Рішення

від 29.01.2025 по справі 759/17251/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/17251/24

Провадження № 2/288/63/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,

представника позивача - Волошиної Н.А.,

представника відповідача - Мельник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суд з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (далі Третя особа 1), Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) (далі Третя особа 2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в якому вказує, що в кінці червня 2024 року йому стало відомо про наявність відкритого 01 лютого 2022 року відносно нього виконавчого провадження № 68081174 на підставі заяви Відповідача про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 04 вересня 2019 року Третьою особою 1, за реєстровим № 2567 про стягнення з Позивача коштів.

Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, так як кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року, укладений між Позивачем та Відповідачем не був посвідчений нотаріально, а тому не відноситься до документів, за яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

10 лютого 2015 року Відповідач звернувся до Позивача з вимогою про погашення простроченої заборгованості та з лютого 2015 року у Відповідача виникло право достроково стягнути заборгованість за договором, проте із заявою про вчинення виконавчого напису Відповідач звернувся лише 04 вересня 2019 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.

Крім того, зазначений в оскаржуваному виконавчому написі строк за який проводиться стягнення 13 років 11 місяців 2 дні, а саме 17 серпня 2005 року по 19 липня 2019 року не відповідає дійсності, оскільки 17 серпня 2005 року є днем укладення договору.

Приватний нотаріус при вчинення виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості, так як заборгованість по відсоткам нарахована поза межами кредиту, визначеного у договорі, а також з квітня 2015 року між сторонами існував судовий спір.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 2567.

Представник Позивача в судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

04 грудня 2024 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі договору іпотеки за реєстровим № 4610 від 17 серпня 2005 року, який був укладений з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року. Позивачем не надано доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Відповідачем, платіжних документів, на підтвердження повного або часткового виконання Позивачем зобов`язань за укладеним кредитним договором станом на день вчинення виконавчого напису. Тобто, Позивач не спростовує факту наявності заборгованості перед банком та розміру заборгованості перед банком. Просить застосувати строк позовної давності, оскільки виконавчий напис було вчинено у 2019 році, а тому про його наявність Позивач міг дізнатися з моменту відкриття виконавчого провадження, починаючи з 2021 року, проте з позовом звернувся лише у 2024 році, при цьому не ставить питання про поновлення строку позовної давності. На підставі вищевикладеного, Позивач просить відмовити у задоволенні позову. /а.с.91-99/

Від представника Відповідача надійшла відповідь на відзив в якій вона вказує, що Відповідач при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису, умисно приховав той факт, що заборгованість за кредитним договором є спірною, враховуючи наявність позову про стягнення заборгованості, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості. Сам по собі договір іпотеки має похідний характер від основного зобов`язання кредитного договору, а отже не є борговим документом, оскільки укладається з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки є незаконним, оскільки за наявності між сторонами зобов`язань з кредитних правовідносин виконавчий напис мав вчинятися на кредитному договорі, який в даному випадку і є борговим документом. Щодо заявленого представником Відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, зазначає, що Позивачем не пропущено встановлений строк звернення до суду, так як про наявність виконавчого провадження Позивач дізнався з за стосунку «Дія» в червні 2024 року, при цьому виконавче провадження було відкрито 01 лютого 2022 року, а Позивач звернувся до суду з позовом 20 серпня 2024 року, а тому строк позовної давності пропущено не було. На підставі вищевикладеного, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. /а.с.105-113/

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник Третьої особи-Святошинського відділудержавної виконавчоїслужби умісті КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління юстиції(м.Київ) в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

17 серпня 2005 року між банком - «Приватбанк» та позичальником - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K2K4GF00260001за умовамиякого банкнадав позичальникукредитні коштиу виглядіневідновлювальної кредитноїлінії врозмірі 49173.74євро. /а.с.13-15/

На виконання зобов`язань за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року, між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П.А., яким забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17 серпня 2005 року № K2K4GF00260001, шляхом надання в іпотеку належного йому на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.15-17/

Згідно повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 10 лютого 2015 року № 30.1.0.0/2-764 направленого на адресу ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 49173.73 євро. В забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, було укладено договір поруки. У звязку з порушенням зобов`язань за вказаним кредитним договором, виникла прострочена заборгованість в розмірі 6599.98 євро, у тому числі: - 1497.26 євро заборгованість за кредитом; - 2954.99 євро заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1175.14 євро заборгованість по комісії за користування кредитом; - 972.59 євро пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. З метою погашення заборгованості за договором заплановано звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та збитків. У разі бажання уникнути таких заходів, просить у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання такого повідомлення, погасити прострочену заборгованість. /а.с.18/

Як вбачається з виконавчого напису від 04 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі № 2567, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна пропонує звернути стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 17 серпня 2005 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П.А. за реєстровим № 4609, передане в іпотеку акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі: - заборгованість за кредитом 33147.29 євро; - заборгованість за відсотками 25516.39 євро; - комісія 9518.64 євро; - пеня 47124.62 євро, що всього становить 115306.94 євро, що за курсом НБУ на 19 липня 2019 року (29.1953030) становить 3366421.05 гривень. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500.00 гривень. Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3369921.05 гривень. Строк, за який проводиться стягнення тринадцять років одинадцять місяців два дні, а саме з 17 серпня 2005 року по 19 липня 2019 року. Виконавчий лист має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його винесення. Виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 04 вересня 2019 року./а.с.18/

07 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою в якій просив надати для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 68081174 копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу. /а.с.19/

10 грудня 2021 року, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просить прийняти до виконання виконавчий напис від 04 вересня 2019 року по справі № 2567 про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк». Також, просить для забезпечення повного, своєчасного та реального виконання виконавчого напису про звернення на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.21/

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 68081174 від 01 лютого 2022 року, головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису № 2567 виданого 04 вересня 2019 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник - ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк». Документ вступив у законну силу 04 вересня 2019 року. /а.с.22/

Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26 липня 2022 року у виконавчому провадженні № 68081174, головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), при примусовому виконанні виконавчого напису № 2567 виданого 04 вересня 2019 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. /а.с.22/

Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року в справі № 288/539/15-ц, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року в розмірі 40269, 63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1016808,16 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 3654 гривеньта 630 гривень витрат пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про їх виклик до суду. /а.с.23-25/

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 288/539/15-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено беззадоволення. Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково, скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року в частині вимог за первісним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн., стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн., стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по 2142 грн. з кожного понесених судових витрат, в решті рішення залишено без змін. /а.с.25-32/

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 288/539/15-ц, касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишено без змін. /а.с.32-35/

23 грудня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу повідомлено, що згідно акту від 03 січня 2023 року № 10 схваленого протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 31 березня 2023 року № 4 про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архіву фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчиненні за 2019 рік було знищено. /а.с.134-135, 149-166/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що його вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, так як кредитний договір не був посвідчений нотаріально, з лютого 2015 року у Відповідача виникло право достроково стягнути заборгованість за договором, проте із заявою про вчинення виконавчого напису Відповідач звернувся лише 04 вересня 2019 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги, а також нотаріус при вчинення виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості, так як заборгованість по відсоткам нарахована поза межами кредиту, визначеного у договорі, а також з квітня 2015 року між сторонами існував судовий спір.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»,порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» (крім випадку, передбаченого пунктом 11цього Переліку (щодо стягнення за іпотечними договорами)), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено у перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис було вчинено 04 вересня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, разом з тим, кредитний договір № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року, укладений між «Приватбанк» та ОСОБА_1 не був посвідчений нотаріально.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 зазначила, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій - для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172,для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі N 554/6777/17-ц (провадження N 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Відповідачем не надано підтверджень отримання Позивачем письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за договором, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника Банком, яку дотримано не було.

В пункті 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 645/1979/15-ц визначено, що як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення позичальника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат»,нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Крім того, в виконавчому написі зазначено, що строк, за який проводиться стягнення становить 13 років 11 місяців 2 дні, а саме з червня 2005 року по 19 липня 2019 року, тобто більше трьох років, що вказує на порушення Відповідачем строку визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з вимогою про погашення простроченої заборгованості Відповідач звернувся до Позивача 10 лютого 2015 року /а.с.18/

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника -це обов`язкова умовавчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорісуд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі N 6-887цс17.

Позивач, оспорюючи виконавчий напис посилається на те, що на момент його вчинення були відсутні підстави вважати, що вказана у виконавчому написі сума заборгованості була безспірною.

Як вбачається з виконавчого напису від 04 вересня 2019 року /а.с.18/, заборгованість Позивача становить - 115306.94 євро, що за курсом НБУ на 19 липня 2019 року (29.1953030) становить 3366421.05 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 33147.29 євро; - заборгованість за відсотками 25516.39 євро; - комісія 9518.64 євро; - пеня 47124.62 євро.

При цьому,постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 288/539/15-ц, задоволено позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором, при цьому стягнення відбулося на підставі доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року, ОСОБА_1 станом на 02 квітня 2015 року має заборгованість перед банком в розмірі 40269,63 (Євро), яка складається з: заборгованості за кредитом 33147,29 (Євро); заборгованості по процентам за користування кредитом 4128,72 (Євро); заборгованості по комісії за користуванням кредитом 1630,24 (Євро); пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 1363,38 (Євро).

Таким чином, наявність уПозивача грошового зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором перед Відповідачем до вчинення оспорюваного виконавчого напису підтверджується рішенням суду в цивільній справі № 288/539/15-ц та під час розгляду справи визначено розмір заборгованості Позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

При цьому Відповідач, звернувшись у 2015 році з позовом до суду про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, скористався своїм правом на дострокове стягнення суми заборгованості, однак 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, яким стягнуто заборгованість у безспірному порядку в розмірі 115306.94 євро, що за курсом НБУ на 19 липня 2019 року (29.1953030) становить 3366421.05 гривень з Позивача на користь Відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, Відповідач на підтвердження виникнення заборгованості, яка у рази більша, ніж була вказана при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, належні та допустимі докази не надав, не обґрунтував письмовими доказами на підставі чого виникла така заборгованість.

Таким чином, станом на день винесення оскаржуваного виконавчого напису 04 вересня 2019 року, між сторонами був наявний спір з приводу дійсності кредитного договору та розміру заборгованості за спірним кредитним договором, рішення у справі було винесено 10 жовтня 2019 року, в подальшому вказане рішення, було скасовано постановою апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, яку постановою касаційної інстанції від 07 вересня 2022 року залишено без змін, що в свою чергу вказує на наявність на день винесення оскаржуваного виконавчого напису спору між сторонами щодо розміру заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що на момент вчинення виконавчого напису вказана у ньому сума заборгованості була безспірною.

Наведені вище обставини в їх системному зв`язку вказують на те, що Відповідач, звертаються до Третьої особи 1 з заявою на вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_1 не надав належних доказів безспірності заборгованості, а нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом в зв`язку з чим було недотримано умови та процедуру вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, порушено строки звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а Відповідач належних підтверджень, які б спростовували доводи Позивач не надав.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Представник Відповідача в поданому відзиві вказує на наявність підставі для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності /а.с.96/, оскільки виконавчий напис було вчинено у 2019 році та про його наявність він міг дізнатися з моменту відкриття виконавчого провадження, починаючи з 2021 року, проте з позовом звернувся у 2024 році.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертою статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинено 04 вересня 2019 року /а.с.18/, з заявою про відкриття виконавчого провадження Відповідач звернувся до відділу ДВС 10 грудня 2021 року /а.с.21/, виконавче провадження було відкрито 01 лютого 2022 року /а.с.22/, при цьому Позивач при зверненні до суду вказує, що про наявність виконавчого провадження він дізнався із застосунку «Дія» в червні 2024 року, з звязку з чим, 07 липня 2024 року було направлено до відділу ДВС заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження /а.с.19/, а з позовом до суду Позивач звернувся 21 серпня 2024 року, тобто Позивачем не було пропущено строк позовної давності, а доказів зворотного представником Відповідача додано не було.

Таким чином, посилання представника Відповідача на наявність підстав для застосування правових наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач при зверненні до суду також просить стягнути з Відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

До матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги від 26 червня 2024 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Барістор Україна» та ОСОБА_1 , в особі Пясецької Наталії Петрівни, яка діє на підставі довіреності. /а.с.170/

Відповідно до розрахунку гонорару (винагороди) за надання правової допомоги по Договору про надання правової допомоги від 26 червня 2024 року, по справі № 759/17251/24 товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Барістор Україна», здійснено наступний перелік робіт (наданих послуг): 1. Консультація та узгодження правової позиції з клієнтом 5000.00 гривень; 2. Підготовка та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (збір та аналіз документів для визначення правової позиції з визначенням та опрацюванням і зберіганням доказів) 10000.00 гривень; 3. Підготовка та направлення інших процесуальних документів по справі, а саме: заява про забезпечення позову та інше 5000.00 гривень; 4. Опрацювання відзиву по справі та підготовка правової позиції 5000.00 гривень; 5. Представництво інтересів в судових засіданнях 15000.00 гривень, всього 40000.00 гривень. /а.с.171/

Згідно платіжної інструкції № f9f69cfeb від 26 червня 2024 року, ОСОБА_7 сплачено ТОВ «ЮК «Барістор Україна» за надання правової допомоги згідно договору б/н від 26 червня 2024 року за ОСОБА_1 кошти в розмірі - 40000.00 гривень. /а.с.171/

Представник відповідача заперечувала проти стягнення на користь Позивача понесених витрат на правову допомогу з тих підстав, що кошти за договором про надання правової допомоги сплачено не Позивачем, а іншою особою ОСОБА_7 , яка не стороною у справі.

Проте, зазначені доводи представника Відповідача спростовуються Договором про надання правової допомоги від 26 червня 2024 року, в якому визначено, що від імені ОСОБА_1 діє Пясецька Наталія Петрівна, тобто її наділено повноваженнями, зокрема для оплати послуг з надання правової допомоги в даній справі.

Представник Відповідача в поданому відзиві вказує, що повністю не визнає позовні вимоги у справі, а тому просить відмовити у задоволенні витрат на правову допомогу, при цьому в разі задоволення позову просить зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідач скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та вказав, що їх розмір є завищеним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд приходить до висновку, що визначені представником позивача витратина правову допомогу у розмірі 40000.00 гривень є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

При цьому, суд також вважає необхідним зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Визначаючи розмір понесених витрат на правову допомогу, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бутиспіврозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, ціну позову та враховуючи заявлене Відповідачем клопотання про зменшення витрат, суд з огляду нарозумну необхідність судових витрат, обмежує їх розмір з 40000.00 гривень до 15000.00 гривень.

Таким чином, позов в частині заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211.20 гривень /а.с.13/ та сплачено 605.60 гривень судового збору за подання заяви про забезпечення позову /а.с.36/, яка була задоволена судом, а тому вказані витрати в сумі 1816.80 гривень, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись Законом України «Про нотаріат»; Законом України «Про виконавче провадження»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 15, 16, 18, 256, 257, 261 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 2567.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місто Київ, вулиця Грушевського,1 Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15000.00 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1816.80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук