Постанова

від 27.01.2025 по справі 288/539/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/539/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/539/15-ц за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,інтересиякогопредставляє адвокатВолошинаНаталяАндріївна

на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Зайченко Є.О.

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи №288/539/15-ц видані Попільнянським районним суду Житомирської області від 10.10.2019 року щодо:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40 269,63 Євро, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн.;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40269,63 Євро, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн.;

- стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40269,63 Євро, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн.;

- стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40269,63 Євро, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн.;

- стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40269,63 Євро, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн.

На обґрунтування поданої заяви вказував, що 17.08.2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KZK4GF00260001, за умовами якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 41000 Євро зі сплатою процентів у розмірі 0,92% на місяць, строком користування до 15.08.2025 року.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з кожним окремо, були укладені договори поруки.

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду першої інстанції від 10.10.2019 року в справі № 288/539/15-ц вирішено первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково, а саме стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року в розмірі 8053,92 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає по 203361,63 грн. з кожного. Стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 856,80 грн. з кожного. В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не укладеним відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09.12.2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10.10.2019 року скасовано в частині вимог за позовом АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто солідарно із відповідачів, з кожного поручителя окремо, на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 269,63 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 року по справі № 288/539/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10.10.2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09.12.2020 року залишено без змін.

На виконання рішення суду видано виконавчі листи № 288/539/15-ц.

16.09.2021 року Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 66850836 відносно боржника ОСОБА_1 за заявою стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на виконання виконавчого листа №288/539/15-ц. Згідно Постанови про відкриття провадження заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 Євро що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 1 016 808,16 грн.

Тоді як, станом на сьогодні, сума до стягнення за виконавчим листом № 288/539/15-ц є реструктуруваною в силу прийнятого ВРУ закону щодо обов`язкової реструктуризації валютних кредитів.

Так 28.10.2022 року заявником на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та Національного Банку України направлено заяву про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, на підставі п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Заява про реструктуризацію отримана АТ КБ «ПриватБанк» 02.11.2022 року.

Відповідно до наданого розрахунку суми боргу після реструктуризації, загальна сума боргу заявника перед банком становить суму в розмірі 281 844,76 грн.

Таким чином, після реструктуризації, сума боргу заявника зменшилась перед банком та є відмінною від зазначеної суми боргу в судовому рішенні, а тому у заявника відсутній обов`язок його виконувати. Тому, виконавчий лист про стягнення сум заборгованості за судовим рішенням № 288/539/15-ц є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи по справі № 288/539/15-ц.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано пряму норму законодавства, яка уточнює частину другу ст. 432 ЦПКУ і надає пряму підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню навіть при невиконанні діючого рішення суду про стягнення заборгованості, а саме, у зв`язку із реструктуризацією такого боргу, на підставі прийнятого закону щодо реструктуризації таких заборгованостей Закону України від 13.04.2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Спірні виконавчі листи у справі № 288/539/15-ц, видані на виконання рішення суду саме щодо стягнення грошових коштів за споживчим кредитом, що виданий у валюті, який відповідно до п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» підлягає обов`язковій реструктуризації, що вбачається з судових рішень по справі № 288/539/15-ц. Та відповідно до прямої норми Закону, а саме п. 2 Розділу 4 Закону, виконавчий лист, що виданий на підставі такого рішення підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню відповідно до ст. 432 ЦПКУ, так як сума заборгованості за вказаним рішенням суду є реструктуруваною, згідно заяви позичальника, що отримана кредитором.

Суд не дослідив і як наслідок не встановив, що крім того, що заборгованість за судовим рішенням підпадає під обов`язкову реструктуризацію, вона на момент звернення за визнанням виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню є реструктуруваною, оскільки 28.10.2022 року заявником на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та Національного Банку України направлено заяву про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті № К2К4GF00260001 від 17.08.2005 року, на підставі п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування.

Заява про реструктуризацію отримана банком 02.11.2022 року. Заява направлена у строк передбачений п. п. 3 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» - протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в даній справі. Відповідно до наданого розрахунку суми боргу після реструктуризації, загальна сума боргу заявника перед банком становить суму в розмірі 281 844,76 грн. Відтак, відповідно до п. п. 12 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», реструктуризація боргу за судовим рішенням по справі № 288/539/15-ц відбулась 02 листопада 2022 року (день отримання кредитором заяви про проведення реструктуризації). Судове рішення ухвалене до проведення реструктуризації, а тому виконавчі листи видані на виконання цього судового рішення підлягають визнанню як такими, що не підлягають виконанню (п. 4 розділ 2 Закону).

Натомість, судом першої інстанції помилково не було встановлено, що підставою за п. 4 розділу 2 Закону, для визнання судом відповідно до статті 432 Цивільного процесуального кодексу України таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, виданого для звернення до виконання рішення суду (ухваленого до дня проведення такої реструктуризації), яким передбачено стягнення грошових коштів, є проведення реструктуризації зобов`язань, відповідно до Закону.

Також додає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи було призначено на 15.10.2024 року на 11:00 годин. Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 26.08.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Волошиної Н.А. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено. Проте, 15.10.2024 року о 10:58 годин у Житомирській області було оголошено повітряну тривогу, яка тривала до 11:29 годин. Під час повітряної тривоги призначений розгляд судового засідання не проводився. Надалі представник ОСОБА_1 адвокат Волошина Н.А. неодноразово телефонувала до помічника головуючого судді Зайченко Є.О., яка повідомила, що суддя перебуває на розгляді наступної по графіку справи, яка призначена після справи №288/539/15-ц, а потім повідомила, що суддя перебуває в нарадчій кімнаті, тому потрібно чекати. З 11:38 години представник ОСОБА_1 адвокат Волошина Н.А. до 13:00 години чекала початку розгляду справи в режимі відеоконференції в системі EasyCon, проте запрошення до розгляду справи від Попільнянського районного суду Житомирської області так і не надійшло, а надалі помічник головуючого судді навіть не відповідала на телефонні дзвінки. Згідно відповіді ДП «Інформаційні судові системи» № 5863/6/12-00-24 від 25.10.2024 року на адвокатський запит, адвокат Волошина Н.А. авторизувалась на сайті ВКЗ 15.10.2024 о 11:38:30 год, в сервісі ВКЗ не зафіксовано конференцію з внесеним номером справи №288/539/15-ц від 15.10.2024 року, що свідчить про те, що Попільнянського районного суду Житомирської області не запрошував Адвоката Волошину Н.А. до участі в судовому засіданні по даній справі.

Цим самим Попільнянський районний суд Житомирської області позбавив ОСОБА_1 , який діяв у справі №288/539/15-ц через свого представника адвоката Волошину Н.А., на реалізацію свого права на захист, права на надання суду своїх доводів та пояснень, права подавати докази, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи.

АТ КБ «ПриватБанк» та боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник ОСОБА_1 адвокат Волошина Н.А. у судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити її вимоги, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Адаменко Т.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 надіслати до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Попільнянського районногосуду Житомирськоїобласті від10жовтня 2019року усправі №288/539/15-ц первісний позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року в розмірі 8053,92 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає по 203 361, 63 грн. з кожного, а також сплачений судовий збір в розмірі 856,80 гривень з кожного. В решті позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання кредитного договору № К2К4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не укладеним. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання кредитного договору № К2К4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не укладеним.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року в частині вимог за первісним позовом та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40269,63 (Євро), що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» по 2142,00 грн. з кожного понесених судових витрат. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишено без змін.

Як вбачається із заяви від 28 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (а.с.11-12).

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок боржника з виконання виконавчого листа існує, добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження не відбулось, тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні. Матеріали справи свідчать, що на даний час заборгованість за вказаними виконавчими листами не сплачена, що, в свою чергу, виключає можливість застосування положень частини 2 статті 432 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Між тим, 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 13.04.2021 року, який надає позичальнику право на проведення реструктуризацій зобов`язання за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.

В розділі IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» були внесені зміни згідно з якими зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у встановленому порядку та умовах, визначених Законом.

Так, підпунктами 1, 2, 3 пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ, визначено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

3) реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Згідно з підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 розділу IV днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», проведення відповідно до цього Закону реструктуризації зобов`язань, передбачених договором, є підставою для визнання судом відповідно до статті 432 Цивільного процесуального кодексу України таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, виданого для звернення до виконання рішення суду (ухваленого до дня проведення такої реструктуризації), яким передбачено стягнення грошових коштів та/або звернення стягнення на нерухоме майно.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Таким чином, зі змісту положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та статті 432 ЦПК України вбачається, що проведення реструктуризації зобов`язань за договором є підставою для визнання судом відповідного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, саме спеціальним Законом, який має пріоритетне застосування в даних правовідносинах передбачена окрема підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, а обмежився посиланням лише на положення процесуального закону.

Разом з тим судом встановлено, що 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву про реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті № K2K4GF00260001 від 17.08.2005 року, на підставі пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт проведення стягувачем АТ КБ «Приватбанк» реструктуризації зобов`язань за кредитним договором № K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року.

У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» пояснив, що домовленості між банком та ОСОБА_1 щодо реструктуризації зобов`язання за кредитним договором №K2K4GF00260001 від 17 серпня 2005 року не досягнуто, реструктуризація не відбулася у зв`язку із тим, що станом на 01 січня 2014 року була наявна прострочена заборгованість.

У свою чергу представник ОСОБА_1 зазначила, що у Печерському районному суді міста Києва розглядається цивільна справа №759/7603/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, зокрема що стосується непроведення банком реструктуризації зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» відсутні, тому заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права у зв`язку із недопущенням представника заявника до участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Отже, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви, однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнаннявиконавчих листівтакими,що непідлягають виконанню, підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.367,368,374,376,381-384ЦПКУкраїни, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якого представляє адвокатВолошина НаталяАндріївна, задовольнити частково.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.

Головуючий Судді