ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
21 січня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1186/23
За позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави
до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3", м. Ужгород Закарпатської області
про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення"; визнання недійсним Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Шикітка О.В.
представники:
Прокуратури - Андрейчик А.М., прокурор відділу
Закарпатської обласної прокуратури
Відповідача 1 - не з`явився
Відповідача 2 - не з`явився
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ
Керівник Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3", м. Ужгород Закарпатської області про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення"; визнання недійсним Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2024 відкрито провадження у справі №907/1186/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.03.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзивів на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій таких прокурору, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору строк для надання суду та відповідачам відповідей на відзиви в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзивів.
Ухвалами суду від 06.03.2024, 03.04.2024, 07.05.2024 та 04.06.2024 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 04.06.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву прокурора №07.53-107-3836ВИХ-24 від 10.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3939/24 від 13.05.2024) про зміну предмета позову, якою останній просить доповнити прохальну частину позовної заяви вимогою наступного змісту: "Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16".
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/1186/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 12.09.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалами суду від 12.09.2024 та 16.10.2024 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
У судовому засіданні 21.11.2024 судом за участю прокурора постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні перед стадією дослідження доказів, судових дебатів до 21.01.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Відповідачі 1 та 2, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.
Водночас надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача 2, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі №907/1186/23, ухвали суду від 06.03.2024, 03.04.2024, 07.05.2024, 04.06.2024, 13.08.2024, 12.09.2024, 16.10.2024 та 21.11.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.
Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвала суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.
Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22,від 04.11.2024 у справі №910/2552/23).
Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (пункт 6.22) та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 (пункт 97) сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
При цьому, відповідно до положень статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23.
Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Ухвалою суду від 21.11.2024 явка учасників справи в судове засідання 21.01.2025 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів 1 та 2 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ
ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА
В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі (з урахуванням їх зміненого предмету) прокурор покликається на те, що пунктом 1.3. рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 в м. Ужгород та вирішено передати таку в оренду строком на 3 роки.
За твердженням прокурора, на підставі вищевказаного рішення між відповідачами 1 та 2 було укладено Договір оренди землі №2373 від 08.02.2023, за умовами якого ТОВ "Офіс-центр-3" передано у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16, з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, строком на 3 роки; відомості про право оренди зазначеної земельної ділянки 14.04.2023 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата закінчення дії - 08.02.2026.
Як вказує прокурор, із протоколів про адміністративне правопорушення №22 та №23 від 08.02.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Ужгородської міської ради VIII скликання та, відповідно до підп. "б" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", особою, на яку поширюється дія цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, 30.08.2022 не повідомив про наявний реальний конфлікт інтересів та прийняв рішення в умовах останнього, а саме, на пленарному засіданні міської ради проголосував "ЗА" проєкт рішення №911, пунктом 1.3. якого передбачалось затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення ТОВ "Офіс-центр-3" (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033), площею 0,013 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16, а також передання її в оренду строком на 3 роки згаданому Товариству.
Прокурор наголошує, що одним із засновників ТОВ "Офіс-центр-3" є юридична особа - МПП "Олеся", засновником якого, у свою чергу, є син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Прокурор звертає увагу, що постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 у справі №308/2170/23 та від 31.08.2023 у справі №308/2171/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.
За доводами прокурора, вказані постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в апеляційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили.
Із посиланням на приписи Закону України "Про запобігання корупції" та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.03.2019 у справі №442/730/17, прокурор стверджує, що пункт 1.3. рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022, яким затверджено ТОВ "Офіс-центр-3" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 в м. Ужгород та вирішено передати таку в оренду строком на 3 роки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений між відповідачами 1 та 2 на виконання останнього Договір оренди землі №2373 від 08.02.2023 повинен бути визнаний судом недійсним.
Водночас прокурор вказує на необхідність застосування наслідків недійсності Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023 шляхом скасування державної реєстрації права оренди відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16, а також зобов`язання ТОВ "Офіс-центр-3" повернути означену земельну ділянку територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та положень постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно зі ст. 6 цього Закону, належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
За твердженням прокурора, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Водночас прокурор звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у даній справі.
Крім того, прокурор наголошує, що Ужгородська міська рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати в даному випадку відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача.
3азначене, на переконання прокурора, свідчить про наявність у нього права звернутися до суду із відповідним позовом самостійно, без надання доказів у підтвердження факту попереднього повідомлення про це компетентних органів, що уповноважені захищати інтереси територіальної громади.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 1
Представник відповідача 1 - Ужгородської міської ради - через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 05.02.2024 (вх. №02.3.1-02/887/24 від 06.02.2024), за змістом якого, серед іншого, стверджує про те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 у справі №308/2170/23 відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача 1 наголошує, що ототожнення прокурором депутата Ужгородської міської ради із самим органом місцевого самоврядування - Ужгородською міською радою - є фактичною підміною понять, виступає помилковим та надуманим.
За доводами представника відповідача 1, прокурором у позовній заяві належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не наведено визначених законом підстав для звернення прокурора до суду та не зазначено орган, уповноважений державою здійснювані відповідні функції у спірних правовідносинах, що, у свою чергу, є однією з підстав для відмови в задоволенні позову.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 2
Відповідач 2 не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем 2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Прокурор через канцелярію суду подав відповідь на відзив відповідача 1 №07.53-107-2364ВИХ-24 від 21.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2368/24 від 26.03.2024), у якій зазначив про те, що Законом України "Про прокуратуру" чи іншим нормативно-правовим актом не конкретизовано та не надано вичерпного визначення "відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень", що є передумовою реалізації органами прокуратури представницької функції.
За твердженням прокурора, прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, паплюжить таке рішення та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.
На переконання прокурора, оскільки предметом спору є, зокрема, рішення міської ради, ним вірно визначено Ужгородську міську раду відповідачем у справі, що процесуально позбавляє останню можливості звернутись до суду в якості позивача.
Водночас прокурор наголошує, що у відповідь на його подання в порядку Закону України "Про запобігання корупції" листом від 17.10.2023 відповідач 1 зауважив про відсутність у нього повноважень скасовувати чи змінювати прийнятий ним індивідуальний правовий акт.
За змістом поданого через канцелярію суду листа №15-1113ВИХ-24 від 20.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9009/24 від 20.11.2024) прокурор просить долучити до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо МПП "Олеся" та ТОВ "Офіс-центр-3" станом на 30.08.2022 (дата прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення), 08.02.2023 (дата укладення відповідачами 1 та 2 спірного Договору оренди землі), 14.04.2023 (дата державної реєстрації права оренди) та станом на 19.11.2024, а також інформацію з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Прокурор також зауважує, що станом на даний час засновником MПП "Олеся" в ЄДРЮОФОПтаГФ зазначено ОСОБА_3, і відповідні зміни до Реєстру внесено 14.03.2024, що не впливає та не змінює факту адміністративного правопорушення й обставин і предмета позовної заяви.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.08.2022 ХХІІІ сесією VIII скликання Ужгородської міської ради (відповідачем 1 у справі) було прийнято рішення №858 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення", підпунктом 1.3. пункту 1 якого вирішено затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" (відповідачу 2 у справі) проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передати її в оренду строком на 3 роки.
На підставі вищевказаного рішення між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" було укладено Договір оренди землі №2373 від 08.02.2023 (далі - Договір), пунктом 1 якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:18:002:0033.
Згідно із п. 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0132 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: згідно відомостей наведених у пояснювальній записці до землевпорядної документації, в т.ч. долучених графічних матеріалів - частина приміщень торгово-офісного центру, а також інші об`єкти інфраструктури: відсутні відомості.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 98 541,96 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (електронні послуги) №НВ-2100039722023 від 31.01.2023 року (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 8 Договору, строк дії Договору 3 роки. Після закінчення строку, на який було укладено Договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами Договору, має переважне право перед іншими особами на укладення Договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання Договору оренди землі на новий строк.
Пунктами 16 та 17 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду із земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
За положеннями п. 19 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Згідно рішення ХХІІІ сесії міської ради VIII скликання від 30.08.2022 року №858 (пункт 1.3) затверджено ТОВ "Офіс-центр-3" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передано її в оренду строком на 3 роки.
За умовами п. 21 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання - передачі.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі земельної ділянки "__"
Водночас право оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем 2 зареєстровано 14.04.2023, свідченням чого є наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №356941433 від 04.12.2023.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 провадження у справі №308/2170/23 за ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП України, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
У вказаній постанові судом, зокрема, встановлено, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення №23 від 08.02.2023, ОСОБА_1 , будучи депутатом Ужгородської міської ради VIII скликання та, відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", - особою, на яку поширюється дія цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, 30.08.2022 прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме, на пленарному засіданні міської ради проголосував "ЗА" проект рішення №911, п. 1.3. якого передбачено затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення ТОВ "Офіс Центр-3" (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,013 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передати її в оренду строком на 3 роки ТОВ "Офіс-центр-3". У свою чергу, одним із засновників цього Товариства є юридична особа - МПП "Олеся", засновником якого є його син ОСОБА_2 .
Разом з тим, ОСОБА_1 відповідно до протоколу пленарного засідання чергової ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 від голосування за це рішення не відмовився та голосував "ЗА".
За висновком суду, викладеним у постанові від 29.08.2023 у справі №308/2170/23, докази, надані на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, дають підстави дійти обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Приймаючи постанову у вищезгаданій справі, суд вказав, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і його слід визнати винним у його вчиненні, однак, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.
Вказана постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 у справі №308/2170/23 набрала законної сили 08.09.2023.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2023 провадження у справі №308/2171/23 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Водночас у згаданій постанові суд встановив, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду депутата VIII скликання Ужгородської міської ради, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, а саме, сина ОСОБА_2 , та службовими повноваженнями як депутата Ужгородської міської ради, перебуваючи на пленарному засіданні чергової XXIII сесії Ужгородської міської ради 30.08.2022 та маючи на розгляді проєкт рішення №911, пунктом 1.3 якого було передбачено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення ТОВ "Офіс-центр-3", а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,013 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 , та передача її в оренду строком на 3 роки, засновником якого є його син, не повідомив Ужгородську міську раду про наявний конфлікт інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-1 КУпАП.
Як зазначено судом у постанові, згідно з переліком до постанови Ужгородської міської територіальної виборчої комісії Ужгородського району №115 від 26.11.2020 ОСОБА_1 належить до числа депутатів Ужгородської міської ради, обраних на виборах 25.10.2020 під номером у списку 21 від Закарпатської регіональної організації політичної партії "Опозиційна платформа - за життя".
Відтак, з 08.12.2020 ОСОБА_1 набув статусу депутата Ужгородської міської ради.
Суддею у межах розгляду справи №308/2171/23 встановлено, що ОСОБА_1 , як депутат Ужгородської міської ради, у відповідності до п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" та п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені вказаною статтею.
Також встановлено, що ОСОБА_1 за адресою Ужгородської міської ради, не повідомив у встановленому законом порядку Ужгородську міську раду про наявність у нього конфлікту інтересів, який виник на пленарному засіданні чергової XXIII сесії Ужгородської міської ради 30.08.2022 під час розгляду депутатами Ужгородської міської ради проекту рішення №911, пунктом 1.3 якого було передбачено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення ТОВ "Офіс-центр-3" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,013 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передачі її в оренду строком на 3 роки, засновником якого є його син.
За висновком суду, матеріалами справи підтверджується, що між депутатом Ужгородської міської ради ОСОБА_1 та засновником ТОВ "Офіс-центр-3" ОСОБА_2 існують сімейні стосунки, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу немайнового характеру, зумовленого їх сімейними стосунками, що впливав на об`єктивність або неупередженість під час розгляду вказаного питання.
При цьому, приймаючи постанову від 31.08.2023 у справі №308/2171/23, суд зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, які у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Водночас оскільки на момент розгляду справи №308/2171/23 строк, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, закінчився, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, при цьому, зазначивши, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення.
Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2023 у справі №308/2171/23 набрала законної сили 11.09.2023.
Покликаючись на обставини, встановлені вищевказаними постановами суду, та стверджуючи про порушення при прийнятті відповідачем 1 оспорюваного рішення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що знайшло свій вияв у вчиненні депутатом Ужгородської міської ради ОСОБА_1 дій в умовах реального конфлікту інтересів, прокурор просить визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення", а також визнати недійсним укладений на його виконання Договір оренди землі №2373 від 08.02.2023. Водночас на переконання прокурора, наявними є також підстави для застосування наслідків недійсності згаданого Договору шляхом скасування державної реєстрації права оренди відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16, а також зобов`язання ТОВ "Офіс-центр-3" повернути означену земельну ділянку територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На підставі п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради (ч. 1, 3, 4 ст. 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 12 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч. 2, 4, 6 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.
В силу приписів ч. 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За змістом ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За умовами п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики: 1) керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано; 2) не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях; 3) керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності.
На депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" (абз. 1 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад").
Згідно з абз. 4, 10, 13, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Підпунктом "б" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Як встановлено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області в ході розгляду справ №308/2170/23 та №308/2171/23, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду депутата VIII скликання Ужгородської міської ради, будучи відповідно до підп. "б" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" особою, на яку поширюється дія цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом та діючи в інтересах близької особи - сина ОСОБА_2 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-1 КУпАП, а саме, не повідомив Ужгородську міську раду про наявний конфлікт інтересів, що виник на пленарному засіданні чергової XXIII сесії Ужгородської міської ради 30.08.2022 під час розгляду депутатами проєкту рішення №911, пунктом 1.3 якого було передбачено затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ТОВ "Офіс-центр-3" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,013 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передачі її в оренду строком на 3 роки.
При цьому, при розгляді справ №308/2170/23 та №308/2171/23 судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до протоколу пленарного засідання чергової XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022, від голосування за вищевказане рішення не відмовився, проголосувавши "ЗА" його прийняття, попри те, що одним із засновників ТОВ "Офіс-центр-3" є юридична особа - МПП "Олеся", засновником якої, у свою чергу, є син депутата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вищевказані обставини підтверджуються й наявними в даній справі документальними доказами, а саме:
- копією протоколу пленарного засідання чергової XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022, з якого вбачається факт підтримання депутатом ОСОБА_1 проєкту рішення №911 шляхом голосування "ЗА" його прийняття;
- копією проєкту рішення Ужгородської міської ради №911 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення", пункт 1.3. якого є ідентичним до того, що міститься в оскаржуваному прокурором рішенні відповідача 1 №858 від 30.08.2022, та передбачає затвердження ТОВ "Офіс-центр-3" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033 площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передачу її в оренду строком на 3 роки;
- копією листа Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області №2101.03.1-7895/21.1-22 від 27.09.2022, в якому зазначено, що в заяві про видачу паспорта гр. ОСОБА_2 вказав батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3", в якому серед переліку засновників вказаної юридичної особи значиться Мале приватне підприємство "Олеся";
- витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Малого приватного підприємства "Олеся", в якому наведені відомості про засновника згаданої юридичної особи - ОСОБА_2 .
Як зазначалось судом попередньо, постановами Ужгородського міськрайонного суду №308/2170/23 та №308/2171/23 від 29.08.2023 і 31.08.2023 відповідно, провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справ строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Водночас закінчення на момент розгляду справ про адміністративні правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності не є тією обставиною, яка спростовує факт вчинення правопорушення та наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
За положеннями ч. 6 ст. 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 35-1 Закону України "Про запобігання корупції", правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.
За змістом ч. 1 ст. 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.
Отже для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно, потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.
Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №442/730/17 та постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №925/142/18, від 20.02.2024 у справі №130/3612/21.
У даному контексті слід відзначити, що матеріали справи не містять доказів того, що при підготовці до ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради розглядалося питання щодо наявності та врегулювання конфлікту інтересів у депутата ОСОБА_1 , яке було б ініційоване ним самим чи будь-ким із інших депутатів, що брали участь у роботі вказаної сесії, та, зокрема, голосуванні за проєкт рішення №911, пункт 1.3. якого передбачав затвердження ТОВ "Офіс-центр-3" (пов`язаною з яким є близька особа ОСОБА_1 - його син) проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033 площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передачу її в оренду строком на 3 роки.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
Тобто стаття 67 Закону України "Про запобігання корупції" містить імперативний припис про обов`язковість визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого з порушенням вказаного Закону, і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним у порядку, встановленому процесуальним законом. Натомість, альтернатива у згаданій статті зазначена виключно щодо вибору способу оскарження рішення прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування).
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний прокурором пункт 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення" є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий із порушенням законодавства про запобігання корупції - в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за його прийняття, при цьому, інші депутати, які брали участь у голосуванні, не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту. Відтак, позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Із приводу заявлених прокурором вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами 1 та 2 Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Офіс-центр-3" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16, а також зобов`язання відповідача 2 повернути означену земельну ділянку територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства, як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 09.06.2020 у справі №912/116/19, від 05.09.2019 у справі №914/4455/15.
За приписами ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Водночас волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.
Враховуючи визнання судом незаконним п. 1.3. рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення" через порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" при прийнятті вказаного рішення, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним укладеного на його підставі Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Абзацами 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відтак, із урахуванням висновків суду про наявність підстав для визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення", а також визнання недійсним укладеного на його виконання Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Офіс-центр-3" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16, а також зобов`язання відповідача 2 повернути означену земельну ділянку територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради в даному випадку є ефективним способом захисту порушеного права та підлягають до задоволення.
Водночас суд критично оцінює доводи представника відповідача 1 про помилковість ототожнення прокурором конкретного депутата Ужгородської міської ради із самим органом місцевого самоврядування, позаяк, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 у справі №442/730/17, вважати, що за наявності конфлікту інтересів у одного депутата ради це не зачіпає будь-яким чином інших депутатів, не можна. Такий висновок ґрунтується на тому, що певна кількість депутатів входить до постійної комісії, яка у обов`язковому порядку має бути створена відповідною радою саме для запобігання та урегулювання конфлікту інтересів у депутата ради.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Конституційний Суд України вказував, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).
Отже вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно із ч. 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 20.06.2023 у справі №633/408/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц та від 11.06.2024 у справі №925/1133/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18).
Водночас у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор обґрунтовує необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада - всупереч інтересам територіальної громади прийняла незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений вимогами антикорупційного законодавства порядок. Відтак, на переконання прокурора, Ужгородська міська рада має бути співвідповідачем у даній справі, водночас оскільки в межах спірних правовідносин відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, то саме прокурор звертається до суду як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр, за твердженням прокурора, не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
За приписами п. "а" та "в" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: - розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
На підставі частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до частини 1 статті 169 Цивільного кодексу України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За змістом ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, водночас до повноважень Ужгородської міської ради (відповідача 1) у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.
У рішенні "Рисовський проти України" від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначав про принцип "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Європейський суд з прав людини аналогічно звертав увагу і на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia).
За твердженням прокурора, необхідність захисту інтересів держави в даній справі полягає в необхідності задоволення суспільно значимої потреби у відновленні законності при вирішенні питання правомірності надання в користування майна комунальної власності, яке здійснено з порушенням вимог чинного антикорупційного законодавства.
При цьому, прокурором подано позов для усунення помилки, допущеної, на його думку, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду в умовах існування реального конфлікту інтересів у одного з депутатів Ради (тобто при здійсненні відповідачем 1 його власних функцій у земельних відносинах), правильно вказавши, що Ужгородська міська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.
Оскільки у даній справі Ужгородська міська рада є відповідачем 1, рішення якого оскаржується через недотримання вимог антикорупційного законодавства стосовно передачі земельної ділянки у користування відповідачу 2, що у даному випадку свідчить про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, то прокурор має підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійний позивач.
Аналогічні правові позиції викладені і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р у справі №698/119/18.
За наведених обставин, беручи до уваги те, що право користування спірною земельною ділянкою, набуте відповідачем 2 всупереч суспільним інтересам і на підставі прийнятого незаконного рішення, характеризується дефектом волі, то звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтованим і свідчить про наявність виключних підстав, спрямованих на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо порядку і правомірності розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачі доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надали, а аргументи представника відповідача 1 не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали від 17.05.2024 у справі №907/1186/23, зберігають свою дію протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів порівну у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 11 080 грн (по 5540 грн із кожного) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
СУД УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення" в частині затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16 та передачі її в оренду строком на 3 роки.
3. Визнати недійсним Договір оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладений між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3".
4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16.
5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3" повернути територіальній громаді міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгород, вул. Минайська, 16.
6. Стягнути з Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 33868924) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 5540 грн (П`ять тисяч п`ятсот сорок гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-3", вул. Минайська, будинок 16А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31477510) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 5540 грн (П`ять тисяч п`ятсот сорок гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
8. Заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали від 17.05.2024 у справі №907/1186/23, зберігають свою дію протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
9. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
10. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 30.01.2025.
Суддя Л.І. Пригара
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124807398 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Пригара Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні