Постанова

від 30.01.2025 по справі 128/4969/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/4969/24

Провадження № 22-ц/801/449/2025

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуСправа № 128/4969/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2024 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Карпінської О.Ф. в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

встановив:

Короткий зміст заявлених вимог.

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2024 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна передано за підсудністю на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, що розташований за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 7, Київської області.

Роз`яснено заявникам, що передача справи, з підстав зазначених в даній ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дмитришина Тетяна Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2024 року та направити справу на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.29 ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 295 ЦПК України, безпідставно взяв до уваги довідку про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , тому зробив помилковий висновок щодо підсудності цієї справи іншому суду. Крім того покликається на фактичне місце проживання ОСОБА_2 , яке відноситься до юрисдикції Вінницького районного суду Вінницької області.

Заінтересовані особи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.295 ЦПК України заява про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо особа перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги за місцем знаходження цього закладу.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Пунктом четвертим Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування, є витяг із реєстру територіальної громади, який видається органом реєстрації або центром надання адміністративних послуг у паперовій формі за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб`єкт звернення). Суб`єкт звернення для отримання витягу може також звернутися через Єдиний державний веб-портал електронних послуг після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації. Витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу (пункти 36, 45, 46 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)).

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Крім того постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 24 червня 2024 року в справі № 554/7669/21 визначено, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Отже в нормах ЦПК України та правозастосовної практики вбачається використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Так, з долучених до заяви документів убачається, що зареєстрованим місцем проживання заінтересованої особи ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

При цьому будь яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) заінтересованої особи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , або перебування його на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги, розташованого на території Вінницького району Вінницької області матеріали справи не містять, як і не додано таких до суду апеляційної інстанції.

Тобто установлено, що місце проживання заінтересованої особи ОСОБА_2 не зареєстроване на території Вінницького району Вінницької області.

Таким чином встановивши, що місцем реєстрації особи визнання недієздатної якої ставиться питання є АДРЕСА_1 , що не підсудна Вінницькому районному суду Вінницької області, а відноситься до підсудності Вишгородського районного суду Київської області місцевий суд прийшов до вірного висновку про передачу вказаної цивільної справи до останнього.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і її слід залишити без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 375, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк