Рішення

від 30.01.2025 по справі 177/2904/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2904/24

Провадження № 2/177/252/25

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

30 січня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (далі ТОВ «КЛТ КРЕДИТ») звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 42000,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.12.2023 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2386. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 26.11.2024 виникла заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам у сумі 42000 грн. за період з 26.12.2023 по 26.11.2024, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних). Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, 23.01.2024 через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи. Заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи заява від 23.01.2025 та матеріали позовної заяви не містять.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим, в тому числі в порядку встановленому статтею 128 ЦПК України (а.с. 43-45,51,53), до суду не з`явився, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

За відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи дійшов до наступного висновку.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи слідує, що 26 грудня 2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2386 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн. строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПРИТВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних) (а.с. 7-10 копія договору).

Кредитний договір був підписаний 26.12.2023 о 13:55:45 год. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором 022577 (а.с. 10, зворот), та 26.12.2023 о 13:56 год. кредитні кошти у сумі 5000,00 грн. перераховано на карту позичальника (а.с. 13, 19-2-).

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За положеннями Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідачем укладено кредитний договір з ТОВ «КЛТ Кредит» та останнім отримано грошові кошти на умовах, узгоджених сторонами договору.

Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором внаслідок чого у нього виникла заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам, яка станом на 26.11.2024 становить 42000,00 грн. (а.с. 14-18).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, які знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 42000, 00 грн. за період з 26.12.2023 по 26.11.2024.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач сплати судовий збір за подання позову до суду 3028 грн (а.с. 6), який в силу ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як слідує з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. підтверджуються: договором № 16/09/2024 від 16 вересня 2024 року про надання юридичних послуг адвокатом Руденком К.В., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Руденка К.В., витягом з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 16.09.2024 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 (а.с.31-36).

Отже, з огляду на зазначені норми права, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема через їх неспівмірність, суд приходить до висновку про їх стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір не є очевидно завищеним.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206, м. Київ, пл.Солом`янська,буд.2,прим.04) заборгованість за кредитним договором № 2386 від 26.12.2023 року по нарахованим та не сплаченим відсоткам у розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок, за період з 26.12.2023 по 26.11.2024, судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Березюк