Ухвала

від 29.01.2025 по справі 175/9816/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/9816/24

провадження 2/175/1577/24

УХВАЛА

29 січня 2025 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.,

з секретарем Кульпіною Л.Г..

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Краматорської міської ради Донецької області, треті особи: ОСОБА_1 , Перша Краматорська державна нотаріальна контора, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкуванню за законом та припинення речових прав на майно,-

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Краматорської міської ради Донецької області, треті особи: ОСОБА_1 , Перша Краматорська державна нотаріальна контора, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкуванню за законом та припинення речових прав на майно.

Ухвалою від 08 серпня 2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання по справі.

Справа по суті не слухалася, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просить суд зупинити провадження по цій справі до вирішення Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська спору у цивільній справі №234/1065/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 15.12.2021 року квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , на підставі якого 15.12.2017 року проведено державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 38758284.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вислухавши представника ОСОБА_2 адвоката Єсіпову К.В., перевіривши доводи представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У даній справі відсутній передбачений п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України такий обов`язковий елемент для зупинення провадження як «об`єктивна неможливість розгляду справи».

Крім того, заява про зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження, а тому у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 251, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволеннізаяви ОСОБА_1 про зупиненняпровадження усправі запозовом ОСОБА_2 доКраматорської міськоїради Донецькоїобласті,треті особи: ОСОБА_1 ,Перша Краматорськадержавна нотаріальнаконтора,Департамент комунальноївласності,земельних відносинта реєстраціїречових правна нерухомемайно Кам`янськоїміської ради, ОСОБА_3 ,про визнанняправа власностів порядкуспадкуванню зазаконом та припинення речових прав на майно відмовити.

Ухвала набрала законної сили 29 січня 2025року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г.Васюченко