Ухвала

від 30.01.2025 по справі 643/1451/25

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1451/25

Провадження № 1-кс/643/560/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023220000000426 від 19.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №12023220000000426 від 19.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2023 року, але не пізніше 15.03.2023, перший заступник Старовірівського сільського голови Красноградського району Харківської області ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, використовуючи свої службові повноваження і пов`язані з ними можливості, спланував вчинити протягом 2023 року заволодіння бюджетними коштами Старовірівської сільської територіальної громади Красноградського району Харківської області під час виконання договорів з капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів про якість і обсяги виконаних будівельних робіт, а також про вартість використаних будівельних матеріалів. ОСОБА_4 , розуміючи, що самостійно не зможе вчинити кримінальні правопорушення діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище вирішив створити злочинну організацію з метою заволодіння бюджетними коштами Старовірівської сільської територіальної громади, до складу якої були залучені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Згідно укладеного трудового договору зі Старовірівською сільською радою, ОСОБА_8 обіймає посаду спеціаліста 2 категорії загального відділу Стровірівської сільської ради та в свою чергу здійснює функції уповноваженої особи на проведення закупівель Старовірівської сільської ради.

Так, згідно до п.3.9 Наказу Міністерства економіки України №40 від 08.06.2021 року до основних завдань уповноваженої особи належить: проведення попередніх ринкових консультацій з метою аналізу ринку; проведення процедур закупівель/спрощених закупівель; забезпечення укладання рамкових угод; забезпечення рівних умов для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Відповідно до своїх повноважень ОСОБА_8 є працівником замовника і визначена відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі, що повинна забезпечити об`єктивність та неупередженість процесу організації та проведення процедури закупівель в інтересах замовника. Окрім цього, ОСОБА_8 безпосередньо бере участь у підготовці тендерної документації, оголошенні про проведення закупівлі та вимог до предмета закупівлі, у проведенні переговорів у разі здійснення переговорної процедури.

ОСОБА_8 , виконуючи функції співвиконавця, діючи відповідно до розробленого ОСОБА_4 плану вчинення злочинною організацією кримінальних правопорушень, а також згідно із вказівками ОСОБА_4 , безпосередньою брала участь у заволодінні бюджетними коштами Старовірівської сільської територіальної громади; забезпечила включення до річного плану за 2023 рік закупівлі робіт з капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг; включала до тендерних документацій положення, на підставі яких надавалися неправомірні переваги ТОВ «Євродорбуд-плюс», ФОП ОСОБА_5 і ПП«Дорожньо-ремонтне експлуатаційне підприємство» перед іншими учасниками торгів; повідомляла іншим учасникам злочинної організації інформацію про умови проведення тендерних закупівель до здійснення публікації, а також відомості тендерних пропозицій інших учасників торгів; вчиняла дії по пошуку підстав і неправомірному відхиленню пропозицій інших учасників торгів; надавала неправомірні переваги ТОВ «Євродорбуд-плюс», ФОП ОСОБА_5 і ПП «Дорожньо-ремонтне експлуатаційне підприємство» перед іншими учасниками торгів, внаслідок чого зазначені юридичні особи визнавалися переможцями торгів; отримувала свою частину коштів, якими співучасники заволоділи внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, в розмірі, визначеному ОСОБА_4

28.01.2025 слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, повідомлено:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, українку, громадянку України, обіймає посаду уповноваженої особи Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в: участі у злочинній організації; заволодінні чужим майном, вчиненому злочинною організацією, в умовах воєнного стану, у великих та особливо великих розмірах.

Так, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Вказані злочини віднесені, відповідно до ст. 12 КК України, до категорії особливо тяжких злочинів.

Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить: Земельна ділянка з кадастровим номером 6324285500:07:000:0445 площею 4,8115 га.

Необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що майно може бути відчужене, приховане, знищене або пошкоджене.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вищевказану земельну ділянку, яка належать підозрюваній ОСОБА_8 .

Слідчий в судове засідання не з`явився, до початку розгляду надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.172 власник майна ОСОБА_8 про розгляд клопотання не повідомлявся.

В зв`язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.

Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Виходячи зі змісту вимог ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно з п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза перереєстрації права власності на вказане рухоме майно до закінчення розгляду клопотання, тому з метою забезпечення арешту майна є доцільним проводити розгляд даного клопотання без виклику власника майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст.170цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Більш того, в статті 223КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст.223КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно, земельна ділянка з кадастровим номером 6324285500:07:000:0445, площею 4,8115 га, що на праві власності належить ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , має значення для забезпечення даного кримінального провадження. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0445, площею 4,8115 га, що на праві власності належить ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, як виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцем, приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) на нерухоме майно належне на праві приватної власності ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:07:000:0445, площею 4,8115 га.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1