті населений пункт Лиман Донецької області.

В обґрунтування заяви зазначила, що, згідно сповіщення сім`ї № 25 від 26.05.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 командир танкової роти танкового батальону військової частини НОМЕР_5 , 23.05.2022 року під час участі у бойових діях по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Лиман Донецької області зник безвісті (а.с.11).

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у місті Лимані Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, станом на 23 травня 2022 року велися активні бойові дії, у зв`язку з чим, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим від дня закінчення активних бойових дій.

Станом на теперішній час, Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до переліку території активних бойових дій (п 3.2. Розділу 3 Наказу №309), а тому відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим не розпочався і заява ОСОБА_1 не може бути задоволена з вищенаведених підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що викладені в заяві ОСОБА_1 доводи щодо дати, з якої особу може бути оголошено померлою, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2024 у справі №278/970/23, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначена справа стосувалася оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, оскільки ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, однак є наслідком воєнних дій.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про оголошення особи померлою, оскільки заяву подано до суду з порушенням строків, визначених частиною другою статті 46 ЦК України, однак помилково зазначив, що цей строк становить два роки від дня закінчення воєнних дій.

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених вимог, дійшла висновку, що судове рішення у цій справі слід змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про зміну мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення і залишення без змін резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючисьст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Співак Вікторія Анатоліїна, задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: