Постанова

від 28.01.2025 по справі 205/3065/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1072/25 Справа № 205/3065/18 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Верби Андрія Петровича на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_2 посилався на те, що рішеннямЛенінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми синами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих побачень першого та третього тижнів місяця з 14 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі без присутності матері, за місцем проживання або перебування ОСОБА_2 , а також з 16 години 00 хвилин середи до 18 години 00 хвилин четверга без присутності матері, з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану здоров`я дітей, зобов`язавши ОСОБА_2 забезпечувати безперешкодний доступ дітей до учбових закладів та учбового процесу.Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми у спосіб особистого спілкування за допомогою мобільного телефону, а також з використанням інтернет-технологій (скайп, електронна пошта) у будь-який день тижня без обмежень, з дотриманням режиму дня дітей, за умови забезпечення ОСОБА_2 дітей відповідними пристроями з оплатою послуг зв`язку. Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми дітьми шляхом його особистого спілкування в осінні, весняні, зимові шкільні канікули у кількості половини часу дитини протягом канікул безперервно, відповідно до графіку навчального процесу, літні шкільні канікули з 08 липня до 14 липня за місцем проживання або перебування ОСОБА_2 без присутності ОСОБА_1 з урахуванням стану здоров`я дітей. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року залишено без змін. 29 січня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчі листи. Заявник вказує, протягом п`яти років ОСОБА_1 добровільно виконувала судове рішення та не перешкоджала йому у спілкуванні та побаченнях з синами. ОСОБА_2 зазначає, із серпня 2024 року ОСОБА_1 почала ухилятися від виконання судового рішення, щоразу повідомляючи нову підставу перенесення побачень з дітьми, що змусило його звернутися до виконавчої служби для примусового виконання боржником рішення суду. На теперішній період часу виконавчі листи на примусовому виконанні не перебувають, оскільки пропущено трирічний строк на звернення з ними до виконавчої служби. Заявник звертає увагу суду, що виконання судового рішення має тривалий характер, оскільки охоплює період до досягнення дітьми повноліття. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №205/3065/18, виданих на виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 205/3065/18 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Верба А.П. просить ухвалу суду від 25 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокатТарасевич С.В. просить ухвалу суду від 25вересня 2024року залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість, у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Верби А.П. відмовити, посилаючись на безпідставність її доводів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_2 просив суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №205/3065/18 виданих на виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року у справі №205/3065/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, було частково задоволено позовні вимоги, визначено порядок участі батька у вихованні дітей та розподілено судові витрати. 29 січня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчі листи. Протягом п`яти років ОСОБА_1 добровільно виконувала судове рішення та не перешкоджала йому у спілкуванні та побаченнях з синами, однак із серпня 2024 року ОСОБА_1 почала ухилятися від виконання судового рішення, щоразу повідомляючи нову підставу перенесення побачень з дітьми, що змусило його звернутися до виконавчої служби для примусового виконання боржником рішення суду. На теперішній період часу виконавчі листи на примусовому виконанні не перебувають, оскільки пропущено трирічний строк на звернення з ними до виконавчої служби. Також заявник звернув увагу суду, що виконання судового рішення має триваючий характер, оскільки охоплює період до досягнення дітьми повноліття.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на її обґрунтованість, однак погодитися з таким висновком суду не можливо, оскільки суд дійшов них за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, у порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду було ухвалено за відсутності ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце засідання суду, та обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - наступного дня після його прийняття.

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а вразі повернення виконавчого документу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта і п`ята статті).

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися з заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стягувачам які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Положення Закону України Про виконавче провадження, що обмежують строк на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.

Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до примусового виконання.

Законодавством не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №759/308/13-ц.

Наведене прямо стосується стадій виконавчого провадження, оскільки саме виконавче провадження, в розумінні ст.1 Закону України Про виконавче провадження, є завершальною стадією судового провадження.

Сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому, вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд.

У зв`язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду.

Визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися.

Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечивши рівність сторін виконавчого провадження.

У справі встановлено, рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року у справі №205/3065/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми синами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих побачень першого та третього тижнів місяця з 14 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі без присутності матері, за місцем проживання або перебування ОСОБА_2 , а також з 16 години 00 хвилин середи до 18 години 00 хвилин четверга без присутності матері, з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану здоров`я дітей, зобов`язавши ОСОБА_2 забезпечувати безперешкодний доступ дітей до учбових закладів та учбового процесу.Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми у спосіб особистого спілкування за допомогою мобільного телефону, а також з використанням інтернет-технологій (скайп, електронна пошта) у будь-який день тижня без обмежень, з дотриманням режиму дня дітей, за умови забезпечення ОСОБА_2 дітей відповідними пристроями з оплатою послуг зв`язку. Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми дітьми шляхом його особистого спілкування в осінні, весняні, зимові шкільні канікули у кількості половини часу дитини протягом канікул безперервно, відповідно до графіку навчального процесу, літні шкільні канікули з 08 липня до 14 липня за місцем проживання або перебування ОСОБА_2 без присутності ОСОБА_1 з урахуванням стану здоров`я дітей (т.1 а.с.138-140).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року залишено без змін (т.1 а.с.177-186).

29 січня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано ОСОБА_2 копію рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року у справі №205/3065/18 та29січня 2020року ОСОБА_2 було виконавчийлист найого виконанняв частиністягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового зборуу розмірі1409грн.60коп. (т.1 а.с.189-192).

Вказаний виконавчий лист №205/3065/18 Ленінського районного суду від 29 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. був пред`явлений ОСОБА_2 до Новокодацького відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та 01 квітня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61522023 з примусового виконання виконавчого листа №205/3065/18 Ленінського районного суду від 29 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. (т.1 а.с.191).

Сторонами визнається, після набрання законної сили рішенням суду від 09 квітня 2019 року, яке було переглянуто в апеляційному порядку та постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін, ОСОБА_1 добровільно виконувала судове рішення та не перешкоджала батьку дітей ОСОБА_2 у спілкуванні та побаченнях з синами - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись до суду із заявою у цій справі 17 вересня 2024 року, ОСОБА_2 просив суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №205/3065/18 виданих на виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року, посилаючись на те, протягом п`яти років ОСОБА_1 добровільно виконувала судове рішення та не перешкоджала йому у спілкуванні та побаченнях з синами, однак із серпня 2024 року ОСОБА_1 почала ухилятися від виконання судового рішення, щоразу повідомляючи нову підставу перенесення побачень з дітьми, що змусило його звернутися до виконавчої служби для примусового виконання боржником рішення суду. На теперішній період часу виконавчі листи на примусовому виконанні не перебувають, оскільки пропущено трирічний строк на звернення з ними до виконавчої служби. Також заявник звернув увагу суду, що виконання судового рішення має триваючий характер, оскільки охоплює період до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с.196-198).

Поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу можуть визнаватись поважними, зокрема, якщо вони відповідають таким умовам: це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування, що свідчать про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід також зазначити, що поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Слід зазначити, за загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, 29 січня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано ОСОБА_2 копію рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року у справі №205/3065/18 та виконавчий лист на його виконання в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. (т.1 а.с.189-192). Вказаний виконавчий лист №205/3065/18 Ленінського районного суду від 29 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. був пред`явлений ОСОБА_2 до Новокодацького відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та 01 квітня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61522023 з примусового виконання виконавчого листа №205/3065/18 Ленінського районного суду від 29 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп. (т.1 а.с.191).

Зазначене свідчить про обізнаність позивача ОСОБА_2 про ухвалене судове рішення у справі №205/3065/18 та необхідність отримання виконавчих листів.

Слід зазначити, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Рішення суду у справі №205/3065/18 набрало законної сили 17 вересня 2019 року.

Встановлено, та з відмітки на виконавчому листі №205/3065/18 в частині зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми синами, вбачається 15 січня 2024 року ОСОБА_2 отримав вказаний виконавчий лист, тобто після спливу більше чотирьох років після набрання рішенням суду у справі №205/3065/18 законної сили та поза межами строку, встановленого законом для пред`явлення виконавчих листів до виконання, який закінчився 16 вересня 2022 року (т.2 а.с.90, 91).

11 жовтня 2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист №205/3065/18 від 15 січня 2024 року виданий Ленінським районним судом м.Дніпропетровська на підставі п.2 ч.4 Закону України Про виконавче провадження - пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (т.2 а.с.90, 91).

У судовому засіданні в апеляційному суді 28 січня 2025 року ОСОБА_2 пояснив, що на теперішній час він спілкується з дітьми та ОСОБА_1 на даний час не чинить йому у цьому перешкод.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин не отримання ним виконавчого листа у справі №205/3065/18 в частині зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 побачення з малолітніми синами

та не пред`явлення його до виконання у цій частині у встановлений законом трирічний строк з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Посилання ОСОБА_2 на те, що після набрання рішенням суду законної сили, протягом п`яти років ОСОБА_1 добровільно виконувала судове рішення та не перешкоджала йому у спілкуванні та побаченнях з синами не є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та підставою для поновлення строку, тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі №2053065/18 слід відмовити.

Стосовно заяви представника ОСОБА_1 адвоката Верби А.П. щодо стягнення витрат на правову допомогу, надану у апеляційному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Правова допомога ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Вербою А.П. на підставі договору про надання правничої допомоги від 26 вересня 2024 року (т.2 а.с.86, 87).

Відповідно до п.3.1 договору про надання правничої допомоги від 26 вересня 2024 року розмір гонорару адвоката становить 41000 грн.

Вартість послуг адвоката за договором про надання правничої допомоги від 26 вересня 2024 року сплачено Саєнко Е.В. 22 жовтня 2024 року у розмірі 4200 грн. відповідно до платіжної інструкції №0.0.3962036877.1 та 18 листопада 2024 року у розмірі 36800 грн. відповідно до платіжної інструкції №1.74102451.1 (т.2 а.с.88, 89)

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У судовомузасіданні в апеляційномусуді ОСОБА_2 та йогопредставник адвокат Тарасевич С.В. заперечували проти стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, надану у апеляційному суді.

Колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи, що ОСОБА_2 та його представник адвокат Тарасевич С.В. заперечували проти стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, надану у апеляційному суді у цій справі, дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

За такихобставин,враховуючи викладенеапеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Верби Андрія Петровича задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,Орган опіки та піклування Чечелівської районної у м. Дніпрі радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення графіку спілкування з дітьми та заборону вчиняти певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу, надану у апеляційному суді у розмірі 5000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В.Свистунова