Рішення

від 29.01.2025 по справі 947/38489/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/38489/24

Провадження № 2/947/849/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сопової А.Є.,

представника позивача Сербіна Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Одескомунтранс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року від представника позивача Комунального підприємства «Одескомунтранс» досуду надійшов позов,в якомувін проситьстягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Одескомунтранс» збитки в розмірі 19200 гривень та витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в Комунальному підприємстві«Одескомунтранс» напосаді виконуючогообов`язки директорапрацював ОСОБА_1 . 24лютого 2023року ОСОБА_1 розпорядженням Одеськогоміського головивід 20.02.2023року №175Кзвільнений заугодою сторін,відповідно доп.1ст.36КЗпП України.

В періодвиконання ОСОБА_1 обов`язків директорав комунальномупідприємстві «Одескомунтранс»працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У 2024році зарезультатами перевіркиДержавної аудиторськоїслужби України комунальногопідприємства «Одескомунтранс»були виявленінаступні порушення,а саме: 10 серпня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси (справа № 521/3561/21) прийнято заочне рішення згідно якого з комунального підприємства «Одескомунтранс» стягнуто на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку в сумі -74130,92 грн. (сімдесят чотири тисячі сто тридцять гривень, 92 копійки). Зазначене заочне рішення суду комунальним підприємством «Одескомунтранс» виконано. Комунальним підприємством у рахунок погашення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку було зайво виплачено кошти в сумі 14200 грн. ОСОБА_2 . Зазначає, що заборгованість за рішенням суду виплачена без урахування того, що з дня звільнення до винесення судового рішення проведено виплату заборгованості по заробітній платі в сумі 14200 грн. (04.03.2021 в сумі 9200,0 грн. та 21.04.2021 в сумі 5000,0 грн).

Крім того, 07травня 2021року Малиновськимрайонним судомм.Одеси (справа№ 521/6552/21)прийнятий судовийнаказ,згідно якогоз комунальногопідприємства «Одескомунтранс»стягнуто накористь ОСОБА_3 заборгованість понарахованій,але невиплаченій заробітнійплаті,середнього заробіткуза весьчас затримкиу сумі-23397,97грн.(двадцятьтри тисячітриста дев`яностосім гривень,97копійок).Зазначений судовийнаказ комунальнимпідприємством «Одескомунтранс»виконаний. 01.12.2021року Малиновськийрайонний судм.Одеси (справа№ 521/6552/21)ухвалив виправитиописку,допущену усудовому наказіМалиновського районногосуду м.Одеси від07.05.2021року.Зазначена ухваласуду Комунальнимпідприємством «Одескомунтранс»також булавиконана. Стверджує,що Комунальнимпідприємством урахунок погашеннязаборгованості понарахованій,але невиплаченій заробітнійплаті середньогозаробітку завесь часзатримки булозайво перерахованокошти ОСОБА_3 в сумі5000гривень.Зазначає,що проведення зайвих виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвело до нанесення збитків комунальному підприємству «Одескомунтранс» на загальну суму 19200 гривень.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 29.11.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено справу для розгляду в порядку спрощеного провадження, призначено судове засідання на 24.12.2024 року до 12.00 год.

У зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 24.12.2024 року, розгляд справи було відкладено до 29.01.2025 року до 11.30 год.

27.01.2025 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла Пояснювальна записка, в якій він зазначав, що працював на посаді в.о. директора Комунального підприємства «Одескомунтранс» Одеської міської ради з липня 2021 року по лютий 2023 року. Під час роботи за зазначеному комунальному підприємстві ним були виявленні численні порушення. Для приведення діяльності комунального підприємства до норм та вимог чинного законодавства України, ним, як керівником КП «ОКТ» було ініційовано перевірки, а саме Управління діловодства та архівних документів Одеської міської ради, ГУ Пенсійного фогду України в Одеській області, Державної служби України з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області та проведено незалежну аудиторську перевірку. За результатами зазначених перевірок було виявлено недоліки та здійснено роботу щодо їх усунення. Зазначав, що на адресу Комунального підприємства постійно надходили рішення суду та виконавчі провадження щодо виплати колишнім співробітникам боргів по заробітній платі. Для уникнення накладання штрафних санкцій та арештів рахунків підприємства всі рішення виконувалися у найкоротший термін та виплачувалися суми вказані у судових рішеннях та виконавчих провадженнях. З деякими колишніми співробітниками були укладені мирні угоди та складалися плани виплати заборгованості. Щодо питання переплати співробітникам коштів на суму 19200 грн., повідомив, що ним виконувалися законні рішення суду та виконавчих проваджень та підтвердити факт раніше виплачених коштів він не мав можливості у зв`язку з тим, що на початку його роботи бухгалтерська звітність на підприємстві була повністю відсутня.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача Комунального підприємства «Одескомунтранс» Сербін Дмитро Леонідович у судовому засіданні, призначеному на 29.01.2025 року, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судова кореспонденція, скерована на ім`я ОСОБА_1 повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою. Клопотання про відкладення справи до суду від відповідача не надходили.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК Українипередбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у Комунальному підприємстві «Одескомунтранс» на посаді виконуючого обов`язки директора працював ОСОБА_1 , який був призначений на посаду розпорядженням Одеського міського голови від 15.07.2021 року № 1035К з 19 липня 2021 року тимчасово, на період до заміщення посади директора Комунального підприємства «Одескомунтранс» відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 11).

Розпорядженням Одеського міського голови від 20.02.2023 року №175К ОСОБА_1 , 24 лютого 2023 року, звільнений з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Одескомунтранс» за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12).

Згідно наказу Комунального підприємства «Одескомунтранс» від 29.09.2017 року №81/2017 прийнято на посаду водія з 02.10.2017 року ОСОБА_2 (а.с. 13).

Згідно наказу Комунального підприємства «Одескомунтранс» від 10.02.2021 року №10/2021 звільнено 10.02.2021 року ОСОБА_2 , водія автомобіля сміттєвоз,звільнено за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 14).

Згідно наказу Комунального підприємства «Одескомунтранс» від 14.08.2018 року №105/2018 прийнято на посаду бухгалтера з 15.08.2018 року ОСОБА_3 (а.с. 15).

Згідно наказу Комунального підприємства «Одескомунтранс» від 17.02.2021 року №13/2021 звільнено 17.02.2021 року ОСОБА_3 , бухгалтера І категорії, звільнено за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 16).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10.08.2021 року по справі №521/3561/21позовні вимоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,до Комунальногопідприємства «Одескомунтранс»(ЄДРПОУ:31185678)про стягненнязаборгованості іззаробітної плати,середнього заробіткуза часзатримки фактичногорозрахунку,стягнення моральноїшкоди задоволеночастково.Стягнуто зКП «ОДЕКСКОМУНТРАНС»(ЄДРПОУ:31185678)на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 )104133,33грн.(сточотири тисячісто тридцятьтри гривнітридцять трикопійки). Стягнуто зКП «ОДЕКСКОМУНТРАНС»(ЄДРПОУ:31185678)на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 )середній заробітокза часзатримка фактичногорозрахунку,а самез 10.02.2021року по10.08.2021року включнов сумі74130,92гривень. Визначена судомсума заробітноїплати тасереднього заробіткупідлягає стягненнюна користьпозивача звирахуванням сумиподатку надоходи фізичнихосіб таінших обов`язковихплатежів. Стягнуто з КП «ОДЕКСКОМУНТРАНС» (ЄДРПОУ: 31185678) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 7432, 32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно судового наказу Малиновського районногосуду м.Одеси від 07.05.2021 року по справі №521/6552/21 стягнуто зКомунального підприємства«Одескомунтранс» (кодЄДРПОУ:31185678,юридична адреса:м.Одеса,вул.Братів Поджіо,4)на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,заборгованість понарахованій,але невиплаченій заробітнійплаті,середнього заробіткуза весьчас затримкиза періодз 17.02.2021по 06.05.2021року включноу розмірі23397(двадцятьтри тисячітриста дев`яностосім)гривні 97копійок. Стягнуто з Комунального підприємства «Одескомунтранс» (код ЄДРПОУ: 31185678, юридична адреса: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 року по справі №521/6552/21 виправлено описку, допущену у судовому наказі Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Комунального підприємства «Одескомунтранс», а саме, викладено перший абзац резолютивної частини судового наказу у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Одескомунтранс» (код ЄДРПОУ: 31185678, юридична адреса: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 14549 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 98 коп., середнього заробітку за весь час затримки за період з 17.02.2021 по 06.05.2021 року включно у розмірі 23397 (двадцять три тисячі триста дев`яносто сім) гривні 97 копійок».

У позовній заяві зазначено, що вказані рішення Малиновського районного суду м.Одеси Комунальним підприємством «Одескомунтранс» виконані. Однак, відповідачем було зайво виплачено ОСОБА_2 14200 гривень та ОСОБА_3 зайво перераховано 5000 гривень. Представник позивача зазначає, що проведення зайвих виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвело до нанесення збитків Комунальному підприємству «Одескомунтранс» на загальну суму 19200 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять листа Комунального підприємства «Одескомунтранс» на адресу відповідача 08.07.2024 року з проханням повернути зайво та неправомірно виплачені кошти в сумі 19200 грн., Комунальному підприємству Одескомунтранс» в добровільному порядку, про який зазначено в позовній заяві.

В матеріалах справи є копія конверту, копія рекомендованого повідомлення на ім`я ОСОБА_1 , відправник КП «Одескомунтранс» та довідка АТ «Укрпошта», що лист повернутий на адресу КП «Одескомунтранс» за закінченням терміну зберігання. Однак, із вказаних документів неможливо визначити, що саме надсилалося ОСОБА_1 на поштову адресу, оскільки відсутній опис вкладення поштового відправлення.

Єдиним доказом,який надумку позивачапідтверджує заявленіпозовні вимогиє наявнау справікопія Акту від 06.03.2024 року №15-14-11/16 Державної аудиторської служби України Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Одескомунтранс» за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року (а.с. 21-31).

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять копію цього документу з відміткою представника позивача ОСОБА_4 - «з оригіналом згідно». Дослідити текст цього документа не виявляється можливим, оскільки окремих речень взагалі не видно, копія неналежної якості. На вимогу суду надати оригінал цього доказу, представник позивача ОСОБА_4 повідомив, що оригінал документу у нього відсутній, хоча документ містить відмітку «з оригіналом згідно».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги, що з будь-якими клопотаннями про витребування, забезпечення доказів тощо представник позивача до суду не звертався та вважав, що наданих доказів достаньо для розгляду справи та задоворлення позову.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 95 ЦПК України письмові докази подаютьсяв оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Наслідком недотримання вимог статті 95 ЦПК України є виключення письмового доказу з числа доказів і розгляд справи на підставі інших доказів (частина одинадцята статті 83 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбаченихЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Наявна у справі копія Акт від 06.03.2024 року №15-14-11/16 Державної аудиторської служби України Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Одескомунтранс» за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року, не може братися до уваги, оскільки за відсутності його оригіналу встановити достовірність цього документа як доказу неможливо. Тобто, цей документє неналежним доказом у справі, а тому суд за частиною одинадцятою статті 83 ЦПК України не бере його до уваги.Представник позивача не скористалися своїм правом на отримання даного доказу самостійно та подачі до суду, або подання клопотання про витребування судом оригіналу цього доказу із Державної аудиторської служби України Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник посилається на статтю 130 КЗпП України, якою встановлені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників. Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Позивач вважає, що внаслідок дій відповідача підприємству заподіяно матеріальну шкоду у сумі 19200 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

З положень вказаної норми КЗпП України вбачається, що матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, може бути покладена на працівників, однак покладення такої відповідальності не розповсюджується на працівників, що є посадовими особами.

Судом встановлено, що відповідач діяв як посадова особа - виконуючий обов`язки директора Комунального підприємства «Одескомунтранс». Матеріали справи не містять посадової інструкції відповідача. Жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про функціональні та посадові обов`язки відповідача, які давали б суду підстави вважати, що останній може на підставі ч.1 ст.132 КЗпП України нести матеріальну відповідальність перед позивачем, суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що на відповідача не поширюються положення зазначеного вище законодавства щодо матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку.

Матеріали справи не містять рішення про покладення на відповідача обмеженої матеріальної відповідальності на підставі п.2 ст.133 КЗпП України.

В свою чергу, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Разом з тим, інших обставин, які б з урахуванням положень як зазначеної вище ч.1 ст.132, так і п.2 ст.133, ст.134 КЗпП України, давали суду підстави для висновку про можливість покладення на відповідача (працівника) обмеженої чи повної матеріальної відповідальності за завдану підприємству шкоду у вигляді відшкодування 19200 гривень за переплату працівникам. До таких висновків суд дійшов з наступних підстав.

Так, як роз`яснено у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 своєї постанови №12 від 11.12.2015 року роз`яснив, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст.130 КЗпП України).

Позивач свій позов обґрунтовує тим, що відповідачем завдано пряму дійсну шкоду. ВССУ у зазначеній вище постанові визначив категорії прямої дійсної шкоди, такими є: недостача, втрата, знищення, пошкодження чи зіпсування матеріальних цінностей; шкода, спричинена незаконним продажем товарів за зниженою ціною; витрати, спричинені незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами); витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників; суми неустойки, фінансових санкцій, пені, сплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державного чи місцевого бюджетів, державних органів; виплати на користь інших суб`єктів у порядку відшкодування шкоди, оскільки організація відповідає за шкоду, заподіяну діями її працівників; нестягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачена у зв`язку зі спливом строку позовної давності; нестягнена з боржника шкода (за винятком тієї частини шкоди, яка належить до категорії неодержаного прибутку), якщо можливість її стягнення втрачена. У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій або бездіяльності.

Отже, для настання матеріальної відповідальності, передбаченої трудовим законодавством, необхідна сукупність обставин: факт порушення трудових обов`язків; завдана пряма дійсна шкода; винні, протиправні дії чи бездіяльність працівника; причинний зв`язок між діями працівника та завданою шкодою. Дані підстави є взаємодоповнюючими, відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

За положеннями ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються.

При вирішенні трудових спорів про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, тягар доведення підстав для відшкодування такої шкоди покладається повною мірою на позивача (власника, роботодавця).

Отже, саме позивач (власник, роботодавець) повинен довести підстави матеріальної відповідальності працівника за завдану шкоду, зокрема, наявність вини та винних дій працівника, розмір завданої шкоди. Водночас позивач (власник, роботодавець) несе ризики настання негативних наслідків, пов`язаних із недоведеністю цих підстав.

Враховуючи вищенаведене, зокрема і положення ст. 83 ЦПК України, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду достовірні, допустимі, належні докази задля підтвердження заявлених ним в позові обставин, в зв`язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідност. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням відмовлено в позові, тому понесені позивачем судові витрати необхідно віднести на його рахунок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 130, 132-134, 137, 138 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК, ст.ст. 4,5, 10,12,19,44, 76-81, 83, 89, 95, 141, 258, 259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Одескомунтранс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко

Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року