Рішення

від 30.01.2025 по справі 487/9796/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/9796/24

Провадження № 2-др/487/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

30.01.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої суддіСкоринчук К.М.,

за участю секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача Михайленко Наталі Миколаївни про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн Пак» про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.01.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Райн Пак про стягнення заборгованості за договором оренди. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Райн Пак на користь ОСОБА_1 борг за орендну плату, що з урахуванням суми основного боргу та 3% річних становить 110 772,80 грн та 968,96 грн судового збору.

При ухвалені цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено позивачем у позовній заяві та повідомлено про надання відповідних доказів протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

22 січня 2025 року представник позивача адвокат Михайленко Н.М. подала заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування цієї заяви адвокат зазначила, що нею була надана правова допомога ОСОБА_1 на підставі договору №025/23-ПД від 08.05.2023 на загальну суму 13000 грн., які вона просить стягнути з відповідача на користь позивача. У підтвердження надала розрахунок витрат на правничу допомогу від 17.01.2025.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання і сукупність наявних в матеріалах справі доказів, суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.

Вказана заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 141 ЦПК України разом з додатками була направлена відповідачеві ТОВ «Райн ПАК» , до того ж сторона відповідача, будучи ознайомленою із наміром сторони позивача подати докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, будь-яких заяв з вказаного питання суду не надала.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи позивач у справі скористалася правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесла витрати у зв`язку із цим.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 скористалася допомогою адвоката Михайленко Н.М., з якою уклала договір про надання правничої допомоги б/н від 30.10.2024, а також розрахунок на професійну правничу допомогу надану адвокатом згідно укладеного договору від 17.01.2025.

Суд ураховує, що витрати понесені ОСОБА_1 у справіє фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, клопотань про їх неспівмірність відповідачем не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами.

Вимога ОСОБА_1 про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу підлягає повному задоволенню, враховуючи, що за результатом розгляду справи вимоги за позовом задоволено повністю.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн Пак» на користь ОСОБА_1 13000 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 487/9796/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн Пак» про стягнення заборгованості за договором оренди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн Пак» на користь ОСОБА_1 13000 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.01.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райн Пак», адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 55/12, ЄДРПОУ 44517714.

Суддя: К.М. Скоринчук