Рішення

від 27.01.2025 по справі 227/2365/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 227/2365/24

(2/199/1778/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кошлі А.О.

за участю секретаря судового засідання Кахикало А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Косенко Сергій Валерійович, до державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Косенко Сергій Валерійович, з позовом до державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді головного інженера Відокремленого підрозділу «Автобаза» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» з 26.01.2021 року.

06.05.2024 року позивача було звільнено з посади у зв?язку із скороченням штату працівників, однак при звільненні з ним не було проведено остаточний розрахунок по заробітній платні.

Так, 16.07.2024 року адвокатом Косенко С.В. було надіслано на адресу керівника ВП «Автобаза» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» адвокатський запит для отримання довідки про заборгованість із заробітної плати та довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 (копія адвокатського запиту надається).

У відповідь на запит були отримані вказані довідки.

3 довідки про заборгованість вбачається, що станом на 06.05.2024 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 28017,95 грн.

Далі по тексту зазначено, що заборгованість по заробітній платі станом на 19.07.2024 року відсутня.

Так, протягом часу з дня звільнення ОСОБА_1 відповідачем було перераховано заборгованість по заробітній платі у травні 2024 року - 1,32 грн.; у червні 2024 року - 1378,48 грн. та у липні 2024 року - 27111,26 грн. Остаточний розрахунок відповідачем було зроблено лише 30.07.2024 року в сумі 471,79 грн.

Відповідно до довідки про середньоденну заробітну плату, видану відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 692,09 грн.

Виходячи з розрахунку 692,09 (середньоденна заробітна плата) х 62 (кількість днів з дня звільнення) = 42909,58 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні).

Відтак, представник позивача вважає, що права позивача були порушені, тому у позовній заяві просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42909,58 грн., судовий збір в розмірі 1211 грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в сумі 14200 грн.

Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року № 2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024 року справу № 227/2365/24 визначено головуючому судді Кошлі А.О.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Кошлі А.О. від 27.12.2024 року справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду по суті на 27 січня 2024 року об 11:00 годин.

До судового засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача, адвоката Косенко С.В., надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2).

Як зазначено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, звернула увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п. 71, 72). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Позивач 26.01.2021 року був прийнятий на посаду головного інженера керівництва і апарата при керівництві відокремленого підрозділу «Автобаза» державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

06.05.2024 року на підставі наказу № 33/к від 06.05.2024 року позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників (а.с. 7).

Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ВП «Автобаза», виданій ОСОБА_1 (таб. № 13000261) 19.07.2024 року, заборгованість по заробітній платі на дату звільнення (06.05.2024 р.) ск5ладає 28017,95 грн. Заборгованість по заробітній платі станом на 19.07.2024 р. відсутня (а.с. 10).

Згідно з довідкою ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ВП «Автобаза», виданій ОСОБА_1 (таб. № 13000261) 19.07.2024 року, середньоденний заробіток позивача становить 692,09 грн. (а.с. 11).

Приймаючи до уваги наведене та встановлені обставини справи, враховуючи при цьому розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, період затримки розрахунку, той факт, що після початку війни російським агресором вугледобувна галузь переживає глибоку кризу, суд вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 25000 грн., що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах і не призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, які, як справедливо зазначає відповідач у своєму відзиві, виконуючи роботу під час війни, працюють у надскладних умовах.

Таким чином, позивач має право на відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України та в межах суми позовних вимог в сумі 25000 грн. Отже, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню частково.

Окрім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесенні ним за надання правничої допомоги в сумі 14200, на підтвердження чого надає: договір про надання правової допомоги від 16.07.2024 року (а.с. 17-18), розрахунок витрат на правову допомогу адвоката до договору б/н від 16.07.2024 року (а.с. 19), квитанцію № б/н від 16.07.2024 року за складання адвокатського запиту, квитанцію № б/н від 30.07.2024 року за складання позову, квитанцію № б/н від 30.07.2024 року за участь у судових зсіданнях та квитанцію від 30.07.2024 року про отримання адвокатом Косенко С.В. гонорару в розмірі 10% від суми стягнення (а.с. 20).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, необхідності та розумності, суд вважає справедливим стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн., враховуючи той факт, що у даній справі адвокат Косенко С.В. участі у судовому засіданні особисто не приймав та зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 25000 грн.

У відповідності зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У зв`язку з чим сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 690,40 гривень (1211,20 грн х 57% : 100%).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Косенко Сергій Валерійович, до державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 690 (шістсот дев`яносто) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Косенко Сергій Валерійович , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток», код ЄДРПОУ 44016947, адреса: 85001, м. Добропілля, вул. Комунальна, 8.

Суддя А.О. Кошля