Постанова

від 22.01.2025 по справі 5023/5847/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Харків Справа № 5023/5847/11 (922/136/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

представників учасників провадження у справі про банкрутство:

ліквідатор арбітражний керуючий Корольов В.В. на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №5023/5847/11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" (вх.№2609Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кононовою О.В., у справі №5023/5847/11 (922/136/24)

за позовом фізичної особи-підприємця Ринського Владислава Леонідовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ"

за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про витребування майна,

в межах провадження у справі №5023/5847/11 про неплатоспроможність ФОП Ринського Владислава Леонідовича

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №5023/5847/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця Ринського В.Л.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 позовні вимоги задоволено; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" на користь ОСОБА_4 нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-4 в літ. "А-5", загальною площею 66, 9кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 028, 00грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ТОВ "Елданиз" є недобросовісним набувачем спірного майна; від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Спірне майно є власністю особи, що визнана банкрутом, і має бути включено до ліквідаційної маси та реалізовано в межах справи про банкрутство для задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ЕЛДАНИЗ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; також просить здійснити розподіл судових витрат.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що добросовісний набувач, який придбаває майно у процедурі ліквідації банкрута має такий же захист своїх майнових прав щодо придбаного майна, як і щодо майна, придбаного в порядку виконання судових рішень за Законом України "Про виконавче провадження", та таке майно не може бути витребувано від нього в силу положень частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України.

На думку апелянта, витребування майна зі статутного капіталу ТОВ "ЕЛДАНИЗ" впливатиме на права й законні інтереси його учасника ОСОБА_5 огли.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №5023/5847/11 (922/136/24); встановлено учасникам справи строк до 25.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.12.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "22" січня 2025 р. об 11:00год.

24.12.2024 від арбітражного керуючого Корольова В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що ТОВ "ЕЛДАНИЗ" є недобросовісним набувачем спірного майна; вважає, що справедливий баланс та розумне співвідношення (пропорційність) будуть дотримані при задоволенні заявлених позовних вимог про витребування майна.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 заяву арбітражного керуючого Корольова В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "22" січня 2025 об 11:00год., провести в режимі відеоконференції з арбітражним керуючим Корольовим В.В.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

До початку судового засідання 22.01.2025 від арбітражного керуючого Корольова В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь в інших судових засіданнях.

Однак, арбітражний керуючий Корольов В.В. під`єднався для участі у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.01.2025 у режимі відеоконференції; проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Апелянт та інші учасники провадження у справі про банкрутство своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники учасників у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Поштові конверти з копією ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, що були надіслані на адресу третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повернулися до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку "адресат відсутній".

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відмітками: "адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання або інші причини, є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Апелянт 03.12.2024 отримав копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у підсистемі "Електронний суд", користувачем якої він є.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, арбітражний керуючий Корольов В.В. висловив доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи арбітражного керуючого Корольова В.В., викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, постановою Господарського суду Харківської області від 20.07.2011 у справі №5023/5847/11 ФОП Ринського Владислава Леонідовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шинкарчука А.В.

Колишнім ліквідатором ФОП Ринського В.Л. арбітражним керуючим Шинкарчуком А.В. було виявлено майно боржника - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:1-4 загальною площею 66, 9кв.м в літ. "А-5", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно банкрутом було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі Договору іпотеки № 000000013400/S від 19.06.2008.

Колишнім ліквідатором ФОП Ринського В.Л. арбітражним керуючим Шинкарчуком А.В. проведено аукціон з продажу майна банкрута, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:1-4 загальною площею 66, 9кв.м в літ. "А-5", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу аукціону №6 від 26.07.2011 року переможцем аукціону став ОСОБА_6 , який придбав майно банкрута за 87 780, 00грн.

30.07.2011 між ФОП Ринським В.Л. в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та гр. ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1-:1-4, загальною площею 66, 9кв.м, в літері "А-5", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено ПН ХМНО Купровською Я.М., та зареєстровано за № 728.

В подальшому 24.10.2011 ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.10.2011, посвідченого ПН ХМНО Купровською Я.М. за №1012, відчужив зазначене нерухоме майно ОСОБА_7 .

24.09.2013 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого ПН ХМНО Зубарєвим І.Ю. за №4704, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:1-4, загальною площею 66, 9кв.м, в літері "А-5", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , набула ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі №5023/5847/11 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.07.2011, укладений між ФОП Ринським В.Л. в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та гр. ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Купровською Я.М. в реєстрі за №728, на підставі протоколу проведення прилюдних торгів № 6 від 26.07.2011 щодо реалізації нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1-:1-4, в літері "А-5", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66, 9кв.м.

При винесенні вказаної ухвали суд дійшов висновку, що реалізацію нерухомого майна банкрута - ФОП Ринського В.Л. було здійснено ліквідатором Шинкарчуком А.В. не сумлінно та не розумно, без урахування інтересів боржника та його кредиторів, що є порушенням приписів частини 6 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013). Умови проведення аукціону не надали можливості здійснити продаж майна на конкурентних засадах.

Господарським судом Харківської області були встановлені порушення проведення аукціону, а саме: на час укладення договору про проведення відкритих торгів та на час проведення аукціону відомості про визнання боржника банкрутом не було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; ліквідатор Шинкарчук А.В., уклавши договір на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) 20.07.2011 року з ТБ "Правопорядок", не дотримав тридцятиденний строк, після якого можливо проведення аукціону з продажу вищезазначених нежитлових приміщень у процедурі судової ліквідації; в матеріалах справи відсутній договір між ліквідатором ФОП Ринського В.Л. арбітражним керуючим Шинкарчуком А.В. та суб`єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки нерухомого майна банкрута, яке є предметом спірного договору.

Крім того, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 року у справі №5023/5847/11 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ФОП Ринського В.Л. ОСОБА_8 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі №5023/5847/11, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 року, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Корольова В.В. задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 року у справі №5023/5847/11 та витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-4 в літ. "А-5", загальною площею 66, 9кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, після винесення Східним апеляційним господарським судом постанови від 02.09.2021 про витребування майна на користь ОСОБА_4 , фактичний володілець ОСОБА_1 , яка не була власником цього майна, не мала права ним розпоряджатись та у якої це майно було витребуване постановою апеляційного суду, здійснила його подальше відчуження поза межами справи про банкрутство та уклала договір дарування від 04.10.2021, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстровим №1850.

Згідно з цим договором майно було подароване ОСОБА_2 .

У подальшому право приватної власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано за Яворович Ілоною Валентинівною на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16.11.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого ПН Харківського МНО Орловою О.М. за реєстровим № 1679.

Місцевим господарським судом встановлено, що станом на 21.12.2023 нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-4 в літ. "А-5", загальною площею 66, 9кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ТОВ "ЕЛДАНИЗ" на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04 лютого 2022 року, укладеного між Яворович І.В. та ТОВ "ЕЛДАНИЗ", про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №359447090 від 21.12.2023, яка додані до матеріалів справи.

Як вбачається з інформації, що була надана від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали про витребування доказів, Вайдер Аміною Сейфаддин Кизи, до зміни прізвища ОСОБА_9 , є дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується записом акту про народження № 5348 від 30.08.1991 року.

Згідно з актовим записом про шлюб №2662 від 24.10.2015, ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) уклала шлюб з ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та змінила прізвище на " ОСОБА_12 ".

Таким чином, спірне майно на підставі договору дарування було відчужене ОСОБА_1 її донці - ОСОБА_2 .

Батьком ОСОБА_2 , до зміни прізвища - ОСОБА_9 , є ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що також підтверджується записом акту про народження № 5348 від 30.08.1991.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046444327 від 10.08.2024, який був наданий Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали про витребування доказів, 25.05.2007 було складено актовий запис 627 про народження ОСОБА_14 . Згідно з актовим записом, батьком дитини є ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), матір`ю - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

09.10.2014 прізвище ОСОБА_14 змінено на " ОСОБА_9 ", на підставі заяви батьків про визнання батьківства.

Таким чином, спірне майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя було відчужене ОСОБА_2 матерії її сестри - ОСОБА_3 .

У подальшому на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.02.2022, укладеного між ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та ТОВ "ЕЛДАНИЗ" спірне нерухоме майно було передане ТОВ "ЕЛДАНИЗ".

На сьогоднішній день ОСОБА_5 , який представляв інтереси ОСОБА_3 при внесенні спірного майна до статутного капіталу відповідача ТОВ "ЕЛДАНИЗ" є бенефіціарним власником ТОВ "ЕЛДАНИЗ".

З наведених обставин та наданих на їх підтвердження доказів, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають родинні зв`язки між собою, ОСОБА_5 олги був представником Яворович І.В. і на цей час є учасником ТОВ "ЕЛДАНИЗ", яке створене ОСОБА_3 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільним кодексом України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Водночас, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

У спірних правовідносинах місцевим господарським судом встановлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі №5023/5847/11, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 року, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Корольова В.В. задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 року у справі №5023/5847/11 та витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-4 в літ. "А-5", загальною площею 66, 9кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, після винесення Східним апеляційним господарським судом постанови від 02.09.2021 про витребування майна на користь ОСОБА_4 , фактичний володілець ОСОБА_1 , яка не була власником цього майна, не мала права ним розпоряджатись та у якої це майно було витребуване постановою апеляційного суду, здійснила його подальше відчуження поза межами справи про банкрутство та уклала договір дарування від 04.10.2021, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстровим №1850.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_4 не з його волі, адже 04.10.2021 було подароване ОСОБА_1 іншій особі за відсутності на те підстав.

Більше того, ОСОБА_1 достеменно була обізнана про постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі №5023/5847/11, оскільки саме ОСОБА_1 зверталась з касаційною скаргою на постанову.

Тобто, одночасно оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 вчинила дії з безоплатної передачі спірного майна особі, яка перебуває з нею у родинних зв`язках.

Як зазначене вище, через півтора місяця право приватної власності на вказні нежитлові приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 , яка є тіткою ОСОБА_2 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16.11.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого ПН Харківського МНО Орловою О.М. за реєстровим №1679.

Згідно матеріалів справи, 22.01.2022 ОСОБА_3 було створено ТОВ "ЕЛДАНИЗ" (тобто, через 11 днів після прийняття Верховним Судом постанови від 11.01.2022 у даній справі).

А вже 04.02.2022 ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_5 , на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна передала спірне нерухоме майно ТОВ "ЕЛДАНИЗ".

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають родинні зв`язки між собою, ОСОБА_5 олги був представником ОСОБА_3 і на цей час є учасником ТОВ "ЕЛДАНИЗ", яке створене ОСОБА_3 .

Очевидно, вказані особи діяли явно недобросовісно: впродовж трьох місяців спірне майно тричі було перереєстровано та зареєстровано за ТОВ "ЕЛДАНИЗ", яке було створено за декілька днів до отримання спірного майна.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "ЕЛДАНИЗ" не можуть вважатися добросовісними власниками.

Зазначені особи на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна не могли не знати, що майно відчужується особою, якій вона не належить і яка не має права на її відчуження; фактично зазначеними особами створювалися умови для легітимізації факту незаконного володіння майном, що належить ОСОБА_4 .

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "ЕЛДАНИЗ" не можуть вважатися добросовісними власниками також з тієї підстави, що відомості про спір за позовом ОСОБА_4 і судові рішення про витребування майна на його користь знаходяться на сайті "Судова влада України" і Єдиний реєстр судових рішень та є загальнодоступними.

З урахуванням сукупності наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що ТОВ "ЕЛДАНИЗ" є недобросовісним набувачем спірного майна.

І доводи апелянта про зворотне є безпідставними.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Апелянт посилається на те, що витребування майна зі статутного капіталу ТОВ "ЕЛДАНИЗ" впливатиме на права й законні інтереси його учасника ОСОБА_5 . Однак, не зазначає, яким чином, витребування спірного майна порушує права та інтереси учасника ТОВ "ЕЛДАНИЗ".

І апеляційним господарським судом таких порушень із матеріалів справи не вбачає.

Судом першої інстанції встановлено, що власником майна є ОСОБА_4 , який не втрачав право власності на спірне майна, а тому захист цього права власності не може розглядатись як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на недобросовісність набувачів майна, то в даному випадку відсутні підстави заявляти про втручання у право власності ТОВ "ЕЛДАНИЗ", яке набуто останнім безоплатно, тому апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта і його учасника.

Отже, при задоволенні позову про витребування майна справедливий баланс та розумне співвідношення будуть дотримані.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №5023/5847/11 (922/136/24) без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛДАНИЗ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №5023/5847/11 (922/136/24) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2025.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза