Рішення

від 21.01.2025 по справі 182/5966/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5966/21

Провадження № 2/0182/514/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача Ковальова А.В.

представників відповідачів ОСОБА_1

Міссона Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» та Головного Управління Держгеокадастра у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовною заявою Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД», Головного Управління Держгеокадастра у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Свої вимоги, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, мотивують тим, що земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, до її передачі, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року № 4-2842/15-21-СГ у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення. Внаслідок цього відбулась незаконна зміна цільового призначення землі. Дана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована у 51 кварталі, виділ 3 ДСГП «Ліси України». За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та передачі у приватну власність лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності. Нікопольською окружною прокуратурою 24.06.2021 року за № 04/61-2201вих-21 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено запит про надання інформації з повідомленням про незаконне вилучення земель, які перебувають у віданні ДП «Марганецьке лісове господарство» та їх передачу у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. На вказаний запит Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом № 13- 1223/0/139-21 від 02.07.2021 року повідомила, що заходи, з метою усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки у власність держави в судовому порядку, не вживались, на сьогоднішній день можливості звернення до суду з відповідним позовом немає у зв`язку з відсутністю коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору, а також достатніх та належних доказів порушення прав та охоронюваних інтересів держави в межах спірних правовідносин. Крім того, 31.08.2021 року за № 04/61-3535 вих-21 до обласної державної адміністрації направлено повідомлення про наявність підстав для пред`явлення дійсного позову, однак, обласна державна адміністрація до суду з відповідним позовом не звернулась. Тобто, вказаним уповноваженим органом своєчасних заходів щодо усунення перешкод у використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення не вжито, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави. З наведеного також вбачається, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та набуття їх у власність, порушує права та інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації використовувати спірну земельну ділянку. Так, окружною прокуратурою встановлено, що, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року № 4-2842/15-21-СГ, затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 1222985500:01:001:0122), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району. На підставі вказаного наказу, державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 25.05.2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 42202307). У подальшому, 30.06.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огородник Л.В. за № 3428. Згідно з вказаним договором, ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» набуло право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, на території Покровської сільської ради Нікопольського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371029812229), про що 30.06.2021 року внесено запис про право власності за № 42754113 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2021 року, власником земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, є ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД». Нікопольською окружною прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України. Так, відповідно до інформації ДП «Марганецьке лісове господарство» від 15.06.2021 року № 153/03, Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.07.2021 року № 622, наданої на запити окружної прокуратури, зазначена земельна ділянка, відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, входить до складу земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України». Вилучення вказаної земельної ділянки не погоджувалось. Приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України» (квартал 51 виділ 3) також підтверджується інформацією та планово-картографічними матеріалами, наданими ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.06.2021 року № 383 та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням від 30.06.2021 року № 520. Разом з тим, зазначена земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача - ДСГП «Ліси України» у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась. Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року за № 4-2842/15-21-СГ є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до інформації ДП «Марганецьке лісове господарство» від 15.06.2021 року № 153/03, Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.07.2021 року № 622, наданої на запити Нікопольської окружної прокуратури, спірна земельна ділянка входить до складу земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України». Вилучення вказаної земельної ділянки не погоджувалось, землевпорядна документація на адресу лісгоспу не надходила. Приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України» (квартал 51 виділ 3) підтверджується інформацією та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням від 30.06.2021 року № 520 та ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.06.2021 року № 383, яке, відповідно до п.п.3.2.8 п.3 статуту Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання затвердженого наказом Держлісагентства № 322 від 19.08.2016 року, забезпечує виконання лісовпорядних та інших робіт щодо визначення меж і внутрішньогосподарської організації територій лісового фонду, що перебувають у користуванні постійних лісокористувачів, встановлення (відновлення) на місцевості меж землеволодінь (землекористувань). Відповідно до листа секретаріату Кабінету Міністрів України № 26864/0/2-21 від 18.08.2021 року Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із державної власності спірної земельної ділянки не приймалось. Отже, право користування ДСГП «Ліси України» відповідно до п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року. Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо перебування земельної ділянки, кадастровий номер 1222985500:01:001:0122, у приватній власності ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД», на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року № 3428.

Таким чином, наразі, у розумінні ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, «титульним» власником спірної земельної ділянки є ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД». Разом з тим, спірна земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача - ДСГП «Ліси України» у встановленому порядку (статті 149-151 ЗК України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась. Таким чином враховуючи місце розташування та перебування її у користуванні ДСГП «Ліси України», з огляду на вимоги ч.2 ст.56 Земельного кодексу України, земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, за визначенням ст.178 ЦК України, належить до речей, що обмежені у цивільному обороті. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, які, в свою чергу, є суспільним та публічним інтересом, а тому просять визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року за № 4-2842/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огородник Л.В. за № 3428, предметом якого є земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122; усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, яка розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» із незаконного володіння ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД»; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122 у Державному земельному кадастрі, а також стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2021 року по даній справі було відкрито провадження, про що сторони були повідомленні належним чином (а.с.40-41?Том 1).

23 лютого 2022 року на адресу суду, у відповідності до ст.178 ЦПК України, від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовні заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки представник позивача в позиві посилається на обставини, які не відповідають дійсності, зокрема, на обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового призначення, дане твердження на заслуговує на увагу, оскільки є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та право розпорядження якої до 27 травня 2021 року належало саме ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Окрім цього, представник позивача посилається на постанову ВСУ від 14 листопада 2018 року, в якій досліджувався факт зайняття ділянки лісового фонду з порушенням норм ЗКУ та ЛКУ, що, в даному випадку, не відповідає предмету судового розгляду у даній справі. Тобто, стороною позивача жодних належних та допустимих доказів щодо незаконності наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано не було. Тому, враховуючи вищевикладені обставини представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.47-56, том 1).

Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством скористалась та 11 серпня 2022 року на адресу суду подала відповідь на відзив, згідно якого послались на обставини, викладені в позовній заяві та вказує, що всі посилання відповідача на обставини не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. При цьому, вкотре, звертає увагу на ту обставину, що, згідно з інформацією, яка міститься в матеріалах справи, земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, до її передачі, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року № 4-2842/15-21-СГ у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення. Внаслідок цього відбулась незаконна зміна цільового призначення землі. Дана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована у 51 кварталі, виділ 3 ДСГП «Ліси України». За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та передачі у приватну власність лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Тому, всі посилання представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та разом з тим, земельна ділянка, яка перебувала у державній власності та має лісогосподарське призначення, у встановленому порядку повноважним органом не вилучалася та зміна цільового призначення не здійснювалася, а тому всі вчиненні дії щодо спірної ділянки є незаконними та підлягають скасуванню (а.с.66-69 Том 1).

25 серпня 2023 року на адресу суду від адвоката Сільвановича Г.Б., який діє в інтересах відповідача ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД», надійшов відзив на позовну та уточнену позовну заяву, згідно якого зазначає наступне. Так, його довіритель, згідно договору купівлі продажу, набув право власності на спірну на земельну ділянку. При цьому, згідно договору купівлі-продажу та у відповідності до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. При цьому, під час укладання договору купівлі-продажу на спірну земельну ділянку, відповідні записи в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ніким не оскаржувались. Таким чином, вважає, що його довіритель є добросовісним набувачем земельної ділянки та на момент укладання договору купівлі-продажу у відкритому доступі будь-яка інформація про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення була відсутня. Таким чином, представник відповідача вважає, що його довіритель не знав та міг знати про те, що спірна земельна ділянка, яка на думку прокуратури, віднесена до земель лісогосподарського призначення та частково до земель природно-заповідного фонду, а тому позов по суті суперечить принципам та критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, що, в даному випадку, є необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити (а.с.23-44 Том 2).

01 вересня 2023 року на адресу суду від Нікопольської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої посилається, вкотре, на обставини, викладені в позовній заяві, а також зазначає наступне. Так, безпідставними є твердження представника адвоката Сільвановича Г.Б. про те, що відповідач, під час набуття у власність спірної земельної ділянки був обмежений у з`ясування того факту, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Спростовуючи вказаний довід, можливо зазначити про наступне, що станом на момент укладання між договору купівлі продажу земельної ділянки (30.06.2021 року) кадастровий номер 1222985500:01:001:0122 функціонувала Публічна кадастрова карта України. Відповідно до функціонала вказаного ресурсу, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, можна здійснювати навігацію між картографічними матеріалами та виводити на екран комбіновану інформацію з різних інформаційних шарів. Для цього використовується панель «Шари», розміщену справа у робочому вікні. Розділ «Базові шари» містить матеріали, які слугують картографічною основою. В один і той самий момент часу може бути підключений лише один базовий шар. Розділи: «Шари кадастру», «Нові шари», «Шари аналітичні», «Лісовий кадастр», «Природно-заповідний кадастр», «Міноборони», «Кадастр корисних копалин», «Посіви» та «Енергетика» містять додаткові інформаційні шари, які можна накладати на обрану картографічну основу (базовий шар) та комбінувати між собою. Одночасно може бути підключено декілька додаткових інформаційних шарів. На Публічній кадастровій карті України крім інших розміщено інформаційний Шар «Ліси» шар меж земель лісового фонду. Шар отримано в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром. Шар «Природно-заповідний фонд» - це шар, що містить дані про межі та об`єкти природно-заповідного фонду. Шар створено в рамках інформаційної взаємодії з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Отже, у зв`язку з вищевикладеним відповідач мав можливість скористатись вказаним ресурсом та з`ясувати той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0122 знаходиться в межах земель лісового та природно-заповідного фонду. Даний факт підтверджується додатком до позову № 13 схема розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України з шаром «Ліси». Безпідставними є також доводи представника відповідача адвоката Сільвановича Г.Б. про те, що, що наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є законним та не підлягає скасуванню. Відомості про приналежність, належність спірної земельної ділянки, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, до складу земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва, ДП «Марганецький лісгосп» за даними Державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства та підлягав затвердженню. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підтримують та на задоволенні позову наполягають (а.с.94-104 Том 2).

11 вересня 2023 року на адресу суду від адвоката Сільвановича Г.Б. надійшли заперечення, згідно яких він посилається на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та окремо зазначає та звертає увагу суду, що стороною позивача невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що, у відповідності до вимог чинного законодавства, є самостійною підставою для прийняті рішення про відмову в задоволенні позову. Тому, вкотре, позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.110-126 Том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, всі сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, своїми правами, визначеними цивільно-процесуальним законодавством, скористались та подали до суду відповідні заяви та клопотання, заперечення та відзиви щодо пред`явлених вимог.

В судовому засіданні представник позивача викладені обставини в позовній заяві підтримав та на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача Сільванович Г.Б. в судовому засіданні пред`явленні позовні вимоги не визнав, посилаючись на відзив на позовну заяву та заперечення. Крім цього, додатково доповнив, що при візуальному обстеженні не можливо встановити, що земельна ділянка була віднесена до земель лісового фонду та там було лише декілька чагарників, а у вільному доступі цього не було. Тому, представник відповідача зазначає, що будь-які порушення відсутні, як і відсутня сама інформація про віднесення спірної ділянки до земель лісового призначення. Тому, на підставі викладеного, позовні вимоги не визнають та просять суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссон Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, послався на викладені обставини у відзиві на позовну заяву. Крім цього, доповнив, що за останні роки органами прокуратури заявляються негатроні позови, хоча, правова позиція зовсім інша. У відповідності до правової позиції, слід розмежовувати віндикаційний та негаторний позов. Тому, на підставі викладеного, позовні вимоги не визнають та просять суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Визначений судом строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, приходить до наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, загальною площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122. 30 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огородник Л.В. за № 3428 (а.с.11). Згідно з вказаним договором, ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» набуло право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, про що внесено запис про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які, на думку сторони позивача, свідчать про те, що земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0122, належить до земель лісового фонду, та як на підставу подання позову до суду долучає до матеріалів справи лист № 153/03 від 15 червня 2021 року, складений ДП «Марганецьке лісове господарство», згідно якого було повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0122 відноситься до земель лісового фонду, при цьому, землевпорядна документація для погодження вказаної земельної ділянки на розгляд до лісгоспу не надходила, інвентаризація земель лісового фонду не проводилась (а.с.5 Том 1).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Судувід 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України, ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

Звертаючись до суду з позовом у справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2847/15-21 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та зобов`язання повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому, власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість, ця особа, внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно, стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки, в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі№ 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі№ 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц,від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем, суд приходить висновку, що заявлений прокурором позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

У цьому контексті суд зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою. Таким чином, якщо позивач або прокурор обрали неналежний спосіб захисту, то суд не має аналізувати чи підлягає порушене право захисту в аспекті критеріїв легітимності та пропорційності, оскільки в такому випадку суд буде робити висновки про легітимність та пропорційність захисту певного права у абстрактний спосіб, який не заявлений позивачем або прокурором. Це пояснюється тим, що по-перше, неналежний спосіб захисту виключає законність втручання у право приватної власності, а по-друге, пропорційність втручання в даному випадку напряму пов`язана з належним способом захисту та дотриманням у зв`язку з цим строків позовної давності, про застосування яких заявив представник відповідача (заявлений прокурором негаторний спосіб захисту виключає застосування строків позовної давності, в той час як віндикаційний спосіб захисту передбачає можливість застосування цих строків).

Разом з тим, відповідно дост. 387 Цивільного кодексу України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати своє майно від цієї особи. Отже,з урахуванням нормст.387 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним та в підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрату цій справі суд враховує,щозгідно зістаттею 141 ЦПК Україниці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку, суд повністю відмовив у задоволенні позову, в той час як відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких документально підтверджених судових витрат. Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.4,5,7,10-12,76-81,83,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогахНікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» та Головного Управління Держгеокадастра у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал