Рішення

від 30.01.2025 по справі 599/140/25

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

н.п.2/599/84/2025

Справа № 599/140/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р.

Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого суду судді Іваницького О.Р.

при секретарі Сеньківській З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до відділу освіти, молоді та спорту Залозецької селищної ради Тернопільського району про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вищезазначеним позовом, Як вказано в позовних вимогах, будучи працівниками загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області їм нараховано, проте не виплачено заробітну плату за грудень 2024 року. Розпорядником коштів є відділ освіти, молоді та спорту Залозецької селищної ради. З метою захисту своїх трудових прав змушені звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивачі позовні вимоги підтримали, про що подали відповідні заяви.

Відповідач позовні вимоги визнав, згідно поданої заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Правові засади і гарантії здійснення громадяни України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законівпро працю (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Приписами встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працюта інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини 1статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно із статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Рішенням від 15.10.2013 року, у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України встановив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, котрі регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекту наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст.21ЗУ «Прооплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП Українив разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст.115КЗпП України станом на день розгляду справи нарахована за грудень 2022 року заробітна плата позивачам не виплачена.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, як позивачі на підставі п. 1 ч. 1ст.5Закону України«Про судовийзбір» під час розгляду даної категорії справи звільнено від сплати судового збору то суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.115 КЗпП України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути звідділу освіти,молоді таспорту Залозецькоїселищної радиТернопільського району (код ЄДРПОУ 41427775 смт.Залізці вул..Шевченка,64 Тернопільського району) суми невиплаченої заробітної плати в користь:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 8325 грн 07 коп;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 4709 грн 52 коп;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 5780 грн 91 коп;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , 6764 грн 23 коп;

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , - 7486 грн 72 коп;

ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , 6302 грн 06 коп;

ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , 7151 грн 69 коп;

ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , 3682 грн 42 коп;

ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , 5101 грн 80 коп;

ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 , 1900 грн 42 коп;

ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 , 4186 грн 45 коп.

ОСОБА_11 РНОКПП НОМЕР_12 , 2392 грн 07 коп

ОСОБА_15 ,РНОКПП НОМЕР_13 , 4493 грн 43 коп.

ОСОБА_13 ,РНОКПП НОМЕР_14 , 5162 грн 10 коп.

ОСОБА_14 ,РНОКПП НОМЕР_15 , 2482 грн 32 коп.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Залозецької селищної ради Тернопільського району в користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA908999980313111256000026001,код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення підлягає до негайного виконання та може бути оскаржено до Тернопільської апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 30 днів.

Суддя Зборівського

районного суду Іваницький О.Р.