Рішення

від 17.01.2025 по справі 755/8136/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/8136/24

Провадження №: 2/755/14/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про позбавлення батьківських прав, передання дітей для подальшого влаштування та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник позивача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради, про позбавлення батьківських прав, передання дітей для подальшого влаштування та стягнення аліментів.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для її подальшого влаштування; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти (аліменти) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття на особу або установу в якій буде перебувати дитина; стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти (аліменти) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття на особу або установу в якій буде перебувати дитина.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації перебуває малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є відповідачі у справі. 18 травня 2023 року службою виявлено малолітню ОСОБА_3 , батько дитини був у нетверезому стані, пояснив, що ніде не працює, родина не має постійного місця проживання, мати з дитиною за зареєстрованим місцем проживання не мешкають, оскільки їх не пускають родичі. 19 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про влаштування дитини в державний заклад. В подальшому, на підставі наказу Служби від 01 червня 2023 року дитину влаштовано в родину ОСОБА_4 - прабабусі дитини, за повідомленням якої батьки забрали дівчинку для влаштування дівчинки до медичного закладу, проте цього не зробили. В подальшому Служба отримала повідомлення, що 01 серпня 2023 року відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку працівниками Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 виявлено малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому дитину з метою проходження медичного обстеження влаштовано до КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2». 08.08.2023 року Службою ОСОБА_3 відповідно до акту про факт передачі дитини влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради, де вона перебуває на даний час. На запит Служби Центр поінформував, що мати ОСОБА_5 періодично відвідує дитину та інколи приносить передачі (печиво і фрукти). Батько за весь час перебування дитини у закладі тільки два рази відвідав дитину у вересні 2023 року. Дитину постійно відвідує прабабуся ( один раз на місяць), завжди приносить цукерки, печиво та фрукти. 31.08.2023 року на запит Служби КНП «Міський заклад надання психіатричної допомоги» щодо ОСОБА_2 повідомив, що вона не має високого ступеню втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. 31.08.2023 року КНП «Київський заклад з надання психіатричної допомоги» листом від № 061/223-1906 на запит Служби повідомив стосовно ОСОБА_1 , що він був оглянутий лікарською консультативною комісією, надання висновку ЛКК про наявність у нього тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків на даний момент неможливе в зв`язку з недостатнім за тривалістю періодом спостереження у лікаря. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 12.09.2023 року ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення (справа №755/11591/22). Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб 05.10.2023 року поінформував Службу та зазначив, що квартира в якій мешкає родина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 потребує косметичного ремонту, відсутнє спальне місце для дитини. Також Центр листом від 22.02.2024 року № 103/42-262 повідомив, що родині ОСОБА_6 , яка мешкала за адресою АДРЕСА_2 надається соціальна послуга соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Водночас зазначено, що ОСОБА_2 приходить на заняття навчального курсу з розвитку батьківського потенціалу з порушенням гігієнічних норм, з приводу чого не допускається до занять. ОСОБА_1 від навчального курсу відмовився, погрожував спеціалісту фізичною розправою та не виконує умов договору. Батьки станом на 22.02.2024 року за вказаною адресою вже не мешкають. З 29.09.2023 року по 29.03.2024 року батькам ОСОБА_6 надавалась соціальна послуга соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Протягом супроводу батьки дитини не виконували рекомендації фахівця із соціальної роботи, не відвідували консультації психолога, розпочали, але не завершили навчальний курс з розвитку батьківського потенціалу, загалом не виконали умови договору та ухилялися від виконання плану соціального супроводу. У батьків низька мотивація до змін, батьківський потенціал на низькому рівні, відсутнє бажання виховувати дитину, останні не мають постійного місця проживання і місце їх перебування невідоме. Батьки за весь час перебування малолітньої ОСОБА_3 у державному закладі до теперішнього часу не створили доньці належні умови для проживання та виховання. Довідок з місця роботи не надали, адресу фактичного місця проживання не повідомили. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідомо самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не готують її до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування дитині, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, не створюють належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавляться її здоров`ям та нехтують її потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов`язками.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. (а.с.73-74)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначити справу до судового розгляду по суті. (а.с.115, 117-118)

Представник позивача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Карпенко І.Б. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково зазначила, що відповідачі з донькою мешкали в бомбосховищі, звідки, на підставі виклику свідків, їх забрала поліція. За час перебування дитини в закладі мати інколи відвідувала доньку, батько не приходив. Зауважила, що соціальний супровід дитини завершено, проте відповідачі не закінчили курс розвитку батьківського потенціалу, наразі їх місце перебування не відоме. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства.

Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Цимбал Ю.А. в судовому засіданні просив позов задовольнити та пояснив, що ОСОБА_1 не відвідував дитину в центрі, ніде не зареєстрований, вживає алкогольні напої.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином,

Представник третьої особи Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. (а.с.80)

Відповідачі заяв чи клопотань до суду не подали.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні не з`явившихся осіб.

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За даними свідоцтва про народження таповного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_1 . (а.с.19, 20-23).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-ІУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба), як дитина, яка опинились у складних життєвих обставинах (наказ Служби від 22.05.2023 № 3). (а.с.14-15)

Батько дитини не має зареєстрованого місця проживання (а.с.94). Мати дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.66).

Згідно доповідної, 18.05.2023 року Службою за адресою: АДРЕСА_4 було виявлено малолітню ОСОБА_3 (а.с.28, 29)

18.05.2023 року Службою спільно із працівником СЮП Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві було складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, в якому зазначено, що батьки не мають місця проживання, не працюють та нездатні забезпечити належний догляд за дитиною. (а.с.36-38)

Цього ж числа ОСОБА_3 була влаштована до Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 (а.с.33).

19.05.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Служби із заявою про влаштування дитини до державного закладу через складні життєві обставини - відсутність постійного місця проживання, роботи та коштів на утримання дитини. (а.с.35)

Цього ж числа ОСОБА_2 надала письмові пояснення та повідомила, що від шлюбу з ОСОБА_1 мають доньку ОСОБА_3 , з якою зареєстрована в АДРЕСА_3 , де проживають її родичі, які після народження доньки заборонили їй проживати разом з чоловіком за вказаною адресою, щоб вона з дитиною не претендувала на житло. Її чоловік ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , де місця для проживання не було. Вони вимушені були знімати квартиру, з якої їх виселили. Вони поїхали до родичів в АДРЕСА_6 , де проживали до травня 2023 року у приватному будинку з бабою та дідом, звідки були вимушені виїхати та повернулись до в м. Київ. Житла в Києві не мають, за місцем реєстрації родичі їх не пускали. (а.с.44-45)

25.05.2023 року до Служби із заявою звернулася прабабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , в якій просила передати їй на утримання та виховання рідну правнучку ОСОБА_3 , пояснила, що мати дитини ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства за психічним захворюванням, знаходиться на обліку в психоневрологічному диспансері, батько дитини постійно вживає алкогольні напої, не має постійного місця проживання, не працює, долею дитини не цікавиться. (а.с.30)

Наказом Служби від 01.06.2023 року № 8 «Про тимчасове влаштування дитини» малолітню ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_4 (а.с.31)

02.06.2023 року дитину було передано ОСОБА_4 , що відображено в акті про факт передачі дитини ОСОБА_3 (а.с.32)

15.08.2023 року ОСОБА_4 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що напочатку червня 2023 року до неї тимчасово було влаштовано ОСОБА_3 , в середині липня 2023 року психічний стан дитини став погіршуватися. ОСОБА_2 сказала, що вони покладуть дитину в лікарю. ОСОБА_4 віддала дитину матері. У подальшому виявилося, що дитину до лікарні не влаштували і дитину знову забрала поліція. (а.с.34)

Згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку працівниками Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України від 01.08.2023 року, в м. Києві за адресою: АДРЕСА_7 виявлено малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.40)

У подальшому дитину з метою проходження медичного обстеження влаштовано до КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2» (а.с.39).

08.08.2023 року ОСОБА_3 відповідно до акту про факт передачі дитини влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (далі -Центр), де на час розгляду справи перебуває дитина. (а.с.130)

08.08.2023 року ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких повідомила, що перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Їх донька ОСОБА_5 проживала у тітки в с. Віта-Поштова Київської області. Разом із чоловіком вони забрали дитину. Не маючи місця проживання, приблизно тиждень проживали в бомбосховищі за адресою: АДРЕСА_4 . Там спали на ліжаках, води не було, дитину не мили, до вбиральні ходили у найближчий супермаркет. 31.07.2023 року вночі до бомбосховища прийшли працівники поліції та вилучили дитину. Разом із чоловіком вони знайшли тимчасовий прихисток, договір оренди не укладали. Стверджувала, що хоче повернути доньку, однак винаймати житло не мають можливості. (а.с.48)

08.08.2023 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких повідомив, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 . Дружина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , де проживають її родичі, які не бажають щоб їх родина проживала разом з ними. У них не було ні житла, ні грошей. Перший раз вони проживали у підвалі житлового будинку. Їжу їм давали сусіди з цього ж будинку. Потім Служба у справах дітей дитину влаштувала в лікарню з метою медичного обстеження та лікування. Звідти він самостійно забрав доньку Наприкінці липня 2023 року він разом із дружиною забрали свою доньку від бабусі ОСОБА_4 , з якою вона жила у с. Віта-Поштова. Повернулися в місто Київ, де почали жити в укритті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Спали на ліжаках, до вбиральні ходили в супермаркет, дитину не мили, тому що в укритті не було води. Маючи тимчасові підробітки купував продукти харчування. Грошей на оренду житла не було. 31.07.2023 року вночі у підвал прийшли працівники поліції та забрали доньку. Тимчасово проживали у знайомої бабуся, договір оренди не укладали. (а.с.53-54)

01.09.2023 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення та повідомив, що з жовтня 2023 року планують з дружиною виїхати в с. Лукаши Київської області, де їм дозволили проживати друзі. (а.с.55)

01.09.2023 року ОСОБА_2 у поясненнях повідомила, що вони змінили адресу проживання, проживають у знайомих по АДРЕСА_1 . Проходить стажування двірником. Планують з чоловіком у жовтні 2023 року виїхати в село Лукаши Київської області, де будуть тимчасово проживати та вести господарство. Будуть відвідувати доньку, мають бажання її виховувати та відвідувати. (а.с.50)

03.08.2023 року ОСОБА_7 надала письмові пояснення та повідомила, що у неї є дядько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який постійно вживає спиртні напої, з яким у неї погані відносини. Він веде бродячий образ життя та жив з дитиною у підвалах. (а.с.59)

03.08.2023 року ОСОБА_8 надала письмові пояснення, в яких повідомила, що є бабусею ОСОБА_3 . Її син ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають доньку. Дитину вдруге працівниками поліції доставлено до лікарні, у зв`язку з тим, що її батьки вживають алкогольні напої та неналежним чином виховують і утримують свою дитину, ведуть бродячий образ життя, проживають в укритті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Пояснила, що разом із сином не можуть проживати, оскільки він зловживає алкогольними напоями та постійно вчиняє сварки. (а.с.58)

31.08.2023 року на запит Служби КНП «Міський заклад надання психіатричної допомоги» повідомив, що ОСОБА_2 на момент огляду 23.08.2023 вона не має високого ступеню втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. (а.с.26)

Також 31.08.2023 року КНП «Київський заклад з надання психіатричної допомоги» повідомив, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарською консультативною комісією, надання висновку ЛКК про наявність у нього тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків на даний момент неможливе в зв`язку з недостатнім за тривалістю періодом спостереження у психіатра. (а.с.27)

Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб листом від 05.10.2023 року поінформував Службу, що квартира в якій мешкає родина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 потребує косметичного ремонту, відсутнє спальне місце для дитини. (а.с.16)

Також Центр листом від 22.02.2024 року повідомив, що родині ОСОБА_2 , яка мешкала за адресою АДРЕСА_1 надається соціальна послуга соціальний супровід сімей з 29.09.2023, ОСОБА_2 приходить на заняття навчального курсу з розвитку батьківського потенціалу з порушенням гігієнічних норм, з приводу чого не допускається до занять. ОСОБА_1 від навчального курсу відмовився, погрожував спеціалісту фізичною розправою та не виконує умов договору. Батьки не мають постійного місця проживання. (а.с.17)

Згідно листа Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 02.04.2024 року, з 29.09.2023 року по 29.03.2024 року ОСОБА_6 надавалась соціальна послуга соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Протягом супроводу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виконували рекомендації фахівця із соціальної роботи, не відвідували консультації психолога, розпочали, але не завершили навчальний курс з розвитку батьківського потенціалу. У батьків низька мотивація до змін, батьківський потенціал на низькому рівні, відсутнє бажання виховувати дитину. (а.с.18)

На запит Служби Центр листами від 02.04.2024 та від 04.09.2024 поінформував, що мати та прабабуся періодично відвідують ОСОБА_5 . Батько за весь час перебування дитини у закладі тільки два рази відвідав дитину у вересні 2023 року. (а.с.60, 107).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є прабабусею ОСОБА_5 , яка проживала у свідка з народження до 2021 року. Показання свідка є аналогічними її поясненням, наведеним вище (а.с.34). За показаннями свідка відповідачі не мають місця постійного проживання, без допомоги свідка не можуть опікуватися дитиною, дитина їм не потрібна. Зазначила, що ОСОБА_2 робить те, що їй каже чоловік ОСОБА_1 . Також зазначила, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання комісії №4 від 10.04.2024), враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що вони ухилилися від виховання та утримання дитини. (а.с.9-11)

Предметом судового розгляду у цій справі є обставини щодо позбавлення батьківських правОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно їх малолітньої дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно позовної заяви, позивач просить позбавити відповідачів батьківських прав з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України, а саме, - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Системний аналіз зазначених вище норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається: "хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

У даній ситуації судом враховано, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Частинами другою та четвертою статті 155 СК України визначено, щобатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

У підготовчому засіданні, судом, з урахуванням положень ст. 171 СК України, та враховуючи вік малолітньої дитини, визнано за недоцільне вислуховування думки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по суті спору.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, оскільки відповідач свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування дитині, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавиться її здоров`ям та нехтує її потребами, за час перебування дитини в Центрі з 08.08.2023 жодного разу не відвідав доньку.

Що стосується вимог позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства, перебуває на обліку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи - Висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №1027 від 24 грудня 2024 року, наданого КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

За викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки остання не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків внаслідок тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Також суд не вбачає підстав для передачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації для подальшого влаштування дитини, оскільки з 08.08.2023 року ОСОБА_3 влаштована до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де перебуває й на час розгляду справи.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини суд приходить наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням та в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це передбачено ст. 182 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням положень ч. 2 та 3 ст. 193 СК України, за якими, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах, за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, суд вважає за необхідне встановити порядок виконання рішення суду.

За змістом ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Законодавчо на відповідачів покладено обов`язок забезпечення утримання дитини, якого вони не виконують, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст.182 СК України, та беручи до уваги ненадання відповідачами будь-яких доказів на спростування обставин, викладених позивачем та підтверджених матеріалами справи, суд приходить до висновку про стягнення з кожного з відповідачів,аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10 травня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, на користь особи або установи в якій перебуватиме дитина.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Пунктом 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач в силу п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнений від сплати судового збору, та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, визначених п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн (за вимогами майнового та немайнового характеру), з відповідача ОСОБА_2 - в сумі 1 211,20 грн (за вимогою про стягнення аліментів).

Крім цього, суд роз`яснює, що відповідно до положень статей 168, 169 СК України, у разі позбавлення батьківських прав, особа не позбавлений права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 1, 7, 150, 164-166, 179, 180-183, 191, 193 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10,49, 76-82, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 272, 354,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування (ЄДРПОУ: 37203257, місцезнаходження: м.Київ, бульв. Івана Котляревського, буд.1/1), до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37397237, місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, 4-А), Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ: 44603127, місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, смт Ворзель, вул. Кленова, буд.31), про позбавлення батьківських прав, передання дітей для подальшого влаштування та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 10 травня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, на користь особи або установи в якій перебуватиме дитина.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 10 травня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, на користь особи або установи в якій перебуватиме дитина.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути зОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути зОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: