Рішення

від 30.01.2025 по справі 385/1817/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

Справа № 385/1817/24

2/385/741/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,

представника позивача - адвоката Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , - громадянин України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області. 13 березня 2013 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №24. ОСОБА_2 - громадянка України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3

18 листопада 2014 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/2548/14-ц, відповідно до якого розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 13 березня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №24.

25 грудня 2014 року Розпорядженням №404-р голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» та статті 160 Сімейного кодексу України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 біля нього, враховуючи рішення районної комісії з питань захисту прав дитини (протокол №15 від 24 грудня 2014 року), з метою захисту прав малолітнього на належне виховання та утримання, встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем мешкання батька ОСОБА_1 1985 року народження.

03 вересня 2015 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/1833/15-ц, відповідно до якого стягнено з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Новоукраїнка Кіровоградської області, на користь ОСОБА_1 1/4 частину від усіх видів її заробітку (доходів), як аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 05 серпня 2015 року і до повноліття сина ОСОБА_3 - до ІНФОРМАЦІЯ_3.

08 квітня 2016 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/89/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах неповнолітніх Новоукраїнської РДА Кіровоградської області, служба у справах неповнолітніх Гайворонської РДА Кіровоградської. області про позбавлення батьківських прав, в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 не спілкується з дитиною, не приймає участі у вихованні та утриманні сина - з березня 2014 року, який проживає разом з батьком, що впливає на можливість повноцінного належного виконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та захисту її прав та найкращих інтересів дитини.

03 грудня 2024 року Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області надала лист №334/01-21 від 03.12.2024 року, яким повідомляє, що на засіданні міської комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 29 листопада 2024 року №14 розглядалось порушене питання про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1992 року народження відносно малолітнього сина ОСОБА_3 . Члени комісії прийшли до спільного рішення щодо залишення заяви без розгляду та рекомендували звернутися до відповідної Гайворонської служби у справах дітей за територіальністю і місцем проживання ОСОБА_2 .

Вважає, за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальчук А.С. в судовому засіданні, позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, які зазначили в позові.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Підтвердила той факт, що з листопада 2014 року не проживає разом з своїм сином та бачила його ще коли він пішов в перший клас. Вказує, що мати позивача перешкоджає їй бачитись з дитиною.

Представник служби у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання розглянути справу у її відсутності, заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Представник служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання розглянути справу у її відсутності, заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні кожна окремо суду пояснили, що відповідачка взагалі не цікавиться життям та здоров`ям своєї дитини ОСОБА_3 , не приймає участі у його вихованні та утриманні, з листопада 2014 року. ОСОБА_3 проживає разом з батьком, який самостійно займається його вихованням, утриманням та необхідним лікуванням.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , - громадянин України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 12-15). 13 березня 2013 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №24 (а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №65 (а.с. 16).

18 листопада 2014 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/2548/14-ц, відповідно до якого розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 13 березня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №24 (а.с. 17).

25 грудня 2014 року Розпорядженням №404-р голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області та відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» та статті 160 Сімейного кодексу України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 біля нього, враховуючи рішення районної комісії з питань захисту прав дитини (протокол №15 від 24 грудня 2014 року), з метою захисту прав малолітнього на належне виховання та утримання, встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем мешкання батька ОСОБА_1 1985 року народження (а.с. 22).

03 вересня 2015 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/1833/15-ц, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Новоукраїнка Кіровоградської області, на користь ОСОБА_1 1/4 частину від усіх видів її заробітку (доходів), як аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 05 серпня 2015 року і до повноліття сина ОСОБА_3 - до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18).

08 квітня 2016 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області виніс рішення по справі №396/89/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах неповнолітніх Новоукраїнської РДА Кіровоградської області, служба у справах неповнолітніх Гайворонської РДА Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, в задоволенні позову відмовлено (а.с. 19-20).

ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 постійно проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Заборгованість по аліментам на 01 вересня 2024 року становить 221389,29 гривень, що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_2 на 01.09.2024 року, виданої державним виконавцем Новоукраїнської ВДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (а.с. 29).

Згідно копії характеристики Новоукраїнського ліцею №8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 23.09.2024 року за №01-32/280 учня 6-Б класу ОСОБА_3 , зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається в даному закладі з 01.09.2019 року. Учень товаришує з однокласниками, є веселим, товариським. Конфліктів з однокласниками та вчителями школи не має. Навчається на достатньому рівні. Хлопець вихований та доброзичливий. ОСОБА_3 проживає з татом, ОСОБА_1 . За час навчання дитини в школі батько сумлінно виконує свої батьківські обов`язки: відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини. ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття в школі. Хлопчик охайний, доглянутий, одягнений по сезону, забезпечений шкільним приладдям. ОСОБА_1 бере активну участь в житті класу. З біологічною мамою ОСОБА_2 , класний керівник незнайома. Зворотній зв`язок педагогічного колективу з родиною здійснюється через спілкування з батьком (а.с. 25).

Згідно копії довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новоукраїнської міської ради від 23.09.2024 року, зазначено, що дитина ОСОБА_3 знаходиться на «Д» обліку. Лікуванням хлопчика займається батько (а.с. 27).

20 червня 2024 року Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради на засіданні міської комісії з питань захисту прав дитини розглянула питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . На комісії з питань захисту прав дитини було прийнято рішення попередити ОСОБА_2 , 1992 року народження про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку на навчання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 23).

03 грудня 2024 року Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області надала лист №334/01-21 від 03.12.2024 року, яким повідомляє, що на засіданні міської комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 29 листопада 2024 року №14 розглядалось порушене питання про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1992 року народження відносно малолітнього сина ОСОБА_3 . Члени комісії прийшли до спільного рішення щодо залишення заяви без розгляду та рекомендовано позивачу звернутися до відповідної Гайворонської служби у справах дітей за територіальністю і місцем проживання ОСОБА_2 (а.с. 34).

Згідно наданого представником служби у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області висновку, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , є недоцільним та таким, що не відповідатиме інтересам дитини (а.с. 58-59).

Згідно наданого представником служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області висновку, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , є недоцільним (а.с. 56-57).

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її добробуту, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 цієї ж Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Вимоги позивача зводяться до необхідності застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу за неналежне виконання нею батьківських обов`язків щодо її малолітньої дитини у вигляді позбавлення відповідачки батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини.

Проте, між інтересами дитини та заходом впливу на матір повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над застосуванням такого крайнього заходу впливу на відповідачку, як позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому, вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України, за змістом якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Пунктом 2 статті 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні відповідачкою обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідачка систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї дитини, однак в судовому засіданні, так і не було встановлено, що відповідачка є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Поведінку відповідачки, яка не відповідає загальноприйнятим критеріям в суспільстві, не можна вважати ухиленням від виконання батьківських обов`язків, оскільки вона є прямим наслідком неприязних стосунків, які склались в родині. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідачки застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Хант проти України» (07.12.2006) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

У справі «Мамчур проти України» (17.07.2015) ЄСПЛ також аналізував питання «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками й виснував: «При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним» (п. 76).

У справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» ЄСПЛ звернув увагу, що суди не розглянули, чи можна було розв`язати стверджувану проблему у стосунках між заявником і його донькою за допомогою інших заходів, які б реалізували на практиці гарантії взаємного спілкування батьків і дитини.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, з урахуванням досліджених доказів, які свідчать про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків, суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків, що відповідає приписам Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Керуючись: ст.ст. 150, 165, 166, 180, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182, 183, 234, 247 СК України,

ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Покласти на орган опіки та піклування Гайворонської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 30.01.2025