Рішення

від 29.01.2025 по справі 398/1408/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1408/24

провадження №: 2/398/240/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" січня 2025 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду м. Олександрія Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Олександрійської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилається на те, що його батько ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнім місцем реєстрації та проживання батька був ОСОБА_4 геріатричний пансіонат з спеціальним відділенням: АДРЕСА_1 . Нещодавно йому стало відомо, що в батька був земельний пай. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого, тобто він, позивач, та його рідна сестра, ОСОБА_2 . Про існування заповіту йому не відомо, при цьому, він точно знає, що в нотаріальній конторі спадкова справа після смерті батька не заводилась. Однак, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадини, оскільки мав на це поважні причини. Так, його батьки були розлучені (приблизно з 1975 року). Батько не був у близьких стосунках з родичами. Вони знали тільки те, що батько періодично проживав в різних селах, переважно в Кіровоградській області, часто змінюючи місце проживання. Незадовго до смерті, в 2012 році, батько приїжджав до нього, але того дня його не було вдома, була тільки його дружина, ОСОБА_5 . Батько того дня залишив для нього ксерокопію якоїсь довідки, яку дружина поклала тоді до інших своїх документів та забула повідомити його про це. Ще раніше батько зрідка (раз на кілька років) приїжджав до нього та привозив на зберігання особисті речі, копії та вирізки статей з газет, а потім приїжджав та забирав їх. Інколи батько в розмові говорив про те, що йому не дають землю. Знаючи про це, його, позивача, дружина не придала особливого значення довідці, яку залишив батько. Лише в 2024 році вона випадково побачила серед своїх документів зазначену довідку та віддала її йому, позивачу. Як виявилося, це була ксерокопія архівної довідки, згідно якої його батько в 1987 році став членом колгоспу (КСП ім.Димитрова). Хоча це і не був документ про право на земельну частку, однак, зателефонувавши до сільської громади, на території якої раніше був цей колгосп, він дізнався про те, що в 2004 році суд визнав право батька, ОСОБА_3 , на земельну частку (пай). Звернувшись до канцелярії Олександрійського міськрайонного суду він нещодавно отримав копію вказаного рішення, яке було винесено судом 03.11.2004.

У 2012 році, після смерті батька, він не знайшов в його документах жодних згадок про земельну ділянку, земельну частку, чи інше майно. Доказом того, що на момент смерті в батька не було жодних документів про земельну ділянку, і що він міг їх загубити, може бути те, що батько звертався за підтвердженням свого членства в колгоспі до державного архіву в 2006 році, тобто вже після того, як було рішення суду про визнання його права на земельний пай. Це, на його думку, свідчить про те, що на момент звернення до архіву в 2006 році у батька на руках не було ніяких підтверджуючих документів про право на земельну частку, і що таким чином він планував їх відновити. Саме копію цієї довідки про членство в колгоспі батько передав йому дружиною, але про це він дізнався тільки нещодавно.

Позивач просить визнати поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька, вважати не стільки необізнаність про наявність у батька земельної частки, як насамперед сам факт відсутності будь-якого способу впродовж шестимісячного терміну після смерті останнього дізнатися про її наявність, тобто таку обставину, яка не залежала від нього, та на яку він не міг впливати, адже в документах померлого він не знайшов жодної інформації про земельний пай або інше майно, також на той час не було відомо про членство батька в колгоспі. У нього не було можливості навіть визначити чи дізнатися про осіб, яким би було щось відомо про наявність в батька права на земельну частку, адже батько до дня своєї смерті вже багато років не проживав на території Дівоче-Пільської громади, де раніше був членом колгоспу і мав право на земельний пай, і декілька разів змінював місце свого проживання. Так, згідно рішення суду від 03.11.2004 року його батько до 1997 року приживав в с. Дівоче Поле, потім в будинку ветеранів в с. Власівка, потім з 2003 року в с. Нова Прага, а з 2007 року і до смерті в 2012 році він проживав в геріатричному пансіонаті м. Олександрії. Тільки завдяки випадковому збігу обставин, а саме знайденій в 2024 році архівній довідці, йому стало відомо, що за життя, в 1987 році, його батько став членом конкретного колгоспу (КСП ім.Димитрова), та вдалося встановити факт про те, що в нього було право на земельну частку (пай), яке визнав суд в 2004 році.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 року справу розподілено судді ОСОБА_6 .

Ухвалою судді ОСОБА_6 від 22.04.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Бєлової А.С. від 26.09.2024 року, №742-р, у зв`язку з припиненням повноважень судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 року №2679/2/15-24 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 року справа розподілена судді Подоляк Я.М.

Ухвалою судді Подоляк Я.М. від 07.10.2024 року цивільну справу прийнято до розгляду, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без участі. Позивач у своїй заяві просив позовні вимоги задовольнити. Відповідач зазначив, що у нього відсутні будь-які додаткові пояснення, докази тощо, які можуть бути подані в судовому засіданні. Третя особа зазначила, що вона проти позовних вимог не заперечує.

Згідно з ч. 2ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області 27.07.2012 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м.Олександрія Кіровоградської області.

Згідно копії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.11.2004 року, за ОСОБА_3 , як колишнім членом КСП імені Димитрова, визнано право на земельну частку(пай) та зобов`язано Олександрійську району державну адміністрацію вирішити питання про виділення та надання йому земельної частки (паю).

Відповідно до копії архівної довідки № К-862 від 21.06.2006 року, виданої Держархівом Кіровоградської області, в документах архівного фонду колгоспу ім. Димитрова Дівочепільської сільради Олександрійського району Кіровоградської області в протоколах загальних зборів колгоспників за 1987р. значиться ОСОБА_3 (так в документі) прийнятим в члени колгоспу 02 лютого 1987 року (протокол від 02.02.1987р. №1). Підстава: ФР-4244, оп.1, спр.157, арк.1,5.

Згідно копії довідки Олександрійського геріатричного пансіонату з спеціальним відділенням Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації від 04.03.2024 року №02-42/02/98, підопічний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав та був зареєстрований в Олександрійському геріатричному пансіонаті з спеціальним відділенням, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.06.2007 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії свідоцтва серія НОМЕР_2 , про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком є ОСОБА_3 .

Як свідчить копія листа Другої олександрійської державної нотаріальної контори від 05.03.2024 року №204/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, на момент смерті разом зі спадкодавцем зареєстрований не був.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 25.10.2024 року №78888322, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не заводилась.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15, від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18, від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження№ 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження№ 61-753св22)Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після його смерті сплив 27.01.2013 року, а тому позивач мав довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення ним дій щодо прийняття спадщини.

Позивач, як на підстави поважності пропуску звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, посилається на те, що він не був обізнаний про наявність спадкового майна, а саме, земельної ділянки (паю), однак суд враховуючи фактичні обставини справи та висновки щодо застосування відповідних норм права викладених в постановах Верховного Суду, не знаходить підстав для визнання вказаних причини об`єктивними та істотними перешкодами для прийняття спадщини.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, він знав про смерть спадкодавця, протягом установленого законом строку мав можливість подати заяву про прийняття спадщини, однак таким правом не скористався.

Суд вважає, що неприйняття позивачем спадщини шляхом подачі заяви до нотаріуса у встановлений законом строк, та звернення до суду з метою надання додаткового строку для прийняття спадщини після сплину більше 11 років з моменту смерті спадкодавця, свідчить про нехтування правом на прийняття спадщини.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вказані позивачем підстави не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст.13,141, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.01.2025 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Олександрійська міська рада Кіровоградської області, ЄДРПОУ 33423535, юридична адреса: м.Олександрія Кіровоградської області, проспект Соборний,59.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Я.М.Подоляк