Рішення

від 30.01.2025 по справі 161/4296/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4296/24

Провадження № 2-др/161/1/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракота», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.12.2024 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Терракота», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Стягнуто з ТОВ «Терракота» на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати в сумі 147680,05 грн. та три відсотки річних в сумі 63496,85 грн. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1692,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме в обсязі 72 %, то інша сторона має право на відшкодування судових витрат в частці 28 %. Відповідно до ч.12 ст. 141 ЦПК України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 має право на відшкодування судових витрат відповідно до укладеного договору про надання професійної правничої допомоги від 26.03.2024.

Посилаючись на викладене, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, просить суд стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5488,00 грн.

До початку розгляду справи від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Позивач подав до суду клопотання про зменшення позовних вимог, в які зазначив, що подана третьою особою заява не містить належного підтвердження оплати послуг професійної правничої допомоги, просив суд відмовити у задоволенні такої заяви.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки та розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст.270 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.12.2024 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Терракота», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Стягнуто з ТОВ «Терракота» на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати в сумі 147680,05 грн. та три відсотки річних в сумі 63496,85 грн. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1692,00 грн.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У поданих письмових поясненнях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки судом були задоволені позовні вимоги частково, то вона має право на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 12 ст. 141 ЦПК України.

В обґрунтування своєї заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надав суду наступні документи: копія договору про надання послуг професійної правової допомоги від 26.03.2024, копія платіжної інструкції № 0.0.3552554167.1 від 26.03.2024 на суму 59000,00; копія рахунку від 26.03.2024 на суму 59000,00 грн. та у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено детальний опис виконаних адвокатом робіт і наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановівід 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, щоза результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у цій справі, характер спору, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості тарозумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в сумі 5488,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133,137,247, 259, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5488 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Терракота» (адреса: с. Підгайці, Луцький район, Волинська область; код ЄДРПОУ 03597665).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта