номер провадження справи 4/201/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2025 Справа № 908/2831/24
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької обласної військової адміністрації, (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)
до відповідача 1 Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний/вул. Дніпровська/ вул. Олександрівська, буд. 70/21/47)
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12», (49031, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 59)
про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів та стягнення 714603,47 грн. безпідставно сплачених коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури Маруєва Т.В., на підставі службового посвідчення № 075579 від 01.03.2023;
від позивача Шевченко Р.М., на підставі довіреності № 08-49/5931 від 20.12.2024;
від відповідача 1 не з`явився;
від відповідача 2 - не з`явився;
23.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 52-103-10020вих-24 від 23.10.2024, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 23.10.2024, (вх. № 3119/08-07/24 від 23.10.2024) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької обласної військової адміністрації, м. Запоріжжя до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12», м. Дніпро про:
1. визнання недійсними додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»);
2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»на користь Запорізької обласної військової адміністрації 714603,47 грн. безпідставно сплачених коштів.
Звернення з даною позовною заявою саме до Господарського суду Запорізької області прокурор обґрунтовує приписами ч. 2 ст. 29 ГПК України за місцем знаходження відповідача 1 за вибором прокурора.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 справу № 908/2831/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2831/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/201/24, підготовче засідання призначено на 20.11.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2831/24 до 27.01.2025, підготовче засідання відкладено на 16.12.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/2831/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 20.01.2025.
В судове засідання 20.01.2025 з`явилися представники прокуратури і позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 20.01.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача 2 в жодне судове засідання у справі № 908/2831/24 не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив. Заяв про визнання позову від відповідача 2 до суду не надходило.
Про дату, час та місце розгляду справи № 908/2831/24 відповідач 2 повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742) є: 49031, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 59, що відповідає юридичній адресі відповідача 2, зазначеній у позовній заяві.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем 2 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 про відкриття провадження у справі № 908/2831/24 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач 2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
20.11.2024 за вих. № 1822/01-09 від 19.11.2024 (вх. № 22655/08-08/24 від 20.11.2024) від Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради до господарського суду Запорізької області надійшла письмова заява, відповідно до якої відповідач 1 не заперечує проти закриття підготовчого провадження у справі № 908/2831/24, призначення справи до розгляду по суті та її вирішення без участі в судовому засіданні представника відповідача 1. При цьому, відповідач 1 зазначає, що відзив ним подаватися не буде, просить суд розглядати справу № 908/2831/24 за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 20.01.2025 за відсутністю відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 6, 203, 215, 216, 632, 1212 ЦК України, ст., ст. 180, 208 ГК України, приписи Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про публічні закупівлі». Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя встановлено, що 01.12.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (скорочено КНП «ЗОКДЛ» ЗОР) в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі природного газу код: ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, очікуваний обсяг 323,300 м.куб., очікуваною вартістю 2 586 400,00 грн. з ПДВ, строк поставки: 31.12.2021. За результатами проведення відкритих торгів переможцем визнано ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (в подальшому змінило назву на ТОВ «КВІНТІС ПРОМ 12»), з яким 20.01.2021 укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21. Відповідно до умов договору: обсяг споживання газу за цим договором становить 323,3 тис.м.куб.; загальна вартість цього договору складає: 1 449 806,52 грн, у т.ч. ПДВ 241 634,42 грн.; ціна за одиницю товару становить 4 484,40 грн. за 1000 куб.м.; договір діє з 20.01.2021 по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Як зазначає прокурор, протягом 2021 року сторонами укладено ряд додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021. Внаслідок укладення цих додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 реальна вартість 1000 м.куб. природного газу зросла до 27 799,91 грн. або на 519,92 % від первинної ціни, а обсяг закупівлі зменшився до 136,587566 тис.куб.м., що на 186,712434 тис.куб.м. менше від первісно визначеного сторонами обсягу в договору. Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі. Підставами для укладення спірних додаткових угод стали листи постачальника, експертні висновки та цінові довідки Київської торгово-промислової плати та Харківської торгово-промислової палати щодо коливання ціни на природний газ на ринку. Прокурор зазначає, що договір № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021 виконаний обома сторонами, відповідачем 2 поставлено замовнику 136,587566 тис.м.куб. природного газу на суму 1 327 116,75 грн. Внесення зазначених змін до умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021 шляхом укладення численних додаткових угод, на думку прокурора, відбулося з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними. Прокурор наголошує, що після укладення договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021 сторонами всупереч положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення на 519,92 % від первинної ціни за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Наведені обставини є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними. При цьому прокурор наполягає на тому, що на час укладення договору № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021 відповідач 2, достовірно знаючи про ціну газового палива на ринку, умисно, з метою перемоги в торгах занизив тендерну пропозицію та в подальшому уклав договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Тим самим відповідач 2 виразив своє волевиявлення щодо природного газу по вказаній в договорі ціні. Таким чином, в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону спірних додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з місцевого бюджету відповідачем 1 безпідставно та в надмірній сумі сплачено відповідачу 2 бюджетні кошти в сумі 714 603,47 грн. за недопоставлений товар в обсязі 186,712434 тис.м.куб., чим порушено інтереси держави. Відповідно у разі визнання додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 недійсними у зв`язку з укладенням їх із порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача на підставі статей 216, 1212 ЦК України. Прокурор наполягає на тому, що порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 02.09.2024 № 45-ор-св був затверджений статут Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (нова редакція). Відповідно до Статуту КНП «ЗОКДЛ» ЗОР є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації дитячому та дорослому населенню Запорізької області та будь-якій особі, яка звернулася до закладу охорони здоров`я, відповідно до порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Майно Підприємства є спільною власнiстю територiальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області. Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Запорізька обласна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. Джерелами формування майна Центру є, зокрема, кошти обласного бюджету. Особливості формування та використання бюджету комунального підприємства визначені Бюджетним кодексом України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», статутом. Запорізька обласна військова адміністрація, яка наразі здійснює повноваження Запорізької обласної ради, є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Запорізької обласної адміністрації. Саме позивач наділений правом вимоги надмірно сплаченої відповідачем 1 на користь відповідача 2 грошової суми в розмірі 714 603,47 грн., однак заходів для її повернення не вживав. Враховуючи викладене, прокурором заявлені вимоги про визнання недійсними додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між КНП «ЗОКДЛ» ЗОР та ТОВ «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (змінено назву на ТОВ «КВІНТІС ПРОМ 12»), та про стягнення з ТОВ «КВІНТІС ПРОМ 12» на користь Запорізької обласної військової адміністрації 714 603,47 грн. безпідставно сплачених коштів. З урахуванням наведеного, прокурор вважає наявними підстави для здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та просить суд позов задовольнити повністю. Також прокурор просить суд покласти на відповідача 2 судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач про відмову від позову прокурора не заявив, в Додаткових поясненнях (вх. № 22010/08-08/24 від 11.11.2024) позивач заявив, що підтримує вимоги прокурора з підстав, наведених прокурором у позовній заяві, та просить суд їх задовольнити.
Відповідач 2 письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надав
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, суд
УСТАНОВИВ
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що 01.12.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (далі за текстом скорочено КНП «ЗОКДЛ» ЗОР, відповідач 1 у справі, Споживач) в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі природного газу код: ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, очікуваний обсяг 323,300 м.куб., очікуваною вартістю 2 586 400,00 грн. з ПДВ, строк поставки: 31.12.2021.
Учасниками вказаної закупівлі зареєструвалися наступні суб`єкти господарювання:
1. ТОВ «КАСТУМ» з остаточною пропозицією 1 144 482,00 грн.;
2. ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» з остаточною пропозицією 1 150 948,00 грн.;
3. ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з остаточною пропозицією 1 449 806,52 грн.;
4. ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» з остаточною пропозицією 1 774 917,00 грн.
За результатами проведення відкритих торгів переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (Постачальник), з яким 20.01.2021 укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21 (далі за текстом Договір).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua в 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742, відповідач 2 у справі, Постачальник), яке зареєстроване за адресою: 49031, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 59.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору визначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Споживача у 2021 році природний газ за кодом Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09120000-6 Газове паливо (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим Договором.
В пункті 1.2 Договору визначено: плановий обсяг постачання газу до 323,3 тис.куб.м.
Згідно з п. 3.2 Договору ціна газу включає в себе тариф на транспортування магістральними трубопроводами та становить 4 484,40 грн. за 1000 куб.м. (тариф на транспортування природного газу 136,576 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 27,3152 грн., всього з ПДВ 163,8912 грн.)
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору становить без ПДВ 1 208 172,10 грн., ПДВ 241 634,42 грн., разом з ПДВ 1 449 806,52 грн.
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що строки поставки природного газу: січень грудень 2021 року.
За умовами п. 1.8 Договору обсяги закупівлі природного газу можуть зменшуватися залежно від реального фінансування видатків та/або потреб Споживача.
Пунктом 11.1 визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і в частині постачання газу з моменту закінчення постачання природного газу попереднім Постачальником по 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.
Згідно з п. 11.3 Договору істотні умови Договору про закупівлю товару не повинні змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (в редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019 зі змінами та доповненнями), зокрема: а) зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника; б) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
В такому випадку зміни до істотних умов Договору здійснюються лише за згодою сторін Договору та оформлюються додатковою угодою, що є невід`ємною частиною Договору. (п.11.4 Договору)
З матеріалів справи вбачається, що в продовж 2021 року за ініціативи ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 ТЛ/21 від 20.01.2021 сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема:
1) Додатковою угодою № 1 від 20.01.2021 сторонами погоджено внесення уточнення
суми Договору на закупівлю природного газу в першому кварталі 2021 року;
2) Додатковою угодою № 2 від 20.01.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 4 484,40 грн. до 4 932,78 грн.;
3) Додатковою угодою № 3 від 11.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 4 932,78 грн. до 5 421,12 грн.;
4) Додатковою угодою № 4 від 12.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 5 421,12 грн. до 5 963,10 грн.;
5) Додатковою угодою № 5 від 15.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 5 963,10 грн. до 6 553,44 грн.;
6) Додатковою угодою № 6 від 16.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 6 553,44 грн. до 7 174,86 грн.;
7) Додатковою угодою № 7 від 05.04.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 7 174,86 грн. до 7 892,00 грн.;
8) Додатковою угодою № 8 від 10.04.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 7 892,00 грн. до 8 670,00 грн.;
9) Додатковою угодою № 9 від 12.05.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 8 670,00 грн. до 9 300,00 грн.;
10) Додатковою угодою № 10 від 19.05.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 9 300,00 грн. до 10 229,07 грн.;
11) Додатковою угодою № 11 від 31.05.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 10 229,07 грн. до 11 149,68 грн.;
12) Додатковою угодою № 12 від 08.06.2021 сторонами погоджено внесення змін до Договору у зв`язку з внесенням змін до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини на ринку природного газу України;
13) Додатковою угодою № 13 від 02.07.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 11 149,68 грн. до 12 263,53 грн.;
14) Додатковою угодою № 14 від 15.07.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 12 263,53 грн. до 13 488,60 грн.;
15) Додатковою угодою № 15 від 06.08.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 13 488,60 грн. до 14 814,48 грн.;
16) Додатковою угодою № 16 від 26.08.2021 сторони прийшли згоди про збільшення ціни за 1000 м.куб. газу до 16 147,78 грн.;
17) Додатковою угодою № 17 від 10.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 16 147,78 грн. до 17 520,34 грн.;
18) Додатковою угодою № 18 від 16.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 17 520,34 грн. до 19 167,24 грн.;
19) Додатковою угодою № 19 від 22.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 19 167,24 грн. до 20 892,24 грн.;
20) Додатковою угодою № 20 від 23.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 20 892,24 грн. до 22 979,34 грн.;
21) Додатковою угодою № 21 від 11.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 22 979,34 грн. до 25 274,94 грн.;
22) Додатковою угодою № 22 від 12.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за
1000 м.куб. газу з 25 274,94 грн. до 27 799,91 грн.;
23) Додатковою угодою № 23 від 27.10.2021 сторони встановили, що плановий обсяг постачання газу до 323,3 тис. куб.м. Фактично поставлений Постачальником Споживачу природний газ становить 96,85358 тис. куб.м. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за Договором, та становить 1 327 116,75 грн. з ПДВ.
Внаслідок укладення цих Додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 реальна вартість 1000 м.куб. природного газу зросла до 27 799,91 грн. або на 519,92 % від первинної ціни.
В матеріалах справи наявні листи ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» на адресу КНП «ЗОКДЛ» ЗОР, в яких Постачальник просить КНП «ЗОКДЛ» ЗОР розглянути можливість перегляду умов Договору № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 в частині можливості збільшення ціни за одиницю товару 1000 м.куб. природного газу. Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована коливанням ціни на природний газ на ринку в сторону його здорожчання.
До вказаних листів додавалися експертні висновки та цінові довідки Київської торгово-промислової палати та Харківської торгово-промислової палати, а саме: лист від 25.01.2021 № 0120 з Експертними висновками від 04.01.2021 № Ц-1/2, від 04.01.2021 № Ц-1/3, лист від 20.02.2021 № 0121 з Експертним висновком від 04.01.2021 № Ц-1/4, лист від 26.02.2021 № 0122 з Експертним висновком від 04.01.2021 № Ц-1/5, лист від 26.02.2021 №0123 з Експертним висновком від 05.01.2021 № Ц-5/2, лист від 01.03.2021 № 0124 з Експертним висновком від 12.01.2021 № Ц-22/1, лист від 25.03.2021 № 0115-21 з Експертним висновком від 16.03.2021 № 659/21, лист від 31.03.2021 № 0124-21 з Експертним висновком від 26.03.2021 № 765/21, лист від 07.05.2021 № 89-8 з Експертним висновком від 16.04.2021 № 928/21, лист від 12.05.2021 № 99-58 з Експертним висновком від 11.05.2021 № 1086/21, лист від 25.05.2021 № 352-2 з Експертним висновком від 14.05.2021 № 1141/21, лист від 23.06.2021 № 580-21 з Експертним висновком від 23.06.2021 № 1405/21, лист від 06.07.2021 № 1306-21 з Експертним висновком від 02.07.2021 № 1464/21, лист від 02.08.2021 № 1801-21 з Експертним висновком від 29.07.2021 № 1718/21, лист від 16.08.2021 № 1850-21 з Ціновою довідкою від 13.08.2021 № 1894/21, лист від 02.09.2021 № 2001-21 з Ціновою довідкою від 31.08.2021 № 2065/21, лист від 08.09.2021 № 2078-21 з Ціновою довідкою від 07.09.2021 № 2148/21, лист від 15.09.2021 № 2143-21 з Ціновою довідкою від 13.09.2021 № 2212/21, лист від 17.09.2021 № 2205-21 з Ціновою довідкою від 15.09.2021 № 2232/21, лист від 21.09.2021 № 2250-21 з Ціновою довідкою від 21.09.2021 №2254/21, лист від 30.09.2021 № 2401-21 з Ціновою довідкою від 30.09.2021 №2401-21.
Як з`ясовано судом з досліджених фактичних обставин справи та не заперечується учасниками справи, Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 виконаний обома сторонами в повному обсязі.
Зокрема, відповідно до наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі природного газу, які підписані Постачальником та Споживачем без заперечень і зауважень та скріплені печатками підприємств, загалом по Договору № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 поставлено 136,587566 тис.м.куб. газу, що підтверджується наступними актами: від 24.02.2021 № 216-П на 3,441426 тис.м.куб. газу, від 15.03.2021 № 1717 на 3,64797 тис.м.куб. газу, від 15.03.2021 № 1718 на 6,93448 тис.м.куб. газу, від 15.03.2021 № 1722 на 14,54486 тис.м.куб. газу, від 16.03.2021 № 1724 на 11,16525 тис.м.куб. газу, від 09.04.2021 № 2231 на 31,15201 тис.м.куб. газу, від 13.05.2021 № 3299 на 3,64647 тис.м.куб. газу, від 13.05.2021 № 3300 на 4,38478 тис.м.куб. газу, від 13.05.2021 № 3301 на 14,98054 тис.м.куб. газу, від 17.06.2021 № 4129 на 2,42785 тис.м.куб. газу, від 17.06.2021 № 4130 на 1,44198 тис.м.куб. газу, від 17.06.2021 № 4131 на 5,10528 тис.м.куб. газу, від 12.07.2021 № 4762 на 6,62371 тис.м.куб. газу, від 12.07.2021 № 4763 на 1,86426 тис.м.куб. газу, від 11.08.2021 № 5558 на 1,3219 тис.м.куб. газу, від 11.08.2021 № 5559 на 5,18472 тис.м.куб. газу, від 13.09.2021 № 6606 на 3,07456 тис.м.куб. газу, від 13.09.2021 № 6607 на 3,07661 тис.м.куб. газу, від 11.10.2021 № 7560 на 1,61068 тис.м.куб. газу, від 20.10.2021 № 545-П на 2,7951 тис.м.куб. газу, від 11.10.2021 № 7563 на 1,49566 тис.м.куб. газу, від 11.10.2021 № 7562 на 0,9609 тис.м.куб. газу, від 11.10.2021 № 7561 на 1,825 тис.м.куб. газу, від 01.11.2021 № 562-П на 3,88157 тис.м.куб. газу.
За Договором № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 КНП «ЗОДКЛ» ЗОР (Споживачем) на користь Постачальника було проведено оплату на загальну суму 1 327 116,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.02.2021 № 14 на суму 11 704,43 грн., № 1574 на суму 3 728,30 грн.; від 16.03.2021 № 1681 на суму 3 082,39 грн.; від 29.03.2021 № 18 на суму 19 776,08 грн., № 19 на суму 41 350,99 грн., №20 на суму 95 318,87 грн., № 21 на суму 77 026,72 грн.; від 09.04.2021 № 1825 на суму 3 016,76 грн.; від 13.04.2021 № 28 на суму 220 494,56 грн.; від 13.05.2021 № 1975 на суму 2 573,20 грн.; від 18.05.2021 № 43 на суму 129 881,28 грн., № 42 на суму 34 604,70 грн., № 41 на суму 23 589,72 грн.; від 17.06.2021 № 2128 на суму 1 169,95 грн.; від 24.06.2021 № 53 на суму 13 410,42 грн., № 52 на суму 21 049,46 грн., № 51 на суму 51 052,29 грн.; від 13.07.2021 № 2280 на суму 1 305,38 грн.; від 20.07.2021 № 61 на суму 22 862,41 грн., № 60 на суму 72 546,87 грн.; від 11.08.2021 № 2454 на суму 1 162,70 грн.; від 12.08.2021 № 74 на суму 16 211,16 грн., № 73 на суму 68 771,92 грн.; від 13.09.2021 № 2607 на суму 1 285,31 грн.; від 15.09.2021 № 81 на суму 19 328,35 грн.; від 22.09.2021 № 83 на суму 24 934,34 грн., № 82 на суму 49 680,41 грн.; від 11.10.2021 № 2758 на суму 2 541,52 грн.; від 20.10.2021 № 96 на суму 34 369,28 грн., № 95 на суму 20 075,35 грн., № 94 на суму 34 980,22 грн., № 93 на суму 25 678,14 грн.; від 21.10.2021 № 98 на суму 70 645,98 грн.; від 01.11.2021 № 2864 на суму 1 456,31 грн.; від 15.11.2021 № 101 на суму 106 450,98 грн.
Відповідно до інформації ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 16.05.2024 за № 07.2-08.2-06/3954 згідно з даними казначейського обліку бюджетні зобов`язання у сумі 1 449 806,52 грн. по Договору на постачання природного газу від 20.01.2021 № 2TЛ/21, укладеному між КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 05498737) та ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 34933742), зареєстровано та взято на облік 28.01.2021.
Управлінням видатки по зазначеному Договору проводились протягом лютого листопада 2021 року за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету (обласний бюджет Запорізької області) по коду програмної класифікації видатків місцевих бюджетів 0712020 «Спеціалізована стаціонарна медична допомога населенню». Фінансування здійснювалось з рахунку головного розпорядника коштів - Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації № UA808201720344070032000000126.
Отже, внаслідок укладення Додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 ціну за 1000 м.куб. збільшено з 4 484,40 грн. (первісно по Договору) до 27 799,91 грн., тобто на 23 315,51 грн. (на 519,92 % від первинної ціни Договору). Відповідно кількість отриманого товару склала 136,587566 тис.м.куб. замість визначеної Договором 323,3 тис.м.куб., що на 186,712434 тис.м.куб. менше від обсягу, визначеного сторонами у Договорі.
На переконання прокурора, враховуючи, що внесення змін до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 Додатковими угодами №, № 2-11 та №, № 13-22 порушує вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та права Споживача (КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради), а також, вчинено без належного документального обґрунтування необхідності зміни істотних умов Договору та суперечить інтересам суспільства, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Додаткові угоди №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 підлягають визнанню їх недійсними в судовому порядку, а кошти, отримані відповідачем 2 на виконання вказаних Додаткових угод, підлягають поверненню.
Так, за тарифом, встановленим Договором 4 484,40 грн. за 1000 м.куб., фактична сума оплати мала становити: 136,587566 тис.м.куб. х 4 484,40 грн. = 612 513,28 грн.
Таким чином, за поставлені ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» 136,587566 тис.м.куб. природного газу відповідач 1 мав сплатити 612 513,28 грн., а фактично було сплачено 1 327 116,75 грн., тобто безпідставно сплачено 714 603,47 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними Додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»), та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» на користь Запорізької обласної військової адміністрації 714603,47 грн. безпідставно сплачених коштів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурором подано позов в особі Запорізької обласної військової адміністрації у зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти безпідставно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
У спірних правовідносинах порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі, порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів місцевого бюджету, нераціональне та неефективне їх використання.
Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 142 Конституції України та статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За змістом преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та
послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.
Згідно п., п. 1, 3 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» участь у публічних закупівлях як «замовники» приймають, зокрема, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднання, які забезпечують потреби територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється ними на промисловій чи комерційній основі, якщо юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, якщо у вищому органі управління яких орган місцевого самоврядування володіє більшістю голосів, якщо у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України «Про публічні закупівлі» входить в поняття «інтерес держави», на захист якого прокурором подано позов у даній справі.
Статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень обласної ради належить питання стосовно розгляду прогнозу обласного бюджету, затвердження такого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про його виконання.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 були утворені обласні військові адміністрації, зокрема Запорізька обласна військова адміністрація.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Законом України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення: 1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації; 2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації; 3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження; 4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації; 5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації.
Постановою Верховної Ради України 21.03.2024 № 3625-IX визначено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення чи скасування Запорізька обласна військова адміністрація, начальник Запорізької обласної військової адміністрації, крім повноважень, віднесених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» до компетенції обласної військової адміністрації, начальника обласної військової адміністрації, здійснюють також повноваження, передбачені ч.3 ст.10 та ч.3 ст.15 Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, Запорізька обласна військова адміністрація (позивач у справі) є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету.
Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Запорізької обласної адміністрації.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 02.09.2024 № 45-ор-св був затверджений Статут Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (нова редакція).
Відповідно до Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації дитячому та дорослому населенню Запорізької області та будь-якій особі, яка звернулася до закладу охорони здоров`я, відповідно до порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п.1 розд.1 Статуту).
Зі Статуту КНП «ЗОКДЛ» ЗОР слідує, що майно Підприємства є спільною власнiстю територiальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Запорізька обласна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. Джерелами формування майна Центру є, зокрема, кошти обласного бюджету (бюджетні кошти)
Таким чином, Запорізька обласна військова адміністрація, яка наразі здійснює повноваження Запорізької обласної ради, є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.
Особливості формування та використання бюджету комунального підприємства визначені Бюджетним кодексом України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», статутом.
Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної військової адміністрації дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету у випадку їх нераціонального використання. І навпаки, відсутність можливості здійснення прокурором відповідних заходів нівелює можливість запобігати відповідним зловживанням щодо зміни ціни (зокрема, відповідно до ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі»), що можуть допускатись під час проведення публічних закупівель за рахунок коштів виділених з обласного бюджету.
Про виявлені порушення інтересів держави в сфері публічних закупівель щодо купівлі КНП «ЗОКДЛ» ЗОР природного газу Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлялась Запорізька обласна військова адміністрація листом від 03.05.2024 № 52-103-4477вих-24, в тому числі з пропозиціями вжити заходів реагування.
Листом Запорізької обласної військової адміністрації від 29.05.2024 № 06458/08-46 надано інформацію щодо обставин укладення та виконання сторонами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, водночас інформацію про заплановані та вжиті заходи до визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів не надано.
Вказана бездіяльність Запорізької обласної військової адміністрації не лише не узгоджується із нормами матеріального права, а й підриває авторитет держави, порушує, установлені на державному рівні, принципи законності.
Таким чином, позивач, будучи обізнаним про наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель під час виконання Договору № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, маючи для цього достатньо підстав, не прийняв відповідних законодавчо визначених дій щодо усунення виявлених порушень, що свідчить про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 905/1529/20, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.
З урахуванням вищевикладеного, саме нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою стягнення коштів до бюджету є підставою для Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя право на звернення з вказаним позовом до суду на підставі ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Метою ініціювання прокурором судового процесу є захист інтересів держави, але не інтересів органу державної влади, їх посадових чи службових осіб.
За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Запорізької обласної військової адміністрації як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у відповідача 1 та відповідача 2 взаємних цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору (істотні умови господарського договору) становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановив суд, при укладені Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 КГ України.
Так, відповідно до п., п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.6 Договору загальний обсяг постачання газу природного на момент укладання Договору становив 323,3 тис.куб.м. за ціною 4 484,40 грн. за 1000 куб.м.; загальна сума Договору 1 449 806,52 грн.
Водночас згідно з оспорюваними Додатковими угодами №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 ціну за 1000 м.куб. збільшено з 4 484,40 грн. (первісно по Договору) до 27 799,91 грн., тобто на 23 315,51 грн. (на 519,92 % від первинної ціни Договору). Відповідно кількість отриманого товару склала 136,587566 тис.м.куб. замість визначеної Договором 323,3 тис.м.куб., що на 186,712434 тис.м.куб. менше від обсягу, визначеного сторонами у Договорі.
Відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).
Приписами ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам. (ст. 13 ЦК України)
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося судом вище, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 41 вказаного Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, у цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини 5 статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18.09.2019, яким Закон України «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що в новій редакції норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про публічні закупівлі», метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/3857/21 будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Отже, укладаючи відповідний договір на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.
Суд зауважує, що ТОВ «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (в подальшому змінено назву на ТОВ «КВІНТІС ПРОМ 12») є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому, у разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом спонукання до укладення очевидно невигідної для останнього угоди відсутні.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Приймаючи до уваги вище викладене у сукупності суд вважає наявними підстави для задоволення вимог прокурора про визнання недійсними Додаткових угод №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Приписами частини 1 статті 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як вбачається із встановлених судом обставин справи, 20.01.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі між КНП «ЗОКДЛ» ЗОР та ТОВ «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (як переможцем торгів), яке в подальшому змінило назву на ТОВ «КВІНТІС ПРОМ 12», був укладений Договір № 2ТЛ/21 про постачання з 20 січня по 31 грудня 2021 року природного газу загальним обсягом 323,3 тис.куб.м. за ціною 4 484,40 грн. за 1000 куб.м. загальною вартістю 1 449 806,52 грн. з ПДВ.
За цим Договором відповідач 2 впродовж 2021 року постачав, а відповідач 1 приймав та споживав природний газ. Отже, товар, поставлений відповідачем 2, був не тільки прийнятий відповідачем 1 у власність, а й спожитий.
Як зазначалося вище, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
У подальшому сторонами було підписано 21 Додаткову угоду №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, якими було змінено ціну природного газу в бік збільшення до 27 799,91 грн. за 1000 куб.м., загальний обсяг зменшено до 136,587566 тис.м.куб., сума Договору склала 1 327 116,75 грн.
Загальне збільшення ціни за одиницю газу природного склало з 4 484,40 грн. за 1000 куб.м. до 27 799,91 грн. за 1000 куб.м., що становить 519,92 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні Договору про закупівлю.
Приймаючи до уваги викладений вище висновок суду, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд вважає, що Додаткові угоди №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.
Оскільки зазначені Додаткові угоди №, № 2-11 та №, № 13-22 до Договору № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо ціни природного газу, поставленого за Договором № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, мали регулюватись умовами п. 3.2 Договору, згідно з яким ціна за одиницю природного газу складає 4 484,40 грн. за 1000 куб.м.
За Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021 відповідачем 2 загалом було поставлено 136,587566 тис.куб.м. природного газу. Відповідач 1 за вказаний обсяг спожитого природного газу сплатив Постачальнику 1 327 116,75 грн.
Так, за тарифом, встановленим Договором 4 484,40 грн. за 1000 м.куб., фактична сума оплати мала становити: 136,587566 тис.м.куб. х 4 484,40 грн. = 612 513,28 грн.
Таким чином, за поставлені ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» 136,587566 тис.м.куб. природного газу відповідач 1 мав сплатити 612 513,28 грн., а фактично було сплачено 1 327 116,75 грн., тобто безпідставно сплачено 714 603,47 грн.
За таких обставин, грошові кошти в сумі 714 603,47 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 2 зобов`язаний їх повернути Споживачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
Частиною 2 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання.
Таким чином, враховуючи зазначене та те, що фінансування на оплату газу для КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР здійснювалось за рахунок коштів місцевого обласного бюджету, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню до обласного бюджету на користь Запорізької обласної військової адміністрації.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 714 603,47 грн. підлягають задоволенню судом.
При вирішення спору у даній справі суд також вважає за необхідне зауважити наступне.
На ефективність захисту порушених або оспорюваних прав і законних інтересів учасників підприємницької і господарської діяльності у порядку господарського судочинства суттєвий вплив справляє фактор часу з точки зору швидкості розгляду спору, надання зацікавленим особам можливості максимально результативно брати участь у процесі вирішення справи. Тому правове регулювання строків розгляду і вирішення справ у господарських судах, виконання рішень суду, здійснення певних процесуальних дій набувають важливого значення. Важливим засобом забезпечення захисту прав у момент розгляду справи господарським судом є період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд. Цей період часу називають процесуальними строками.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Аналіз змісту норм матеріального права дає підстави для висновку, що до вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) на підставі ст. 1212 ЦК України застосовується загальних строк позовної давності в 3 роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно цивілістичної доктрини позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали не повними через сплив часу.
Водночас, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.
На теперішній час п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 та передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 09.05.2025 включно.
Тобто, на законодавчому рівні було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), господарський суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогами прокурора у даному спорі не сплив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України» від 12.06.2008).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Прокурор і позивачі надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач 1 проти позову прокурора не заперечив.
Відповідач 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем 2 не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача 2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької обласної військової адміністрації, м. Запоріжжя до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12», м. Дніпро про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів та стягнення 714603,47 грн. безпідставно сплачених коштів задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.01.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 11.03.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.03.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 15.03.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 16.03.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 05.04.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
8. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 10.04.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
9. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 12.05.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
10. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 19.05.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
11. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 31.05.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
12. Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 02.07.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
13. Визнати недійсною додаткову угоду № 14 від 15.07.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
14. Визнати недійсною додаткову угоду № 15 від 06.08.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
15. Визнати недійсною додаткову угоду № 16 від 26.08.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
16. Визнати недійсною додаткову угоду № 17 від 10.09.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
17. Визнати недійсною додаткову угоду № 18 від 16.09.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
18. Визнати недійсною додаткову угоду № 19 від 22.09.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
19. Визнати недійсною додаткову угоду № 20 від 23.09.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
20. Визнати недійсною додаткову угоду № 21 від 11.10.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
21. Визнати недійсною додаткову угоду № 22 від 12.10.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2ТЛ/21 від 20.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498737) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34933742).
22. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12», (49031, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи 34933742) на користь Запорізької обласної військової адміністрації, (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, (ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) безпідставно сплачені кошти в сумі 714 603 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч шістсот три) грн. 47 коп. Видати наказ.
23. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12», (49031, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи 34933742) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок UA43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 57 023 (п`ятдесят сім тисяч двадцять три) грн. 24 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України «30» січня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 20.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124807457 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Зінченко Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні