Постанова

від 28.01.2025 по справі 932/10015/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2845/25 Справа № 932/10015/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді доповідача:Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що у 2021 році вона звернулась до Першої запорізької нотаріальної контори за оформленням спадщини після смерті батька. Під час оформлення спадщини нотаріус поставила умову про надання та оплату додаткових послуг правового характеру, які не були пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями та надавались Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро). Позивач оплатила зазначені послуги у розмірі 1484,60 та 6316,80 грн. Однак вказані послуги їй не було надано, як і не було повернуто на вимогу сплачені нею кошти за надання таких послуг.

Просила стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на її користь сплачені відповідачу кошти у розмірі 1484,60 та 6316,80 грн.

Ухвалою Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від16грудня 2024року зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватиухвалу судупершої інстанції та направити справу за первинно обраною позивачем підсудністю за місцем знаходження відповідача.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства. Зазначає, що зверталась до суду за місцем реєстрації відповідача, тобто до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, однак не врахувала, що пр. Д. Яворницького знаходиться у Жовтневому районі. Тому ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська її справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Однак останній незаконно передав справу у відповідності до положень ст. 28 ЦПК України до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Також звертає увагу, що вона як споживач послуг сама наділена правом вибору до якого суду звертатись із позовом. А тому не погоджується, що справу слід передати за місцем заподіяння їй шкоди Першою запорізькою нотаріальною конторою, а саме до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що спори між судами щодо підсудності справ не допускається, а суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.5 ст.28 ЦПК України прийшов до правильного висновку про передачу справи про захист прав споживачів за місцем заподіяння шкоди.

Від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримувала вимоги апеляційної скарги та не погоджувалась із доводами відповідача щодо правомірності передачі справи до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4статті 19 ЦПК Українипередбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У ч.2 ст.369ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про передачу справи на розгляд до іншого суду, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно достатті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно достатті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Передаючи справу на розгляд до Ленінського районногосуду м.Запоріжжясуд першої інстанції керуючись ч.5 ст. 28 ЦПК України, виходив із того, що місцем реєстрації позивача є м. Запоріжжя, а місцем заподіяння шкоди Перша запорізька нотаріальна контора, до якої звернулась позивач для оформлення спадщини.

Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою,є компетентним здійснювати правосуддя.

У цивільно-процесуальному законодавстві України визначення «належного суду» врегульоване інститутом підсудності та передбачене Розділом 3 Глави 2 Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 2 ст.27ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача та визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У частині 5 ст. 28 ЦПК передбачено альтернативне правило підсудності, відповідно до якого позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно із ч. 16 ст. 28 ЦПК Українипозивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 просила стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції сплачені на їх користь грошові кошти за ненадані додаткові послуги правового характеру, які не були пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями щодо оформлення спадщини після смерті її батька.

Відповідно дост.3Закону України«Про нотаріат»нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

У статті 4 вказаного закону зазначено, що нотаріус може одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 1 цього закону визначає основні терміни, які використовуються у цьому законі. Зокрема споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а виконавцем - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Таким чином, нотаріус не може бути у розумінні чинного законодавства виконавцем послуг, оскільки є фізичною особою, яка здійснює нотаріальну діяльність, а не суб`єктом господарювання, а тому положення Закону України «Про захист прав споживачів» на нього не розповсюджуються.

Таким чином, суд першої інстанції, направляючи справу за альтернативним правилом підсудності за місцем реєстрації позивача чи заподіянням шкоди споживачу, не звернув увагу на те, що положення ч.5 ст. 28 ЦПК України не розповсюджується на ці правовідносини, оскільки вони не є захистом прав споживачів. Тому справа повинна розглядатись за правилами загальної підсудності, закріпленими у ст. 27 ЦПК України.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1статті 379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права,які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судомапеляційної інстанціївстановлено,що оскаржуванесудове рішенняне відповідаєнормампроцесуальногоправа,то апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню,а ухваласуду першоїінстанції скасуваннюз направленнямсправи дляпродовження розглядудо Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1статті 389 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції про зупинення провадження після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст.368,369, 374,379,382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3ст. 389 ЦПК України.

Судді: