Рішення

від 21.01.2025 по справі 940/326/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.01.2025 Провадження по справі № 2/940/15/25

Справа № 940/326/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

прокурора Шевченка В.О.

представника відповідачки ОСОБА_1

представника третьої особи Майданіка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Білоцерківської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

встановив:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Білоцерківської міської ради звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 витрати, понесені на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінального правопорушення, у сумі 129051,12 грн.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 940/86/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111030000037 від 04.01.2022 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено їй покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цим вироком встановлено, що порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3(б), п.п. 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, зокрема, спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до листа КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682.1 потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я з 04.01.2022 по 27.01.2022, тобто усього 23 ліжко - днів, у зв`язку із чим лікарня понесла витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 67458,54 грн.

Відповідно до листа КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682.2 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я з 04.01.2022 по 25.01.2022, тобто усього 21 ліжко день, у зв`язку із чим лікарня понесла витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 61592,58 грн.

Також зазначено, що у ході досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченою ОСОБА_2 зазначені витрати на стаціонарне лікування потерпілих в добровільному порядку не відшкодовано та позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення прокурором не пред`являвся.

Водночас, у позовній заяві зазначено, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звертається з цим позовом до суду на захист інтересів держави в галузі охорони здоров`я в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Національною службою здоров`я України, Білоцерківською міською радою та Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» захисту інтересів держави в суді, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26.03.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Представник відповідачки адвокат Коротя Р.О. надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що в позовній заяві та додатках до неї не міститься будь-яких бухгалтерських облікових витрат, що є безпосереднім об`єктом судового розгляду, які здійснювалися КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», тому, вважає, що позивачем не надано належних документів щодо фактичних витрат на лікування потерпілих.

Крім того, як зазначив, представник відповідачки, до позовної заяви не було надано договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за січень 2022 року (на момент лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) між Національною службою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», що ставить під сумнів наявність договірних відносин між ними станом на січень 2022 року. Також, відсутні будь-які відомості чи квитанції, які б підтверджували факт оплати послуг Національною службою здоров`я України на користь КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

Відтак, представник відповідачки вважає, що Національною службою здоров`я України належними та допустимими доказами не доведено факту завдання шкоди з боку ОСОБА_2 (а. с. 71-79 т. № 1).

15.05.2024 представник відповідачки адвокат Коротя Р.О. надав до суду письмові додаткові пояснення у справі, вказуючи, що оскільки відсутні відомості про існування договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за січень 2022 року (на момент лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) між Національноюслужбою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», тому Національна служба здоров`я України належними та допустимими доказами не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, відтак вона є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові (а. с. 103-120 т. № 1).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Шевченко В.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Національної служби здоров`я України у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника Національної служби здоров`я України, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Білоцерківської міської ради у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника Білоцерківської міськоїради, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Нескорожений В.І. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» Майданік А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Тетіївського районного суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 940/86/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111030000037 від 04.01.2022 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено їй покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки. Вирок набрав законної сили 26.10.2023.

Цим вироком встановлено, що 03.01.2022 близько 19 год 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-210994-20», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності останній, та рухаючись по вулиці Соборна, 22, що в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області, в напрямку центра міста, в порушення вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України (для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її змiну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу i не відволікатись вiд керування цим засобом у дорозі), п. 12.1 Правил дорожнього руху (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.3 Правил дорожнього руху (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), п. 18.1 Правил дорожнього руху України (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) проявила неуважність та безпечність, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв`язку із перебуванням на пішохідному переході потерпілих ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які закінчували перехід, не зупинилася перед ними внаслідок чого здiйснила наїзд на останніх.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі змiщенням уламків, закритого черезвиросткового перелому лівої великогомілкової кістки без зміщення відламків, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров`я.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, так як викликають довготривалий розлад здоров`я.

Таким чином, порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3(б), п.п. 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 вiд 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, зокрема, спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а. с. 17-23 т. № 1).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідачки у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілим завдано тілесних ушкоджень, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду цієї справи.

Крім того, згідно з листом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682.1, адресованому заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури, потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я з 04.01.2022 по 27.01.2022, тобто 23 ліжко-днів, у зв`язку із чим фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 становлять 67458,54 грн, фактичні витрати одного ліжко-дня за січень 2022 року становлять 2932,98 грн (а. с. 28 т. № 1).

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682.2, адресованому заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури, потерпіла ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я з 04.01.2022 по 25.01.2022, тобто 21 ліжко-день, у зв`язку із чим фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 становлять 61592,58 грн, фактичні витрати одного ліжко-дня за січень 2022 року становлять 2932,98 грн (а. с. 29 т. № 1).

Згідно з листами Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682 та Білоцерківської міської ради від 05.03.2024 № 851/01-11, адресованих заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури, претензійно-позовну роботу в межах постанови КМУ від 16.07.1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» та Білоцерківська міська рада не здійснювали (а. с. 26-27, 32 т. № 1).

У листі Національної служби здоров`я України від 26.02.2024 № 6135/2-16-24 зазначено, що між Національною службою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» у 2022 році було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Крім того вказано, що Національна служба здоров`я України не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Водночас, не заперечують щодо звернення прокуратури до суду в інтересах держави та готові до співпраці в межах повноважень (а.с. 35-37 т. № 1).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (надалі по тексту Порядок).

У пункті 2 Порядку зазначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з пунктом 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

Згідно із статтею 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2статті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, вироком Тетіївськогорайонного судуКиївської областівід 21.03.2023у справі№ 940/86/22встановлено,що порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3(б), п.п. 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме, спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на стаціонарному лікуванні в КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

Зокрема, листом КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2» від 24.04.2023 № 03-05/682.1 підтверджено період стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_4 , а саме з 04.01.2022 по 27.01.2022, тобто 23 ліжко-днів, та зазначено фактичні витрати на її лікування, які становлять 67458,54 грн, а фактичні витрати одного ліжко-дня за січень 2022 року становлять 2932, 98 грн.

Листом КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 24.04.2023 № 03-05/682.2 підтверджено період стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_3 , а саме з 04.01.2022 по 25.01.2022, тобто 21 ліжко-день, та зазначені фактичні витрати на її лікування, які становлять 61592,58 грн, фактичні витрати одного ліжко-дня за січень 2022 року становлять 2932, 98 грн.

При цьому, доводи представника відповідачки про те, що позивачем не надано належних документів щодо фактичних витрат на лікування потерпілих, суд не бере до уваги, оскільки прокурором до справи надані листи КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», підписані генеральним директором та головним бухгалтером, які містять інформацію про період перебування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні, вартість одного ліжко-дня та загальні суми фактичних витрат на лікування потерпілих, що відповідає п. 2 Порядку.

Водночас, законодавством не визначено конкретних вимог до форми розрахунку, яку має складати заклад охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий від кримінального правопорушення.

Відтак, на переконання суду, розрахунки фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілих здійснені відповідно до встановленого законом порядку та зазначені у відповідних листах медичного закладу.

На противагу цьому стороною відповідачки не надано жодних розрахунків, які б спростовували зазначений розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілих та свідчили б про необґрунтованість наданих прокурором листів Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

Відтак, у суду відсутні підстави ставити під сумнів зазначені листи, надані Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», в яких зазначено суми витрат на лікування потерпілих.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Наразі механізм фінансування Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» здійснюється Національною службою здоров`я України (надалі - НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених між Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» та НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Ненадходження коштів до відповідного бюджету призводить до порушень діяльності лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави.

Відповідно до ч. 3 статті 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що однією з функції Національної служби здоров`я України, як Уповноваженого органу, є укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію.

У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №410 від 25.04.2018, передбачено, що надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі програми відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Так, судом встановлено, що послуги надані Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

У пункті 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», визначено, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

Національна служба здоров`я України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, зокрема на 2021, 2022, 2023 роки.

Отже, як встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» витратило кошти з місцевого бюджету та НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_2 , на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Водночас, щодо тверджень представника відповідача про те, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за січень 2022 року (на момент лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) між Національноюслужбою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», що ставить під сумнів наявність договірних відносин між ними станом на січень 2022 року, тому Національна служба здоров`я України, яка належними та допустимими доказами не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, є неналежним позивачем у цій справі, суд зазначає таке.

Так, у ході судового розгляду представник відповідачки не заперечував факту наявності договірних відносин між Національною службою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», однак стверджував про відсутність у матеріалах справи саме договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за січень 2022 року.

Разом з тим, з наданих представником КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» звіту №0001994586522А1А від 07.02.2022 (за січень 2022 року) та копії договору № 0373-Е122-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, вбачається, що вказаний договір був укладений 06.02.2022, про що прямо зазначено у вищезазначеному звіті № 0001994586522А1А про обсяг наданих медичних послуг за глобальною ставкою.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідачки про неможливість визнати вказаний договір укладеним через відсутність у наданій суду копії договору дати його укладення, оскільки з преамбули договору вбачається, що датою його укладення є дата його підписання обома сторонами, що, за твердженням представника КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» здійснюється шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених представників, а тому на вказаному договорі і не могло бути фізичних підписів представників сторін.

Більш того, суд вкотре наголошує, що предметом судового розгляду не є встановлення факту наявності чи відсутності договірних відносин між Національною службою здоров`я України та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2, а копія наданого представником КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» договору, здійснена, насамперед, для підтвердження факту достовірності відомостей, зазначених у звіті №0001994586522А1А про обсяг наданих медичних послуг за глобальною ставкою від 07.02.2022.

Відтак, суд констатує, що надана КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», як стороною, копія договору № 0373-Е122-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 06.02.2022, у відповідності до вимог статей 76, 77 ЦПК України є належним доказом.

Так, за змістом п. 22 вищевказаного договору надавач зобов`язаний скласти звіт про медичні послуги, в якому зазначаються, зокрема, перелік та обсяг наданих медичних послуг, які підлягають оплаті за звітний період, при цьому звіт про медичні послуги є первинним документом.

Крім того, за змістом п. 2 ст. 17 вказаного договору замовник має право проводити звірки згідно з вказаним договором, у тому числі інформації, розрахунків, документів.

Згідно підпункту 2 п. 18 вищевказаного договору і надавач послуг має право вимагати проведення звірки за договором.

За таких обставин, за відсутності в матеріалах справи відомостей про встановлення в ході проведених звірок, якщо такі проводились, порушень нарахувань обсягу наданих послуг, суд вважає належними та достовірними нарахування, здійснені відповідно до звіту №0001994586522А1А про обсяг наданих медичних послуг за глобальною ставкою від 07.02.2022.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що між протиправними діями відповідачки ОСОБА_2 та перебуванням потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в медичному закладі є причинний зв`язок, що доведено належними, допустимими та достатніми доказами, тому ОСОБА_2 зобов`язана відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі п. 6ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1290 грн. 51 коп.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Отже, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтею 1206 ЦК України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України, Білоцерківської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Національної служби здоров`я України, код ЄДРПОУ 42032422, адреса: проспект Степана Бандери, буд. 19, м.Київ, грошові кошти в сумі 129051 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят одна) гривень 12 копійок витрат, понесених на лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінального правопорушення, які перерахувати в дохід державного бюджету на номер рахунку: UA978999980313080115000026011; код ЄДРПОУ 37993783, отримувач: ГУК у м.Київ/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм. подат.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1290 (одна тисяча двісті дев`яносто) гривень 51 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 30 січня 2025 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК