Рішення

від 30.01.2025 по справі 903/1005/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2025 року Справа № 903/1005/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1005/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 9» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 66043,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 9» надіслала до суду позовну заяву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 66043,57 грн, в т.ч.: 65028,47 грн основний борг та 1015,10 грн 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3028,00 грн та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не сплату відповідачем внесків на утримання будинку.

Ухвалою суду від 04.12.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:

-зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що повідомити суд;

- докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення в поштовий конверт).

Ухвала суду від 04.12.2024 надіслана представнику позивача на електронну адресу 04.12.2024.

Отже, строк для усунення недоліків до 16.12.2024.

06.12.2024 представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 9» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, якою долучила до матеріалів справи відповідь №5748381 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС у позивача та докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвала суду від 09.12.2024 отримав 13.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610214372706.

Строк для подання відзиву - до 28.12.2024 включно.

24.12.2024 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні Позовних вимог ОСББ «Заводська 9» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків з управління багатоквартирним будинком в повному об`ємі та стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень. В обгрунтування вказує, що його права було порушено при визначенні та встановленні вартості послуг для власника нежитлових приміщень, та Відповідач не брала участь в прийнятті рішення загальних зборів 22.06.2023. Матеріали справи не містять доказів, що власника приміщень було запрошено належним чином та повідомлено про дату та час загальних зборів шляхом надсилання рекомендованого листа. Не беручи участь у загальних зборах Відповідач не виявила свою згоду шляхом голосування та була позбавлена права надати ті чи інші доводи, або здійснити відповідні розрахунки для встановлення вартості. Разом з тим, в матеріалах справи міститься інформація щодо належності об`єктів нерухомості на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується доданою до позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, позов пред`явлено до ФОП ОСОБА_1 , яка як суб`єкт господарювання не є власником нежитлових приміщень. Вважає, що Позивач мав звернутись з Відповідним Позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , а не до суб`єкта господарювання який здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а тому така позовна заява не підлягає до задоволення.

27.12.2024 представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що питання щодо порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів, визнання таких рішень безпідставними та протиправними не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідач має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних Інтересів, зокрема, якщо вважає, що зазначені рішення об`єднання прийняті з порушенням норм чинного законодавства і є такими, що порушують його права та інтереси, як власника нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 .

Вважає, що позивач обрав належний спосіб захисту, звертаючись до ОСОБА_1 як до фізичної особи-підприємця, яка має у власності наступні нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 :

1. Частину нежитлового приміщення загальна площа 281,6 м.кв.(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :2416050107104);

2. Частину нежитлового приміщення А-5 загальною площею 304,9 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :362474307104);

3. Частину нежитлового приміщення А-5 загальною площею 57,1 м.кв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :362117107104).

Доводить, що відповідач як власник нежитлових приміщень у цьому будинку, в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Позовні вимоги Позивача до Відповідача щодо стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком є обґрунтованими та такими, що базуються на вимогах Закону, Статуту та протоколу загальних зборів ОСББ «Заводська 9», які є обов`язковими до виконання всіма власниками квартир та нежилих приміщень у такому Об`єднанні.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та на підставі статуту, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська9» (далі - ОСББ 11 Заводська9").

08.08.2023 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська9», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майне будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Органом управління об`єднання, зокрема є загальні збори співвласників. Де виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно пункту 2 розділу IV Статуту сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків І платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів є: обов`язковою для всіх співвласників, та тих хто використовує спільне майно; здійснюється щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним, якщо інше не передбачено рішенням правління; сплата внесків і платежів здійснюється у розмірах встановлених згідно положень статуту та рішень загальних зборів.

16.06.2023 проведені збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська9», затверджені Протоколом №1 від 22.06.2023, пунктом 5 якого було проголосовано за затвердження кошторису та методики розрахунку внеску на утримання будинку та прибудинкової території Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська9» (а.с.16-17).

Методикою розрахунку внеску до протоколу №1 від 22.06.2023 затверджена формула розрахунку внеску власників квартир та нежитлових приміщень, відповідна кошторисом внеску до протоколу №1 від 22.06.2023 розмір внеску власників квартир та нежитлових приміщень становить 7,7722 грн/м.кв.

Згідно інформаційної довідки №402888544 від 08.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (стор.1 і 3) ОСОБА_1 має у власності наступні нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 :

1. Частину нежитлового приміщення загальна площа 281,6 м.кв.(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :2416050107104);

2. Частину нежитлового приміщення А-5 загальною площею 304,9 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 362474307104);

3. Частину нежитлового приміщення А-5 загальною площею 57,1 м.кв. (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 362117107104).

Внески на утримання вищезгаданих приміщень нараховувалися на загальну площу 643,60 м.кв.

Відповідач внески на утримання вищезгаданих приміщень не сплачувала.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу-претензію №17 від 30.09.2024 про сплату 65028,47 грн внесків (а.с. 27-29).

Однак, дана вимога залишена без задоволення.

У зв`язку з чим станом на 30.09.2024 утворилась заборгованість з оплати внесків з управління багатоквартирним будинком у сумі 65028,47 грн.

Позивач виконує усі обов`язки щодо забезпечення утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та сприянням співвласникам є отриманні житлово-комунальних та інших послуг. Дану обставину підтверджують:

1. Договір про надання послуг від 01.09.2023 №01-09/23 та копія платіжною доручення та акт звірки про понесені витрати господарської діяльності ОСББ«Заводська9» відповідно до даного договору.

2. Цивільно-правовий договір про надання послуг 01.08.2024 та платіжного доручення та актів звірки про понесені витрати господарської діяльності ОСББ ОСББ«Заводська9» відповідно до даного договору.

Закон, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку - Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - «Закон»).

Метою створення об`єднання, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону, є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, забезпечення належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання:

- утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

- приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання;

- визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання;

- укладати договори;

- виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

- встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом;

- визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою;

- здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

- захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

- використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання;

- встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону, частка співвласника у загальному обсязі внесків платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону, внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить (ст. 322), та відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360).

Такий обов`язок власника встановлений також статтею 15 Закону, згідно з якою співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (абз. 9 ч. 1).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що співвласники зобов`язані зокрема:

- забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п. 1);

- виконувати рішення зборів співвласників (п. 5).

Таким чином, рішення загальних зборів ОСББ Заовдська9", у тому числі про визначення переліку та розміру внесків на утримання багатоквартирного будинку, є обов`язковими для відповідача, як власника нежитлових приміщень у цьому будинку, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 та ч. 1 ст. 17 Закону № 2866-111).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Як передбачено ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За приписами частини другої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Системний аналіз приписів ст.ст. 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє здійснити висновок про, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст.ст. 10, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку") кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.ст. 15, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Тобто, обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , то вона є співвласником багатоквартирного будинку та зобов`язана приймати участь в оплаті витрат на утримання будинку і прибудинкової території.

Однак, в порушення вищезазначених норм ЦК України, Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", як співвласник майна, не сплачувала обов`язкових внесків на утримання будинку, заборгованість станом на час розгляду справи становить 65028,47 грн.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунком до позовної заяви позивачем нараховано відповідачу 1015,10 грн. 3% річних (а.с.31).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по 3 % річних, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 991,15 грн - 3% річних за період з 21.10.2023 по 30.09.2024 (а.с.60).

Оскільки, у відповідності до пункту 2 розділу IV Статуту сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків І платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів є: обов`язковою для всіх співвласників, та тих хто використовує спільне майно; здійснюється щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним, якщо інше не передбачено рішенням правління; сплата внесків і платежів здійснюється у розмірах встановлених згідно положень статуту та рішень загальних зборів.

Отже, сплата повинна здійснюватися до 20 числа місяця наступного за звітним, а отже нарахування 3% річних з наступного дня, тобто з 21.

Разом з цим, оскільки 20 січня 2024, 20 квітня 2024, 20 липня 2024 припадає на суботу, то в ці місяці нарахування 3% річних повинно здійснюватися з 23 числа відповідно.

Також, судом враховано, що за період вересня 2024, період нарахування 3 % річних припадає з 22.10.2024 (20.10.2024 неділя), однак даний період позивач не зазначає.

В задоволенні 23,95 грн -3% річних слід відмовити.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.28), на які посилається позивач, не береться судом до при розгляді справи, оскільки не підписаний відповідачем, а є односторонньо складений позивачем.

Як зазначив Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 у справі № 916/1727/17 акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 66019,62 грн, в т.ч.: 65028,47 грн основний борг та 991,15 грн 3% річних. В решті позову відмовити (23,95 грн).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 3026,90 грн (66019,62 грн * 3028,00 грн / 66043,57) відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, судом враховано наступне.

За приписами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги від 07.11.2024;

- копією акту прийому-передачі виконаних робіт від 15.11.2024 на суму 7000 грн.;

- копією рахунку на оплату робіт від 02.10.2023;

- копією платіжної інструкції №125 від 15.11.2024.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

У відповідності до акту приймання-передачі виконаних робіт від 15.11.2024 Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з надання правничої (правової) допомоги згідно Договору 07.11.2024, а саме:

1.Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 1 год. = 1000,00 грн.

2. Вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду -2год = 2 000,00 грн.

3. Підготовка позову про стягнення заборгованості - 4 000,00 год = 4000,00 грн.

ВСЬОГО:7000,00 грн (а.с.38).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті наданих послуг види послуг як: Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду, охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви, у зв`язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022, №754/8750/19 від 22.05.2024.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Суд зауважує, що описані в акті документи: позовна заява подана в межах цієї справи, тобто послуги по підготовці таких документів є реальними і такими, що відповідають обставинам справи в розмірі 4000,00 грн.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 7000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн. В задоволенні 3000,00 грн слід відмовити за безпідставністю.

Разом з цим, пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 3998,60 грн.

Щодо доводів відповідача, що позов має бути пред`явлено до фізичної особи, а не ФОП, судом враховано наступне.

Як слідує з витягу , ФОП ОСОБА_1 здійснює такі види діяльності:

86.23 Стоматологічна практика (основний)

46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям

46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах

47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах

47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах

47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах

47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Разом з цим, у відзиві представник відповідача вказує, що Позивач мала б звернутись з Відповідним Позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , а не до суб`єкта господарювання який здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач не заперечує того факту, що саме ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 , а власником є фізична особа ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Протилежного до суду не подано.

Оскільки, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 2012 року, то станом на дату подачі позову до суду мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, а також здійснювала підприємницьку діяльність в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 9» (вулиця Заводська 9, місто Ковель, Волинська область, 45007, код ЄДРПОУ 45324190) 66019,62 грн (шістдесят шість тисяч дев`ятнадцять гривень 62 коп), в т.ч.: 65019,47 грн основний борг, 991,15 грн 3% річних, а також 3026,90 грн (три тисячі двадцять шість гривень 90 коп.) витрат по сплаті судового збору та 3998,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 60 коп) витрат на професійну правничу допомогу

3.В решті позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текс рішення підписано 30.01.2025.

СуддяІ. О. Гарбар