Рішення

від 14.01.2025 по справі 645/1712/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1712/23

Провадження № 2/645/32/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань - Кривченко Т.В.,

представника позивача - адвоката Іванова О.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

01.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що вона з відповідачем перебували в шлюбі, який рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 23.01.2017 року був розірваний. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказала, що з відповідачем вона не проживає приблизно з 2016 року. Наголосила, що останній раз ОСОБА_2 бачився з сином у січня 2017 року, після чого відповідач з сином не спілкується, не телефонує, його життям та розвитком не цікавиться. З того часу дитина проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утриманні. Відповідач станом на 11.04.2023 року має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 74235,75 грн., що підтверджується відповіддю Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ №17159 від 11.04.2023 року. Позивач також зазначила, що в період з 01.09.2018 року по 31.09.2022 року, малолітній син ОСОБА_3 відвідував Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №248 Харківської міської ради та протягом зазначеного періоду ОСОБА_2 не приймав участі у вихованні дитини та жодного разу не відвідував садок, активну участь у дошкільному вихованні ОСОБА_4 приймала його мати - ОСОБА_1 , що підтверджується письмовими поясненнями виховательки сина. Крім того, зазначила, що вона зареєстрована та тривалий час разом з сином проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до пояснень, наданих на адвокатський запит, батька дитини ОСОБА_5 бачили у 2016 році декілька разів, після 2016 року його за вказано адресою не бачили. Оскільки відповідач з січня 2017 року не цікавиться сином, його життям, станом, не відвідує його, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не бажає брати участі у вихованні та утриманні сина, ігнорує свої обов`язки, у зв`язку з чим, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, тому звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена заздалегідь та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача - адвокат Іванов О.А., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1044975 від 31.03.2023 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив їх задовольнити. Зазначив, що сторони разом не проживають з 2016 року, шлюб між ними був розірваний рішенням суду від 23.01.2017 року. Останній раз відповідач бачив дитину в січні 2018 року. Про обставини не спілкування відповідача з дитиною підтверджується характеристикою ОСОБА_1 , виданою Начальником Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, в якій зазначено, що батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні сина не приймає. Разом з тим, повідомив суд, що ОСОБА_6 разом з дитиною проживала за місцем реєстрації до 2019-2020 року, а весною 2022 року виїхали за границю, де і мешкають на сьогоднішній день. Крім того, вказав, що з відповіді на адвокатський запит КНП «Міська дитяча лікарня № 23» ХМР вбачається, що батько хлопчика, ОСОБА_2 , до фахівців поліклініки не звертався, станом здоров`я сина не цікавився. Також, зазначив, що з відповіді на адвокатський запит Центр розвитку дитини «Zvezdochki», вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідував Центр розвитку дитини «Zvezdochki» з 02.09.2021 року по 22.02.2022 року. Приводили та забирали ОСОБА_3 , впродовж начального року, бабуся та мама. Батько ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Центрі не з`являвся, не приводив та не забирав ОСОБА_3 . Окрім того, представник позивача посилався на письмові пояснення виховательки у дитячому садочку ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , відповідно до змісту яких остання вказує, що батько дитини не приймав участі у вихованні дитини та жодного разу не відвідав дитячий садок. Активну участь у дошкільному вихованні ОСОБА_3 приймала участь мати дитини ОСОБА_1 . Також, представник позивача, наголосив, що в матеріалах справи міститься висновок представника Служби у справах дітей Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, даний висновок, а також і матеріали справи містять пояснення сусідів з місця реєстрації позивачки разом із сином, в яких зазначено, що батько дитини участь у його житті та вихованні не приймає. В зв`язку з вищезазначеними обставинами, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, в судове засідання не з`явився. Разом з тим, 01.08.2023 року поштовою кореспонденцією до суду надійшла копія розпорядження Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 25.08.2023 року №216 «Про затвердження висновку про позбавлення батьківських прав» разом з висновком органу опіки та піклування Печенізької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Згідно ч.4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 23.01.2017 року справа №633/363/16-ц. Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_8 повернено дівоче прізвище - « ОСОБА_8 ».

Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.09.2015 року.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 23.01.2017 року (справа №633/365/16-ц) стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Малолітня дитина - ОСОБА_3 проживає та зареєстрований разом з матір`ю - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями витягів щодо реєстрації місця проживання.

З повідомлення Дергачівського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ №17159 від 11.04.2023 року та розрахунку боргу по аліментах по ВП НОМЕР_4 від 11.04.2023 року, слідує, що станом на 11.04.2023 року ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 74235,75 грн.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Печенізької селищної ради №216 від 25.07.2023 року, про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Печенізької селищної ради вважає за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, згідно ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд критично ставиться до висновку органу опіки та піклування, так як він складений лише на підставі відомостей виховання дітей позивачем. Висновок не містить жодних об`єктивних даних стосовно суті питання та даних щодо наявності чи відсутності винних дій в ухиленні батька від виховання дітей, в ньому не зазначається доцільності втручання в життя дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав та висновків про те, яким чином позбавлення батьківських прав захистить інтереси дитини. Так, відсутність доказів участі батька у вихованні дітей, як зазначено у висновку не може бути достатньою підставою для позбавлення особи гарантованих Конституцією України батьківських прав.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України.

У даному випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до положень статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В пункті 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилається на те, що підставою для позбавлення батьківських прав відповідача є ухилення його від виконання обов`язків по вихованню та утримання малолітньої дитини.

На підтвердження викладених у позовній заяві доводів сторона позивача надала суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий головним державним виконавцем Дергачівського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ А.Антонова, з якого слідує, що станом на 11.04.2023 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 74235,75 грн.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження №61-170св17) наголошено, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Надані стороною позивача довідка КНП «Міська дитяча поліклініка №23» ХМР від 19.12.2023 року, характеристика начальника Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області О. Гусарова (без зазначення дати її складання), відповідь директора Центру розвитку дитини «Zvezdochki» Калмикової А.Л. від 17.01.2024 року, а також письмові пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які долучені до матеріалів справи, свідчать лише про факт проживання дитини разом з позивачем. Разом з тим жодним чином не підтверджують наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання спільного сина ОСОБА_3 , вчинення насильства відповідачем по відношенню до дитини, або наявності інших обставин, які є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Під час розгляду даної справи суд становив, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Так у справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним та передчасним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина, суд його попереджує, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, може бути повторно розглянуто питання про позбавлення його батьківських прав.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280, 280-282 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Чугуївського району Харківської області Печенізької селищної ради, код ЄДРПОУ: 44094564? Харківська область, Чугуївський район, смт. Печеніги, вул. Незалежності, буд. 48.

Суддя О.М. Мартинова