Постанова

від 22.01.2025 по справі 917/759/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/759/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача адвокат Бідюк Я.В., ордер серії ВІ№ 1268033;

1-го відповідача - адвокат Ульянов Р.А., свідоцтво №189 від 15.07.1999 року;

2-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. (вх. №2870П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі № 917/759/23 , ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Ківшик О.В.), повний текст якого складено 25.11.2024 року

за позовною заявою ОСОБА_2 , м.Кременчук, Полтавська обл.

до відповідачів

1. ОСОБА_1 , м. Кременчук, Полтавська обл.

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер", м. Кременчук, Полтавська обл.

про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" у розмірі 400 гривень, а розміри учасників товариства у таких частках : частка ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" становить 100% та дорівнює 400 гривням; визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (вул. Хорольська, буд. 197/6, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ 23807596) у розмірі 400 гривень, а розміри учасників товариства у таких частках: частка ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" становить 100% та дорівнює 400 гривням задоволено; визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (вул. Хорольська, буд. 197/6, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ 23807596) у розмірі 400,00 гривень; визначено розміри учасників товариства у таких частках: частка ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" становить 100% та дорівнює 400 гривням; у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року відмовлено; позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 355,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 355,00 грн.

Представник ОСОБА_1 адвокат Ульянов Р.А. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі; в задоволенні позовних вимог відмовити, покласти на позивача судові витрати у справі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Учасник ТОВ "Промпласполімер" ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; саме в цей день, у відповідності до вимог ст. 1220 ч.2 ЦК України відкрилась спадщина щодо його майна; суд не врахував, що за змістом діючого на той час законодавства слід було розділяти поняття "право на частку в статутному капіталі" та "право участі у товаристві", ці поняття повністю ототожнив, що є помилкою, та не відповідає усталеній практиці Верховного Суду з цього питання.

На момент смерті ОСОБА_4 , саме частка у статутному капіталі, як право на частку майна товариства, а не право на участь в товаристві з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (частина п`ята статті 147ЦК України).

ОСОБА_5 набула в момент смерті свого чоловіка ОСОБА_4 право на частку в статутному капіталі ТОВ "Промпласполімер", як право на частку в майні товариства, пропорційну розміру частки в статутному капіталі, але не право участі у цьому

ОСОБА_6 станом і до сьогодні не набула статусу учасника ТОВ "Промпласполімер" щодо частки в 50%, що належала померлому ОСОБА_7 з двох підстав: 1. права участі в товаристві з обмеженою відповідальністю в момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 визнавалось таким, яке не може спадкуватись (ст. ст. 100, 1219 ЦК України), спадкувалась лише частка в статутному капіталі, як право на частку в майні товариства, а не право на участь в управлінні. 2. ОСОБА_5 не набула статусу учасника товариства також і тому, що не була проведена відповідна державна реєстрація набуття нею відповідного права участі в товаристві, яка лише і дає після набуття чинності Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" можливість реалізовувати права з частки.

ОСОБА_8 не заперечує, що ОСОБА_5 є власником частки в статутному капіталі ТОВ "Промпластполімер" після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 ; він лише заперечує ту обставину, що ОСОБА_5 набула права участі в цьому товаристві, так як "корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються".

Майнові права ОСОБА_5 на отримання частки майна в ТОВ "Промпластполімер", яка припадає на успадковану нею, з боку ОСОБА_9 ніколи не оспорювались, проте він не визнає переходу до ОСОБА_5 разом з часткою і корпоративних прав на управління.

У суду не було підстав для визнання за ОСОБА_5 права на частку в 50% статутного капіталу ТОВ "Промпластполімер", як права на участь в управлінні ТОВ "Промпластполімер", так як це право на участь в управлінні товариством позивачка не успадкувала; а право на частку в 50% статутного капіталу, як право на частку в майні підприємства ніхто у ОСОБА_5 не оспорював, саме це право зафіксоване в свідоцтві про право на спадщину.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 392/1213/17, від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 року, суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 року, з урахуванням ухвали від 06.12.2024 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі № 917/759/23 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

09.12.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 15691), на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2024 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі № 917/759/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "22" січня 2025 року о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/759/23.

24.12.2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що у статуті ТОВ "Промпласполімер" не було передбачено отримання згоди на перехід частки до спадкоємця учасниками товариства, або згоди на вступ до товариства або права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства; позивач , як спадкоємець, не відмовлялася від вступу до ТОВ "Промпласполімер", відсутня відмова ТОВ "Промпласполімер" у прийнятті позивача до ТОВ"Промпласполімер", та рішення про видачу їй у грошовій або натуральній формі частки померлого у статутному капіталі; до отримання свідоцтва про право на спадщину (29.05.2019 року) ОСОБА_2 не могла звернутися до ТОВ "Промпласполімер" із заявою про вступ у відповідності до вимог ст.55 Закону України "Про господарські товариства"; ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства, реалізувала своє право звернення до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ і завіреною копією свідоцтва про спадщину (самореєстрація вступу у товариство), але внаслідок прийняття протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпласполімер" про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпласполімер" від 26.04.2021 року, було порушено корпоративне право позивачки на управління товариством.

26.12.2024 року на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/759/23 (вх.№ 16489).

03.01.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 адвоката Бідюк Я.В. надійшла заява (вх.№ 60) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій остання просила надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2025 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника ОСОБА_2 адвоката Бідюк Я.В.; судове засідання у справі, призначене на "22" січня 2025 року об 11:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника ОСОБА_2 адвоката Бідюк Я.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

20.01.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. надійшла заява (вх.№ 60) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2025 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А.; судове засідання у справі, призначене на "22" січня 2025 року об 11:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

21.01.2025 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№ 996), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить зупинити провадження у справі № 917/759/23 до набрання законної сили рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1935/24.

22.01.2025 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання (вх.№1025), які долучено до матеріалів справи, в яких остання просить в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи відмовити, в обґрунтування яких вказує на те, що ОСОБА_1 скористався своїм законним правом на вихід з ТОВ "Промпласполімер" з причини смерті іншого учасника товариства, запропонувавши передачу саме своєї частки 50% статутного капіталу товариства добровільно, на користь ОСОБА_2 , на підставі заяви від 28.09.2018 року про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Промпласполімер" , а також взяв участь у загальних зборах учасників ТОВ "Промпласполімер" 28.09.2018 року, проголосував своєю часткою 50% та підписав рішення загальних зборів ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018 року, яке оформлене протоколом №2 загальних зборів ТОВ"Промпласполімер"; є не скасованим та чинним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Промпласполімер" від 28.09.2018 року, укладений між сторонами, відповідно до якого у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ"Промпласполімер" від 28.09.2018 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Промпласполімер" у розмірі 50%, що в грошовому еквіваленті становить 200,00 грн.; справа №917/1935/24 є штучно створеною, свідчить про зловживання правами ОСОБА_1 , який якщо вважав, що його права порушені, не звертався з невідомих причин до суду з 28.09.2018 року аж до листопада 2024 року.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про зупинення розгляду справи (вх.№ 996), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Клопотання апелянта обґрунтовано тим, що оскільки у справі про визнання права суд має встановити всі факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність цього права, але в цьому провадженні суд не має серед доказів заяви ОСОБА_9 від 01 липня 2021 року про відкликання своєї заяви від 28 вересня 2018 року про вихід зі складу учасників, а саме на заяві ОСОБА_9 від 28 вересня 2018 року і ґрунтується оскаржуване рішення суду, то, маються підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 917/1935/24; у позовній заяві у справі № 917/1935/24 позивач вказує, що акт приймання- передачі від 28 грудня 2018 року був складений саме на підставі його заяви про вихід зі складу учасників, тому що ніяких інших правочинів, на виконання яких він міг би скласти акт приймання-передачі з ОСОБА_10 не укладав; висновок про неможливість встановлення обставин справи в цьому провадженні ґрунтується на тому, що оцінити, чи діяли станом на 19 листопада 2024 року ( день винесення рішення у цій справі) заява ОСОБА_9 від 28 вересня 2018 року та акт приймання- передачі від 28 вересня 2018 року можливо лише оцінюючи ці документи в сукупності із заявою ОСОБА_9 від 01 липня 2021 року, а ця заява судом першої інстанції з кола доказів в цій справі виключена з процесуальних мотивів; якщо приймати остаточне рішення в цій справі без врахування заяви ОСОБА_9 від 01 липня 2021 року, то таке рішення буде, можливо, вірним з процесуальної точки зору, але обставини, з яких виходив суд при його прийнятті не будуть відповідати реальним фактичним обставинам справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому, наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 року у справі №910/6674/19, від 20.07.2020 року у справі №9190/11236/19, від 15.05.2019 року у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 року у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

А отже, колегія суддів, не встановивши обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи № 917/759/23 до вирішення іншої справи №917/1935/24, на яку посилається заявник, дійшла висновку, що зібрані у справі № 917/759/23 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, правових підстав для зупинення провадження у справі не має.

У судовому засіданні 22.01.2025 року представник 1-го відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник 2-го відповідача в судове засідання, призначене на 22.01.2025 року в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 не з`явився; хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 11.12.2024 року, від 08.01.2025 року та від 21.01.2025 року було надіслано представнику ОСОБА_1 адвокату Ульянову Р.А., представнику позивача адвокату Бідюк Я.В. та ТОВ "Промпластполімер" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 11.12.2024 року, від 08.01.2025 року та від 21.01.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників 1-го відповідача та позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596) зареєстроване 13.11.1995 року, розмір статутного фонду товариства складає 400, 00 грн., учасниками товариства були ОСОБА_11 (розмір внеску до статутного фонду 200, 00 грн.) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 200, 00 грн).

Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та статутом товариства, прийнятого на загальних зборах засновників 26.10.1995 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 19.09.2017 року.

28.09.2018 року ОСОБА_1 у нотаріальній формі вчинено заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" та передачу (відступлення) належної йому частки в статутному капіталі, що становить 50 % номінальною вартістю 200,00 грн. на користь ОСОБА_2 .

28.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нотаріальній формі складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер", відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" у розмірі 50%, що в грошовому еквіваленті становить 200,00 грн. Сторони не мають один до одного будь-яких претензій у зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі ТОВ Промпластполімер. Цей акт складено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін та один примірник для проведення державної реєстрації змін до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Даний акт містить підписи сторін та зареєстрований у реєстрі за №2525, 2526 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А.

28.09.2018 року відбулися загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596), на яких прийнято рішення : про призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Промпластполімер виконуючу обов`язки директора та головного бухгалтера товариства ОСОБА_2 . Прийняті рішення оформлені протоколом № 1 від 28.09.2018 року

Державна реєстрація змін щодо зміни керівника проведена 08.10.2018 року.

Про прийняття до складу Товариства з обмеженою відповідальністю Промпластполімер засновником та учасником ОСОБА_2 з часткою 50% статутного фонду, що дорівнює 200 гривень. Прийняття рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід його із складу засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Промпластполімер з поверненням йому ОСОБА_2 50% статутного фонду, що дорівнює 200 гривень. Директору Товариства з обмеженою відповідальністю Промпластполімер внести відповідні зміни до статуту товариства. Прийняті рішення оформлені протоколом № 2 від 28.09.2018 року.

Державна реєстрація даних змін не проведена, що сторонами визнається.

На вказаних загальних зборах засновників були присутні дві особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . За проголосувало дві особи, протоколи містять підписи: Голови зборів ОСОБА_1 та секретаря зборів ОСОБА_2 .

29.05.2019 року державним нотаріусом видано ОСОБА_2 як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 свідоцтво про право на спадщину: частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596) в розмірі 200,00 грн., що становить 50% від статутного капіталу товариства.

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.05.2019 року, в якому державним нотаріусом Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Піцул В.Ю. посвідчено, що на підставі ст.1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_11 є його дружина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з частки у статутному капіталі ТОВ Промпластполімер у розмірі 200,00 грн., що становить 50% від статутного капіталу товариства, що належить померлому на підставі довідки, виданої ТОВ Промпластполімер 24.05.2019, вих.№24/05-1 та Статуту ТОВ Промпластполімер, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №681799, місце проведення державної реєстрації: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, дата проведення державної реєстрації:13.11.1995, номер запису про державну реєстрацію: 15851200000004609.

Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 27.04.2021 року ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.23 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю повідомила, що прийняла рішення вступити до складу учасників ТОВ Промпластполімер. Частка у статутному капіталі товариства у розмірі 200,00 грн., що становить 50%, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 29.05.2019 за реєстровим №1-215 після смерті учасника товариства ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приймає положення Статуту товариства, бере на себе зобов`язання як учасник товариства неухильно його дотримуватись та сприяти розвитку товариства. Вказана заява посвідчена державним нотаріусом Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Піцул В.Ю., нотаріусом засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 , перевірено її дієздатність та зареєстровано заяву у реєстрі за №1-315.

26.04.2021 року ОСОБА_1 одноособово склав протокол загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596), на яких прийняв рішення, зокрема, про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" шляхом проведення його ліквідації в порядку, встановленому ст. 110-112 ЦК України без визначення правонаступника товариства та припинення повноважень виконавчого органу товариства директора, яким є позивачка.

З протоколу слідує, що на загальних зборах засновників був присутній лише ОСОБА_1 . У даному протоколі зазначено про невнесення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" щодо померлого учасника, спадкоємці померлого ОСОБА_11 з заявами про вступ до товариства в установленому порядку не зверталися.

27.04.2021 року ОСОБА_2 подала заяву до державного реєстратора виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, 28.04.2021 року державний реєстратор відмовив у державній реєстрації змін щодо засновників товариства з огляду на те, що щодо юридичної особи ТОВ "Промпластполімер" проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач 25.05.2021 року звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про визнання за нею право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Промпластполімер у розмірі 50%, що дорівнює 200 грн., яку було успадковано від покійного чоловіка ОСОБА_11 та визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50% (200 грн.), що була отримана згідно її купівлі у ОСОБА_1 на підставі нотаріальної заяви ОСОБА_1 від 28.09.2018 року про вихід зі складу засновників ТОВ Промпластполімер та згідно Акту від 28.09.2018 року про передачу цієї частки позивачці, а також про визнання протиправним та нечинним рішення загальних зборів від 26.04.2021р. про припинення діяльності товариства, згідно протоколу загальних зборів ТОВ Промпластполімер від 26.04.2021року, яке було прийнято одноособово ОСОБА_1 на загальних зборах учасників ТОВ Промпластполімер.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.07.2023 року у справі № 917/811/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було відмовлено з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача та обрання неефективного способу захисту порушеного права.

28.09.2021 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпластполімер" від 28 вересня 2018 року, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпластполімер".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2023 року у справі №917/811/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер", оформленого протоколом загальних зборів учасників № 2 від 28.09.2018 року, було відмовлено з огляду на пред`явлення даного позову до неналежного відповідача. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.11.2023 року у справі № 917/1503/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику у зв`язку із задоволенням його заяви про відкликання апеляційної скарги.

У січні 2023 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ТОВ "Промпластполімер" про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Промпластполімер" від 28 вересня 2018 року, які оформлені протоколом №2 загальних зборів ТОВ "Промпластполімер".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 року у справі №917/1732/22 у позові відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 року рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 року у справі №917/1732/22 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ Промпластполімер від 28.09.2018 року, оформлене протоколом №2.

Постановою Верховного Суду від 25.01.2024 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 року у справі №917/1732/22 скасовано; справу №917/1732/22 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 року у справі №917/1732/22 залишено без змін.

Ухвалою від 24.07.2024 року Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року у справі №917/1732/22.

Під час розгляду справи №917/1732/22 Східний апеляційний господарський суд у постанові від 24.04.2024 року встановив наступні обставини, які прийняті господарським судом першої інстанції як преюдиційні при розгляді цієї справи в силу ст. 75 ГПК України: ОСОБА_1 скористався своїм законним правом на вихід з ТОВ Промпластполімер з причини смерті іншого учасника товариства, запропонувавши передачу саме своєї частки - 50% статутного капіталу товариства добровільно, на користь ОСОБА_2 , на підставі заяви від 28.09.2018 року про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Промпластполімер, а також взяв участь у загальних зборах учасників ТОВ Промпластполімер 28.09.2018 року, проголосував своєю часткою 50% та підписав протокол №2;жодних змін щодо участі ОСОБА_2 у ТОВ Промпластполімер на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ Промпластполімер 28.09.2018 року , оформлених протоколом № 2, до ЄДР сторонами не внесено; ОСОБА_2 як спадкоємиця, що має переважне право на долю померлого учасника товариства, та, ураховуючи, що ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 і свою частку учасника товариства - 50% статутного капіталу, мала обґрунтовані очікування і сподівання на право 100% участі у ТОВ Промпластполімер.

Відмовляючи у позові у справі № 917/1732/22, суд вказав, що поведінка ОСОБА_1 не є добросовісною.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому остання просила визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" у розмірі 400 гривень, а розміри учасників товариства у таких частках : частка ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" становить 100% та дорівнює 400 гривням, а також визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року.

14.11.2024 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За приписами частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17.06.2018 року, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Відповідно до пункту першого Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про господарські товариства", Цивільного та Господарського кодексів України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин.

Станом на момент відкриття спадщини частина п`ята статті 147 ЦК України визначала, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, частина 5 статті 147 ЦК України передбачала можливість встановлення у статуті положень щодо отримання згоди на перехід частки до спадкоємця саме учасниками товариства.

Разом з тим, у ст. 55 Закону України Про господарські товариства було закріплене інше формулювання. Виходячи з її положень, товариство надавало згоду не на перехід частки до спадкоємця, а на його вступ до товариства, і мало право відмовити спадкоємцю у вступі. Водночас таке право товариства на відмову у прийнятті не було абсолютним (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №910/157/19).

У пункті 5.8 Статуту товариства зазначено, що засновник товариства має право уступити свою долю/частину долі одному чи декільком учасникам цього товариства. Передати безоплатно, подарувати або продати засновникам товариства, а у випадку відмови від передачі, дарування чи першочергового права на покупку здійснити відчуження на користь третіх осіб. При цьому успадкування долі товариства регулюється цивільним законодавством України, та згідно з даним Статутом перевага будь-яких осіб, у тому числі учасників товариства, не передбачена.

При передачі долі/частини долі третій особі відбувається одночасний перехід до неї усіх прав та обов`язків, що належать засновнику, що уступив свою долю повністю чи частково (пункт 5.9 Статуту).

Пункт 5.14 Статуту визначає, що при відмові правонаступника/спадкоємця від вступу в Товариство йому видається в грошовій або натуральній формі належна засновнику частка майна, вартість якої визначається на день смерті засновника. В такому випадку розмір статутного капіталу Товариства підлягає зменшенню.

Згідно з розділом VI Статуту ТОВ Промпластполімер, зокрема, пунктом 6.4 засновники мають кількість голосів пропорційно розміру їх долі в уставному фонді. У випадку, коли рішенням зборів засновників можуть зачіпатися інтереси осіб одного чи декількох засновників, зокрема, при розгляді питання про виключення засновника з товариства, ці засновники чи представники цих засновників у голосуванні не беруть участь.

Відповідно до п. 6.7 Статуту збори засновників є правомочними, якщо на них присутні засновники або їх представники, що володіють у сукупності більше ніж 75% голосів, а з питань, що вимагають одностайності - всі засновники.

Отже, у даному випадку особливі обставини пов`язані з фактом смерті 16.09.2017 року ОСОБА_11 - одного з двох учасників ТОВ Промпластполімер, який мав частку 50% у статутному капіталі товариства, та спадкування цієї частки позивачкою, а також з фактом прийняття іншим учасником з часткою 50% у статутному капіталі ОСОБА_1 власного рішення про вихід зі складу учасників та уступку своєї частини іншій особі ОСОБА_2 , яка не була учасником товариства.

Вище вказано, що позивач після смерті чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) успадкувала частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596) в розмірі 200,00 грн., що становить 50% від статутного капіталу товариства (свідоцтво про право на спадщину від 29.05.2019 року), згідно з нотаріально посвідченою заявою від 27.04.2021 року ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.23 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю повідомила, що прийняла рішення вступити до складу учасників ТОВ Промпластполімер.

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" не передбачав отримання згоди учасників товариства на перехід частки до спадкоємця учасниками товариства, згоди на вступ до товариства чи права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства.

У матеріалах справи відсутня як відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" у вступі ОСОБА_2 до товариства, так і відмова останньої від вступу у товариство.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються учасниками, про що зазначено у заявах по суті спору, та є доведеними в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Спроба фактичної реалізації права на вступ до товариства була здійснена позивачем 27.04.2021 року під час дії Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, ст. 23 якого передбачає право на вступ у товариство спадкоємця учасника, якому перейшло право на частку, і таке право на вступ за наявності відповідного волевиявлення не залежить від згоди інших учасників товариства.

Проте, внаслідок прийняття товариством 26.04.2021 року спірного рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, яке було зареєстроване державним реєстратором 27.04.2021 року, позивач не змогла здійснити державну реєстрацію своїх корпоративних прав.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч. 2, 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю).

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що спір у справі фактично виник внаслідок непроведення державної реєстрації виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та неможливості здійснення ОСОБА_2 державної реєстрації своїх корпоративних прав внаслідок прийняття товариством 26.04.2021 року оспорюваного рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, яке було зареєстроване державним реєстратором 27.04.2021 року та стосується майнових питань, що є за межами предмету спору у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються, зокрема, такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; 4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що за сукупності доказів на підтвердження передання ОСОБА_1 своєї частки у товаристві, виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" на підставі власного вільного волевиявлення та прийняття ОСОБА_2 до складу учасників товариства (рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 28.09.2028 року, оформлене протоколом № 2, акт приймання-передачі частки у статному капіталі товариства від 28.09.2018 року, заяви про вихід зі складу учасників товариства від 28.09.2018 року), а також спадкування ОСОБА_2 після смерті чоловіка частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер", що становить 50% від статутного капіталу товариства (свідоцтво про право на спадщину від 29.05.2019 року) та вчинення дій щодо проведення державної реєстрації своїх корпоративних прав, не має достатніх підстав для висновку щодо недоведеності факту набуття позивачкою права на 100% частки в статному капіталі товариства-відповідача в порядку спадкування та на підставі цивільно-правової угоди, факту набуття та наявності корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" з підстави непроведення державної реєстрації вказаних дій.

Подібні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 року у справі № 917/1338/18 та постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 907/922/21, де, між іншим , зазначено, що наявність у позивачки прав учасника товариства зумовлене не фактом внесення відомостей про них у ЄДР як про засновників цього підприємства, а сукупністю наведених вище обставин. Тому Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи касаційної скарги про вирішальне значення цієї державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу для висновку про набуття позивачками статусу учасників підприємства.

А тому, не приймаються аргументи апелянта на те, що учасник ТОВ "Промпласполімер" ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме в цей день, у відповідності до вимог ст. 1220 ч.2 ЦК України відкрилась спадщина щодо його майна, а тому суд, як зазначає апелянт, не врахував, що за змістом діючого на той час законодавства слід було розділяти поняття "право на частку в статутному капіталі" та "право участі у товаристві", ці поняття повністю ототожнив, що є помилкою, та не відповідає усталеній практиці Верховного Суду з цього питання; на момент смерті ОСОБА_4 , на думку апелянта, саме частка у статутному капіталі, як право на частку майна товариства, а не право на участь в товаристві з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (частина п`ята статті 147ЦК України); ОСОБА_5 набула в момент смерті свого чоловіка ОСОБА_4 право на частку в статутному капіталі ТОВ "Промпласполімер", як право на частку в майні товариства, пропорційну розміру частки в статутному капіталі, але не право участі у цьому товаристві.

У частині 1 - 3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка врегульовує статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, зазначено: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Правові наслідки невнесення відповідних відомостей щодо змін у складі учасників товариства до Єдиного державного реєстру, що визначені статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", стосуються правовідносин у спорі юридичної особи з третіми особами. Натомість, у частині 5 статті 89 ЦК України передбачено, що юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Також, не приймаються аргументи апелянта, на те, що, як зазначає апелянт, ОСОБА_5 станом і до сьогодні не набула статусу учасника ТОВ "Промпласполімер" щодо частки в 50%, що належала померлому ОСОБА_7 , з двох підстав: 1. права участі в товаристві з обмеженою відповідальністю в момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 визнавалось таким, яке не може спадкуватись (ст. ст. 100, 1219 ЦК України), спадкувалась лише частка в статутному капіталі, як право на частку в майні товариства, а не право на участь в управлінні; 2. ОСОБА_5 не набула статусу учасника товариства також і тому, що не була проведена відповідна державна реєстрація набуття нею відповідного права участі в товаристві, яка лише і дає після набуття чинності Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" можливість реалізовувати права з частки; ОСОБА_8 не заперечує, що ОСОБА_5 є власником частки в статутному капіталі ТОВ "Промпластполімер" після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 ; він лише заперечує ту обставину, що ОСОБА_5 набула права участі в цьому товаристві, так як "корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються"; майнові права ОСОБА_5 на отримання частки майна в ТОВ "Промпластполімер", яка припадає на успадковану нею, з боку ОСОБА_9 ніколи не оспорювались, проте він не визнає переходу до ОСОБА_5 разом з часткою і корпоративних прав на управління; у суду, як вказує апелянт, не було підстав для визнання за ОСОБА_5 права на частку в 50% статутного капіталу ТОВ "Промпластполімер", як права на участь в управлінні ТОВ "Промпластполімер", так як це право на участь в управлінні товариством позивачка не успадкувала; а право на частку в 50% статутного капіталу, як право на частку в майні підприємства ніхто у ОСОБА_5 не оспорював, саме це право зафіксоване в свідоцтві про право на спадщину.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. У разі відступлення частки, особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами/вступу до складу учасників товариства чи державної реєстрації відповідних змін, які є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статтю 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зазначивши, що поведінка ОСОБА_1 не є добросовісною.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 року у справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24), де, між іншим, вказано, що проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Також, згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У правових висновках, викладених у постанові від 09.02.2022 року у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 року у справі №48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18).

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивачки у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про товариство, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 зазначеного Закону, заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Відповідно до сталої та послідовної судової практики щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.12.2019 у справі № 840/3447/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі №922/88/20 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19, від 28.07.2021 у справі № 917/315/20, від 02.02.2022 у справі № 911/803/20 ) Великою Палатою Верховного Суду зазначено на можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду, зокрема про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів (постанова від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Разом з тим, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.07.2023 року у справі № 917/811/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було відмовлено з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача та обрання неефективного способу захисту порушеного права (позовні вимоги: про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ Промпластполімер у розмірі 50%, що дорівнює 200 грн., яку було успадковано від покійного чоловіка ОСОБА_11 та визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50% (200 грн.), що була отримана згідно її купівлі у ОСОБА_1 на підставі нотаріальної заяви ОСОБА_1 від 28.09.2018р. про вихід зі складу засновників ТОВ Промпластполімер та згідно Акту від 28.09.2018р. про передачу цієї частки позивачці, а також про визнання протиправним та нечинним рішення загальних зборів від 26.04.2021р. про припинення діяльності товариства, згідно протоколу загальних зборів ТОВ Промпластполімер від 26.04.2021р., яке було прийнято одноособово ОСОБА_1 на загальних зборах учасників ТОВ Промпластполімер).

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року в справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, в контексті спірних правовідносин є єдиним належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки, який забезпечує реальне його поновлення.

Окрім того, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону).

У розділі VІ Статуту товариства встановлено, що органами товариства є збори засновників та голова.

Згідно із ст. 29 Закону загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Пункт 6.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" містить положення про те, засновники мають кількість голосів, пропорційну розмірам їх частки у статутному капіталі.

За приписами ст. 31 Закону загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства врегульовано у ст. 32 Закону: загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Відповідно до ст. 34 Закону рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

За матеріалами справи, на момент скликання та проведення загальних зборів товариства головою товариства та єдиним учасником фактично була позивач, яка загальні збори не скликала, участі у них не брала, про існування протоколу дізналася з відмови державного реєстратору 28.04.2021 року у державній реєстрації по заяві Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (23807596) з огляду на проведення державної реєстрації припинення цієї юридичної особи.

Вище вказано, що 26.04.2021 року ОСОБА_1 одноособово склав протокол загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" (ідентифікаційний код 23807596), на яких прийняв рішення, зокрема, про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" шляхом проведення його ліквідації в порядку, встановленому ст. 110-112 ЦК України без визначення правонаступника товариства та припинення повноважень виконавчого органу товариства директора, яким є позивач.

При цьому, станом на 26.04.2021 року ОСОБА_1 передав свою частку у товаристві позивачці та вийшов зі складу учасників товариства на підставі власного вільного волевиявлення 28.09.2018 року, в той час як ОСОБА_2 28.09.2018 року прийнято до складу учасників товариства.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що враховуючи специфіку взаємовідносин між сторонами та висновки суду за рішенням у даній справі, оспорюваний позивачкою протокол не є протоколом рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер", оскільки складений від імені учасників товариства одноособово ОСОБА_1 .

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

Разом з цим, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Подібні правові висновки Верховного Суду містяться у постановах від 02.04.2019 року у справі № 927/546/18, від 18.09.2019 року у справі № 902/671/18, від 28.01.2021 року у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 року у справі № 916/2506/20, від 05.07.2022 року у справі № 911/2269/20, від 25.05.2023 року у справі № 916/636/22, від 04.05.2023 року у справі № 911/3656/20 та інших.

А отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що оскільки позивач як власник частки у статутному капіталі товариства внаслідок державної реєстрації припинення товариства не змогла здійснити державну реєстрацію своїх корпоративних прав, оспорюване рішення порушує її охоронюваний законом інтерес, пов`язаний з правомірним очікуванням набуття корпоративних прав, з урахуванням чого наявні правові підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

У вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсним рішень керівних органів товариства (у тому числі з приводу прийняття рішення про припинення діяльності Товариства), відповідачем виступає саме товариство, як юридична особа, рішення керівних органів якої оскаржується, а не члени (учасники) цього товариства, як учасники загальних зборів.

Відповідно до абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України №4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі №905/691/18: відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства.

Отже, у вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів товариства відповідачем виступає сама юридична особа, рішення керівних органів якої оскаржується, а не члени цього товариства, як учасники загальних зборів. Учасники господарського товариства не є належними відповідачами у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства, навіть у разі, якщо вирішено питання про припинення юридичної особи, Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.08.2020року у справі №904/1966/19.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 та 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (пункти 37, 38 постанови від 11.09.2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі №910/7122/17).

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позивач ні до закінчення підготовчого провадження у справі, ні після спливу цього строку не зверталася до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача.

Так, за загальним правилом, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що відповідач 1 ОСОБА_1 не є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсним протоколу загальних зборів ТОВ Промпластполімер, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач послався на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, зазначаючи, що позивачка придбала частку у статутному капіталі товариства-відповідача на підставі заяви ОСОБА_1 та акту приймання-передачі частки від 28.09.2018 року, а до суду звернулася лише в 2023 році.

Позивачка заявляє дві позовні вимоги : про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників (позовна давність три роки) та визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства від 26.04.2021 року (позовна давність один рік).

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що строк позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства має обраховуватися з 27.04.2021 року (дата отримання копії рішення оспорюваних загальних зборів) та мав сплинути 27.04.2022 року, щодо іншої частини вимог з 28.09.2018 року та мав сплинути 28.09.2021 року; законом від 30.03.2020 року №540-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п.12, яким продовжено під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257, 258 Кодексу, на строк дії такого карантину; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 визначено, що з 12.03.2020 року на всій території України введено карантин, строк якого неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023 року; п. 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 Кодексу, продовжуються на строк його дії та, що з урахуванням того, що законом продовжено строки позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, строк позовної давності за вимогами позивача не сплив.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" та розміру учасників товариства, а також в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпластполімер" від 26.04.2021 року, як такого позову, що пред`явлений до неналежного відповідача.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 392/1213/17, де, між іншим, вказано, що до спадкоємця учасника товариства, у тому числі й колишнього, переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються та від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19 де, зокрема, вказано, що з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки. Момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у справі №392/1213/17 судове рішення мотивовано відсутністю підстав для виключення батька позивача зі складу засновників СТОВ та порушенням з боку ОСОБА_2 порядку скликання загальних зборів товариства, що є підставою для скасування державної реєстрації внесення змін до установчих документів; спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , спір між ними про поділ спадщини відсутній; статутом товариства передбачено, що правонаступники та спадкоємці засновників мають переважне право вступу до нього, а у разі відмови про вступ йому видається частка в майні, відтак спадкоємець має право на захист свого права на частку у товаристві; у справі №906/1336/19 предметом позову є визнання недійсним договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, укладеного між відповідачами та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, оформленого протоколом, яким попередньо погоджено таке відчуження.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №392/1213/17 та №906/1336/19, не є подібними до правовідносин у справі №917/759/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова Р.А. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі №917/759/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.01.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов