справа № 619/3390/24
провадження № 2/619/59/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з травня 2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня 2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Незважаючи на те, що позивач має батьків, вона проживає разом з бабусею, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Позивач знаходиться на повному утриманні своєї бабусі. Відповідачі покинули дитину та ніякої уваги не приділяють, матеріально не допомагають, не виявляють бажання бачити дитину, розвитком дитини не цікавиться, не піклується ні про її фізичний та ні про духовний розвиток. ОСОБА_4 самостійно створює позитивний рівень життя для позивача, самостійно піклується матеріальним станом та духовним розвитком.
Як вказує позивач, відповідачі абсолютно не виконують обов`язки, що покладені законом на батьків по відношенню до неї: не піклуються про моральний розвиток, не проводять часу з нею, не надають матеріальної допомоги. У зв`язку з вказаними обставинами позивач звернулася до суду.
Позивач та її представник просили позовні вимоги задовольнити, з підстав зазначених у позові.
Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, причину неявки не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судові повісткі не вручена під час доставки та повернута до суду, у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою. Виклик відповідачів також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.
Третьою особою, ОСОБА_4 надано до суду заяву, відповідно до якої вона просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з`явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно наказу служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області від 03.04.2024 №31, неповнолітню ОСОБА_5 тимчасово влаштовано до сім`ї ОСОБА_4 .
Відповідно до наказу служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області від 10.04.2024 за №33, неповнолітню дитину ОСОБА_5 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, внаслідок ухилення батьками від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
Згідно акту обстеження умов проживання від 03.04.2024, складеного службою у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області встановлено, що ОСОБА_6 мешкає разом з бабою ОСОБА_4 , по зазначеній вище адресі. Дитина забезпечена всім необхідним для навчання, розвитку, відпочинку. Баба займається утриманням і вихованням дитини з 2020 року.
Відповідно до характеристики ОСОБА_7 , учениці 11 класу КЗ «Дергачівський ліцей №2», встановлено, що дитину виховує баба, батьки участь у вихованні дитини не приймають, матеріально не допомагають, не телефонують, не цікавляться її життям.
Крім того позивач зазначила, що відповідачі не цікавляться її здоров`ям, не надають ніякої матеріальної допомоги, не піклуються про неї та не виявляють турботи.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач посилається на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по її вихованню, не приймаю участі у її житті, не піклуються про її здоров`я та розвиток, про її фізичний та духовний стан.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав згідно ст.165 СК мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачами своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідачі не мають прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляють інтересу до її внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_1 , свідомо ухиляють від виконання своїх обов`язків по її вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком від 25.06.2024 №01-17/969 про доцільність позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що батьки дитини свідомо протягом тривалого часу ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, зокрема, щонайменше з 2020 року, не проживають разом з нею, ухиляються від будь-якої участі у її вихованні, не тільки не вживають заходів для утримання, лікування, навчання, організації побуту та дозвілля дитини, але й взагалі не цікавляться її життям, не спілкуються з дитиною, у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення батьків, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини. Дергачівська міська військова адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських громадян ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідачі безвідповідально відносяться до виховання дитини, свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків у відношенні ОСОБА_1 , 2007 р.н., не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів з відповідачів, суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує : стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, не працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З урахуванням вищезазначених обставин, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, інші обставини, що мають істотне значення, беручи до уваги встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача, ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 , 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з травня 2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття; та стягнення аліментів з ОСОБА_3 , на утримання доньки ОСОБА_1 , 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Згідно подання від 15.01.2025 301-17/97 Дергачівська міська військова адміністрація, як орган опіки та піклування вважає за доцільне призначення ОСОБА_4 піклувальником неповнолітньої, ОСОБА_1 , якщо при розгляді справи №619/3390/24 судом буде встановлено, що дитина позбавлення батьківського піклування.
З огляду на викладене аліменти слід стягувати на користь особи, під піклуванням якої перебуватиме ОСОБА_1 .
Питання щодо судового збору суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь прийомних батьків, батьків - вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від форми влаштування дитини, аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.05.2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , на користь прийомних батьків, батьків - вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від форми влаштування дитини, аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.05.2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за вимоги про стягнення аліментів в сумі 2422,40 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично мешкає: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 ;
Третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області, м-н Перемоги, 1, м. Дергачі, Харківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 43948178.
Суддя Л. В. Калиновська
Суд | Дергачівський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 28.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124784861 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Дергачівський районний суд Харківської області
Калиновська Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні