Ухвала

від 29.01.2025 по справі 761/1391/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1391/25

Провадження № 4-с/761/68/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Савчук Ю.Н.

при секретарі - Габунії Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ПАТ КБ «Надра», ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена скарга, в обґрунтування якої скаржником зазначено, що на виконанні у Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 38410832 з примусового виконання судового наказу № 2н-2995/10, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.

06.02.2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Надра», у зв`язку з чим право вимоги за кредитним договором було відступлено ПАТ КБ «Надра Банк» на користь ТОВ «Сіті Фінанс» на аукціоні у складі лоту GL6N414484 (https://prozorro.sale/)

Відповідно до довідки № 1-106052, виданої ТОВ «Сіті Фінанс» 16.05.2024 року, заборгованість за кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року погашена шляхом укладення 03.05.2024 року Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року, у товариства відсутні будь-які претензії фінансового та майнового характеру за Кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року до ОСОБА_1 .

Станом на дату звернення із заявою до суду боржником сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Представник скаржника адвокат Альошкіна О.І. звернулася до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції із заявою про скасування арешту, накладеного на майно боржника в межах виконавчого провадження №38410832.

Листом від 23.12.2024 року Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції міністерства юстиції було відмовлено у скасуванні арешту у зв`язку із відсутністю ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», яким видано довідку про повне погашення заборгованості за кредитним договором, а відтак вказана довідка не може підтверджувати відсутність претензій до боржника згідно виконавчого документу.

Наявність арешту (обтяження) в ДРРПНМ перешкоджає Скаржникові в безперешкодному розпорядженні та реалізації його права власності на належне майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Представник скаржника - адвокат Альошкіна О.І. у судове засіданні не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ ФК «Сіті Фінанс» участь представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджають її розгляду.

Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що судовим наказом у справі № 2н-2995/10 Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» (04053 м. Київ вул. Артема, буд.15, код ЄДРПОУ 20025456, МФО 320003) заборгованість за кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року у розмірі 10 356,45 грн. та 81,78 грн. судових витрат.

Згідно з відповіддю Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) № 84 від 23.12.2024 року на адвокатський запит, у відділі ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження № 38410832 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 10356,45 грн., яке завершене 28.11.2013 року шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.03.2024 року на все нерухоме майно боржника за постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 28.10.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 38410832 було накладено арешт, який станом на сьогоднішній день залишається чинним.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до положень ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Зазначена в судовому наказі заборгованість за кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року у розмірі 10 356,45 грн., укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 25 лютого 2021 року була відступлена ПАТ КБ «Надра» на користь TOB «ФК «Сіті Фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги №GL6N414484 від 06.05.2020 року, укладеного за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-04-03-000056-b від 09.04.2020 року, складеного ТОВ «Юкрейн Проперті Групп».

Відповідно до п.1 цього Договору за цим Договором Банк відступає Новому кредиторові належні банку права вимоги до позичальників за кредитними договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники.

Як вбачається із Додатку № 1 до цього Договору про відступлення права вимоги №GL6N414484 від 06.05.2020 року, в переліку боржників, права вимоги до яких відступлено, наявна інформація щодо позичальника ОСОБА_1 та вказано номер та дату кредитного договору- № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року.

Згідно з п.2 цього Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але, в будь-якому випадку, не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права Кредитора за Основними договорами.

П.4 Договору передбачено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами Новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 1465631,20 грн.

Ціну договору сплачено ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» на користь ПАТ КБ «Надра» платіжним дорученням № 12635 від 01.05.2020 року, а відтак право вимоги до боржника ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2,4 Договору перейшло до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» як нового кредитора.

Однак ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача та про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не звертався, повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання не ініціював.

03.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого у зв`язку із частковим виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором в сумі 10356,45 грн., кредитор здійснив прощення залишку боргу в сумі 19363,05 грн., сторони досягнули згоди про зміну черговості погашення заборгованості.

Відповідно до довідки № 1-106052, виданої ТОВ «Сіті Фінанс» 16.05.2024 року, заборгованість за кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року погашена шляхом укладення 03.05.2024 року Додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року, у товариства відсутні будь-які претензії фінансового та майнового характеру за Кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року до ОСОБА_1 .

Таким чином, судовий наказ виконано ОСОБА_1 повністю, заборгованість перед правонаступником стягувача за кредитним договором № 1810/12/07-ПК від 28.09.2007 року погашена боржником у повному обсязі, залишок заборгованості, яка утворилася за новий період, кредитором прощено.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження відповідно до ст.447 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником, суд вважає, що в даному випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» та п.1 ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №606-ХІV та ч.1 ст.48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.60 Закону №606-ХІV та ст.59 Закону №1404-VІІІ.

Постановою державного виконавця від 28.11.2013 року у виконавчому провадженні 38410832 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 чинного на той час Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження, тобто з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатним.

Законом №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.

Ч.2 ст.50 Закону №1404-VІІІ, в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа від 28.11.2013 року було лише передбачено, що разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.40 Закону №1404-VІІІ від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент звернення скаржника до виконавчої служби із заявою про скасування заходів примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього, в той час, коли передбачені ст.ст.22,23 Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року та ст.12 Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016 року строки для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права скаржника на мирне володіння своїм майном.

Тому відмова у задоволенні скарги призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Ст.2 Закону України «Про міжнародні договори» передбачено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому, невжиття виконавчою службою за заявою представника заходів щодо скасування обтяжень майна останнього, застосованих постановою від 28.10.2013 року в рамках виконавчого провадження 38410832, є неправомірними.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.1,22,23,32,47,52,57,60 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», ст.ст.1,10,12,37,40,48,56,59,74 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,247,258-260,447-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ПАТ КБ «Надра», ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства Міністерства юстиції - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністертсва юстиції Міністерства юстиції, що полягає у не знятті арешту з усього нерухомого майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому проваджені №38410832 на підставі постанови Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38410832, виданої 28.10.2013 року.

Скасувати арешт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер запису про обтяження 12491458 від 06.12.2013 року, перенесеного із запису 3708655, який був накладений на підставі постанови Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38410832, виданої 28.10.2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: