Рішення

від 28.01.2025 по справі 184/2135/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/2135/24

Номер провадження 2-о/184/49/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого суддіТомаш В.І., за участю секретаря судового засіданняБринза Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявникаадвокат Шаврова Наталія Михайлівна заінтересована особа: Покровська міська рада Дніпропетровської області «про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини»,-

.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 1996 року і по день його смерті. Іх шлюб був зареєстрований Алчевським міським відділом ДРАЦС Луганської області, актовий запис № 597. Дітей від цього шлюбу у них не було. Після його смерті відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за кожним з них у рівних частках 1/2 та 1/2 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1999 року виданого виконкомом Покровської міської ради Дніпропетровської області. Заповіту на випадок своєї смерті він не залишив.

Заявник зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після його смерті. Але протягом встановленого законом строку вона не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

06 серпня 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Бойко Л.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину зазначеної квартири, що належала на праві власності її померлому чоловіку ОСОБА_2 . Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 10.08.2024 року відмовила їй в видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що нею протягом встановленого законом строку не була подана заява про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка.

Заявник зазначає, що вона вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на часвідкриття спадщини вона постійно однією сім`єю проживала разом з ним і протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України не заявляла про відмову від спадщини. Приватний нотаріус Бойко Л.П. відмовила їй в видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину зазначеної квартири, виходячи з того, що її чоловік ОСОБА_2 на час своєї смерті не був зареєстрований разом з нею в належній ним на праві власності квартири. 19 серпня 2004 року після сімейного конфлікту він за його заявою був знятий з реєстрації зі свого офіційно зареєстрованого місця проживання в їх квартирі. Разом з тим він не змінював місце свого постійного проживання, оскільки через декілька днів вони знов помирилися. Однак як виявилося він не поновив реєстрацію свого постійного місця проживання в їх квартирі. На той час він не вважав це за потрібним, оскільки був співвласником квартири та мав рівні з заявником на неї права. Після чого до самої смерті чоловіка вони перебували в зареєстрованому шлюбі, постійно проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство та підтримували сімейні стосунки. Заявник була змушена звернутися до суду з зазначеною заявою оскільки законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, він може бути встановлений в судовому порядку .

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Покровської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 23 жовтня 1996 року і по день його смерті. Іх шлюб був зареєстрований Алчевським міським відділом ДРАЦС Луганської області, актовий запис № 597.

Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за кожним з них у рівних частках 1/2 та 1/2 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1999 року виданого виконкомом Покровської міської ради Дніпропетровської області. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишив.

06 серпня 2024 року заявник звернулася до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишился після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Постановою від 10.08.2024 року приватний нотаріус Бойко Л.П. відмовила в видачі свідоцтва про право на спадщину , посилаючись на те, що протягом встановленого законом строку нею не була подана заява про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка.

Дослідженою судом копією спадкової справи відкритої приватним нотаріусом Бойко Л.П. на підставі заяви ОСОБА_1 також підтверджуються викладені вище обставини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , яка є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рідна тітка померлого ОСОБА_2 , пояснили, що ОСОБА_2 до дня своєї смерті постійно проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином,ст. 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. яку заявник не подавала.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заявник дійсно постійно проживала на час його смерті зі своїм чоловіком ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт її постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час його смерті підтверджено дослідженими судом письмовими доказами, а також поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заява підлягає задоволенню враховуючи також той факт, що в іншому позасудовому порядку не можливо вирішити вказане питання. Аналізуючи вищенаведені письмові докази, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

Керуючись ст.ст.10-13,76-81,258-259,263-265,268,293,315,353-354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Покровська міськарада Дніпропетровськоїобласті «провстановлення фактупостійного проживаннязі спадкодавцемна часвідкриття спадщини» задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено28.01.2025 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш