Ухвала

від 30.01.2025 по справі 908/2821/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2025Справа № 908/2821/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про забезпечення позову у справі №908/2821/24

за позовом: Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи 14352406)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялинівка Нова», вул. Шевченка, б. 1Б, с. Ялинівка, Пулинський район, Житомирська область, 12043, ідентифікаційний код юридичної особи 39289687)

про звернення стягнення на майно,

УСТАНОВИВ:

03.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (скорочене найменування АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023, який належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), а саме: автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялинівка Нова» (код ЄДРПОУ 39289687, місцезнаходження: 12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, б. 1Б) перед Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ідентифікаційний код: 14352406) за кредитним договором N 101121- АЕ від 10.11.2021 в загальному розмірі 4 102 636,60 грн, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 3 942 246,57 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 160 390,03 грн. Встановити спосіб реалізації рухомого майна - предмета застави, шляхом проведення електронного аукціону предмета застави у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предмета застави при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім того, позивач просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯЛИНІВКА НОВА» (ЄДРПОУ: 39289687; Місцезнаходження: 12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, б. 1Б).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справу №908/2821/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 28.10.2024 провадження у справі №908/2821/24; присвоєно справі номер провадження 3/91/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 19.11.2024 10:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯЛИНІВКА НОВА».

Ухвалою суду від 19.11.2024 відкладено підготовче судове засідання на 10.12.2024 о10:00 год.

Ухвалою суду від 10.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 08.01.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 08.01.2025 відкладено підготовче засідання до 05.02.2025 о 10:00 год.

28.01.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2821/24 шляхом накладання арешту зі складанням постанови про опис та арешт з передачею на відповідальне зберігання заставодержателю АТ «Банк Кредит Дніпро» автомобіля - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041, який є предметом забезпечення згідно договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що предметом розгляду цієї справи є вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023, який належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), а саме: автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялинівка Нова» (код ЄДРПОУ 39289687, місцезнаходження: 12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, б. 1Б) перед Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ідентифікаційний код: 14352406) за кредитним договором N 101121- АЕ від 10.11.2021 в загальному розмірі 4 102 636,60 грн, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 3 942 246,57 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 160 390,03 грн, а також встановлення способу реалізації рухомого майна - предмета застави, шляхом проведення електронного аукціону предмета застави у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предмета застави при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому, банк вказує, що здійснюючи моніторинг судових справ на сайті «Судова влада» АТ «Банк Кредит Дніпро» з`ясувало, що стосовно відповідачки ОСОБА_1 Києво-Святошинський районний суд Київської області у справі №369/19341/24 виніс постанову від 09.12.2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік. Судом в постанові зазначено, що 08.11.2024 близько 20 години 40 хвилин, в Київській області, в Бучанському районі, в с. Софіївська Борщагівка, по вул. Пушкіна, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом LEXUS NX 300H д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук; від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку - відмовилася, на відеофіксацію.

Також на сайті «Судова влада» міститься інформація про те, що Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядає ще одну справу №369/19811/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Крім того, Святошинський районний суд міста Києва також розглядає справу №759/1699/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

Отже, як зазначає позивач, судами по адміністративним справам встановлено, що заставодавець ОСОБА_1 , за кермом заставного автомобіля неодноразово перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а також спричиняла своїми неправомірними діями пошкодження транспортних засобів, в тому числі і заставному автомобілю.

Звертає увагу суду, що постановою від 09.12.2024 у справі № 369/19341/24 ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік, однак, як свідчить інформація про порушені адміністративні справи № 369/19811/24 та № 759/1699/25, це не зашкодило їй вкотре сідати за кермо заставного автомобіля в стані алкогольного сп`яніння та спричиняти порушення правил дорожнього руху та пошкоджувати транспортні засоби, в тому числі заставне авто. Звертаємо увагу, що через повторне вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, може бути застосована санкція оплатне вилучення транспортного засобу, що призведе до неможливості виконання рішення суду по цій справі.

Отже, підсумовуючи, позивач вказує, що з метою збереження заставного майна та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, вважає, що є всі законні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (п.1ч.1 ст. 137 ГПК України «накладання арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб» та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження») зі складанням постанови про опис та арешт з передачею на відповідальне зберігання заставодержателю АТ «Банк Кредит Дніпро» автомобіля - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041.

Розглянувши заяву, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позовних вимог у даній справі є вимога Банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань в частині погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №101121- АЕ від 10.11.2021 в загальному розмірі 4 102 636,60 грн, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 3 942 246,57 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 160 390,03 грн, а також встановлення способу реалізації цього шляхом проведення електронного аукціону предмета застави у межах процедури виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Банк зазначає, що судом в рамках справи № 369/19341/24 ОСОБА_1 позбавлена права керування транспортним засобом на 1 рік, при цьому, відносно неї порушені інші адміністративні справи № 369/19811/24 та № 759/1699/25, з яких вбачається, що це не зашкодило їй вкотре сідати за кермо заставного автомобіля в стані алкогольного сп`яніння та спричиняти порушення правил дорожнього руху та пошкоджувати транспортні засоби, в тому числі заставне авто.

Отже, позивач просить з метою збереження заставного майна та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, забезпечити позов шляхом накладання арешту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (п.1ч.1 ст. 137 ГПК України «накладання арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб» та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», зі складанням постанови про опис та арешт з передачею на відповідальне зберігання заставодержателю АТ «Банк Кредит Дніпро» автомобіля.

З огляду на викладене, процесуальне законодавство дозволяє забезпечити виконання майбутнього рішення суду шляхом накладання арешту на майно.

Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та вплинути на виконання цього рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 № 490/6312/19 та від 21.12.2020 № 487/5726/19.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041, який є предметом застави за Договором застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне рухоме майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно відповідача.

За своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним рухомим майном.

Обраний заявником вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, та є предметом спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Наведені у заяві обставини об`єктивно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню господарського судочинства, оскільки може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у цій справі, що призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів позивача.

Разом з тим, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову в частині передачі спірного майна на зберігання позивачу, не відповідає приписам частини 1 статті 137 ГПК України, та фактично позбавляє відповідача права користування та володіння своїм майном до вирішення спору по суті, а отже призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Суд не бере до уваги посилання заявника на положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказаною статтею унормовані дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Саме в рамках виконавчого провадження виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає про обмеження в постанові про арешт.

Норми статті 137 ГПК України не передбачають такого способу забезпечення позову як передача майна на відповідальне зберігання іншим особам, на відміну від норм Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи те, що суд діє виключно в межах повноважень, наданих йому законом, суд вважає, що застосування передбаченого процесуальним законом такого заходу забезпечення позову як арешт сприятиме забезпеченню збереження майна для подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову. У свою чергу захід забезпечення позову в частині передачі майна на відповідальне зберігання позивачеві не відповідає приписам частини першої статті 137 ГПК України.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2821/24 в частині накладення арешту на спірне майно є обґрунтованою та задовольняється судом саме в цій частині.

Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2821/24 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_2 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата видачі документу 15.04.2016, орган що видав 8041.

Стягувачем за ухвалою є: Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).

Боржником за ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині заяви відмовити.

Дана ухвала відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 30.01.2025, і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 30.01.2028.

Ухвала набирає законної сили з 30.01.2025 та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України, протягом десяти днів з дня її підписання.

Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду видати заявникові.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.01.2025.

СуддяСтаніслав Іванович Педорич